"Це продукт народжений війною". Гончар про українські військові технології

"Це продукт народжений війною". Гончар про українські військові технології

Найсильнішою стороною української системи ситуаційної обізнаності "Дельта" є те, що це продукт народжений війною. При цьому загальна кількість найменувань роботизованих технологій, що нині використовуються на полі бою, вже обчислюється сотнями одиниць, констатує голова ГО “Аеророзвідка” Ярослав Гончар. В ефірі Українського Радіо він підтвердив, що українські військові технології справді розвиваються дуже швидко. Тільки в сегменті ударних безпілотників йдеться про понад п’ять сотень різноманітних комплексів. А ще є різного роду наземні, надводні і підводні дрони. На жаль, додає експерт, поява таких розробок на полі бою коштує нам дуже дорого, бо кожен новий функціонал так чи інакше "окроплений кров'ю". Однак саме "це і є основною характерною відмінністю українських розробок від аналогічних у світі", – резюмує Гончар. 

0:00 0:00
10
1x

Системи ситуаційної обізнаності DELTA. Ілюстративне фото: mod.gov.ua

"Передусім у тренді — роботизовані технології"

Українські військові технології. Якщо говорити про аеророзвідку, то в пам'яті одразу спливає система ситуаційної обізнаності "Дельта". Які ще військові технології дуже сильно вплинули на перебіг цієї війни, без яких ми були б у скрутному становищі? 

Багато всього з'явилося за останній час. Але якщо говорити про найбільш визначні, то я б, напевно, виділив Starlink.  

Це американська технологія, а я про українські питаю. Що у нас з’явилося такого, що істотно вплинуло на ситуацію на полі бою? 

Щоби не називати конкретних імен, бо їх насправді зараз стало дуже багато, в нас у звітах про застосування назви роботизованих технологій обчислюються вже сотнями. Сотні різноманітних комплексів і це мова тільки йде про домен ударних дронів. Протягом місяця в звіті про застосування йдеться про понад 5 сотень різноманітних видів. Ви просто осягніть цю цифру з розумінням того, що в 2022-му це були весільні дрони, а наразі в звітах про застосування йдеться про понад 5 сотень. І це ж не просто п'ять сотень назв. Це п'ять сотень колективів, великих, маленьких заводів, мануфактурок або вже величезних брендів зі світовим ім'ям. І це все зусилля українського народу, який докладається до відстоювання своєї незалежності. І це тільки один домен. А такий самий бурхливий розвиток відбувається й на ниві інших. Звісно, передусім у тренді — роботизовані технології. Наземні дрони зараз потужні. Є надводні та підводні дрони. І це все не просто залізяччя, воно справді працює для того, щоб можна було застосувати ці види озброєння. Відповідно, потрібні IT-технології, відповідні софти і за цим так само стоять десятки розробок українських IT-фахівців. 

"Це продукт народжений війною"

Мою увагу привернуло нещодавнє повідомлення про те, що Інститут сучасної війни при West Point опублікував матеріал про те, що старший офіцер і льотчик-інструктор гелікоптера Apache Джеймс Андерсон провів шість місяців у складі групи сприяння безпеці України, після чого запропонував армії США укласти ліцензійну угоду і розгорнути в себе систему "Дельта" як таку, що насправді суттєво переважає американські аналоги. У чому сьогодні найсильніші сторони системи ситуаційної обізнаності "Дельта"? 

Найсильнішою стороною є те, що це продукт народжений війною. Це не розробка, яка робиться в період мирного часу, при всій повазі до потуги американської індустрії. І хоч американська армія постійно перебуває в стані застосування, але їхні операції — експедиційні, це не можна порівнювати з тим станом справ, який є в Україні. Тому українські розробки не теоретизовані. Це системи, які утворюються не з якихось теоретичних міркувань військових науковців, які поставили завдання індустрії. Українські розробки, зокрема "Дельта" — це продукти, які народжуються за запитом з поля бою. Їх роблять і безпосередньо самі Збройні сили, і підрядники, український народ, які включилися в питання забезпечення національної безпеки. Тому це перша і найвизначніша якість, яка характеризує цю розробку. Тобто там немає нічого теоретичного, нічого зайвого. Якщо з'являється якийсь новий функціонал, то цей функціонал окроплений кров'ю. Цей досвід коштував дуже дорого. Власне, це і є основною характерною відмінністю українських розробок від аналогічних у світі. 

Ярослав Гончар. Фото: facebook/maxx.ufo

"Системі військової освіти зараз непереливки"

Щоб застосовувати усі ці технології потрібні фахівці. Як у нас відбувається їхня підготовка? Що загалом відбувається в системі української військової освіти, зокрема після початку широкомасштабного вторгнення? Там відбулися якісь зміни? 

Певні зміни, звісно, відбулися. Але треба розуміти, що системі військової освіти зараз непереливки. Тобто від питань про те, що ми намагаємось вберегти наших майбутніх офіцерів, дітей, які висловили намір здобувати військовий фах… І навіть в плані того, що військові інститути релокуються, доводиться змінювати роками напрацьовані практики. Іноді це буває і на добре, але уявіть, що військовий інститут мусив переїхати з Харкова, з Одеси. А це ж інфраструктура, це вже розірвані процеси, коли один викладач викладав на кілька кафедр, а тепер кілька кафедр дітей рознесли по різних населених пунктах. Від цього якість, звісно, страждає і це є суттєвими викликами для військової освіти.

"Не технологіями єдиними"

Я тут хочу підкреслити і дуже дякую, що Українське Радіо звертає увагу на цю тему, бо зараз на такому хайпі за цими технологіями іноді забувається про те, що не технологіями єдиними. Якщо не буде фахівців, які спроможні ці технології застосувати, то технології самі собою нівелюються в своїй ціні. Разом з тим відбувається багато позитивних речей, в першу чергу чергу — це перетікання досвіду в зміну навчальних програм. Це вкрай важливо. Я не можу сказати, що це відбувається повсюдно, звісно, ще є над чим працювати, але разом з тим я бачу кафедри тих офіцерів, які вже здобули практичний бойовий досвід і вони не теоретизують дітям, слухачам про якісь геть зовсім… Скажімо так, стройового кроку ти вже не побачиш, це точно. І дай Бог, щоб цей рудимент більше ніде не з'явився. Тобто в цьому плані є дуже позитивні моменти. Від них просто розпирає від гордості, коли я бачу, наприклад, Кафедру десантно-штурмових військ Одеського інституту Сухопутних військ і як усе вкладається в те, щоб майбутні покоління були готові одразу з першого дня випуску до умов сучасної війни. А це означає, що такі продукти як "Дельта" та низка інших уже заходять в навчальний процес. Тобто курсантам не будуть розповідати якось оглядово, а це безпосередньо імплементується в навчальні програми, як змінюється підхід і як трансформується в цілому українське військо. Так, у нас широкомасштабна війна, але разом з тим ми перебуваємо в стані трансформації і переведення нашого війська до вимог і стандартів Північноатлантичного альянсу. А це також тягне за собою величезні, просто фундаментальні зміни. Але разом із тим викликів ще дуже багато. Наприклад, знання англійської мови. Це те, на що треба звернути увагу. Як на мене, це має бути стандартом. Український офіцер, випускник просто не має права не спілкуватися вільно англійською.