Склад «Нової пошти», де згоріли книжки українських видавництв. Facebook/Readeat
Удари Росії по складах, видавництвах, друкарнях…
Мар'яна Савка: Росія не розбирає, які це склади і що там знаходиться. Вони просто бачать об'єкти і точно розуміють, що там щось цінне. На таких величезних складах знаходяться і книги, і багато інших різнорідних продуктів. На складах "Нової пошти" були логістичні центри, де зберігалися книги, які сама "Нова пошта" відправляла в системі фулфілменту (комплекс логістичних послуг, коли інтернет-магазин передає сторонній компанії обробку замовлень, зберігання товарів, пакування та доставку – ред.) для різних видавців. "Видавництво Старого Лева" не має такої співпраці в цій програмі. Ми маємо самі свій відділ продажу, який забезпечує логістику наших книг зі Львова. Переважно ми так і працюємо. Тому наші книги постраждали в тому сегменті, коли вони були на складах цих великих мереж книгарень, великих супермаркетів книжкових. Ми не маємо зараз ще даних, скільки там знищено наших конкретно книг на цих складах. Але розуміємо, що загалом втрати величезні для цілого книжкового ринку кількісно цієї продукції, яка була в різних видавців: це і підручники, і художня література. Це стає настільки каскадоподібно, що це величезна небезпека, а що буде далі? Чи не колапсне просто загалом цілий ринок, якщо відбудеться ще кілька таких бомбардувань.
Книги неможливо зараз кудись заховати, в якісь підземні склади. Найправильніше, щоб ці книги були в українських бібліотеках. Нам потрібно достукатися до української держави, до Міністерства фінансів, яке завжди з нами, книгарями, і з українською культурою працює за залишковим принципом. Міністерство культури постійно не дофінансоване, воно не має достатньої кількості коштів, щоб фінансувати держзакупівлі для бібліотек, тим самим стабілізуючи загалом книжковий ринок. І якщо ми вирішимо це питання, якщо культура буде хоча б частково частиною цього стратегічного плану країни, тоді ми можемо розраховувати, що ми всі втримаємося. А власними ресурсами, якщо не буде знайдено якесь системне рішення для видавців, я не знаю, наскільки реально ринку втриматися в таких складних умовах. Це, напевно, найвищий момент, щоб вони нас почули. Причому з різних джерел.
Не можна зневажати бібліотеки в країні, в якій триває війна. Не можна скільки років залишати їх без підтримки і нормального бюджетування, а видавничий ринок не можна залишати без важливого донорства з боку держави. Коли в роки державних закупівель це відбувалося, ми всі відчували, що маємо хоч один чинник стабілізації всіх процесів. Це дає нам можливість розвиватися, рухатися вперед і просто не зникати. Велике видавництво, якщо має ще якийсь фінансовий ресурс, може додрукувати якусь кількість книг. У великих видавництв це завжди великі колективи, велика кількість людей, зарплатні фонди загрожені. Маленькі видавці, як стаються такі випробування, можуть бути непідйомними і просто зникати, закриватися, бо завжди найбільшою нашою проблемою було те, що в нас бракує оборотних коштів. Це не є ходовий товар. Для малих видавців дуже невеликі ресурси можуть ставати або виходом із ситуації, а відсутність їх може бути причиною закриття і зникнення з ринку. Це зараз складна історія, її треба думати, вирішувати і це має бути комплексне складне рішення. Точно не одне, їх має бути каскадно як кілька різними етапами.
Частина книжок, знищених на складі – це зовсім нові видання. Що означає втрата накладу книжки, яка щойно вийшла на ринок і ще не встигла пройти свій видавничий цикл?
Це означає, що ця книжка може не з'явитися або взагалі, або з дуже тривалим відтермінуванням. І тільки тоді, коли у видавця буде достатньо фінансів її надрукувати. А щоб зробити це знову, це забере не менше двох місяців. Читач не отримає те, на що він чекав. Можуть бути ситуації, коли були вже передпродажі, а книжка знищена. Це ускладнює ситуацію, бо люди вже її чекають, а видавець все одно не має можливості її зараз надрукувати. Ми маємо про це говорити на міжнародному рівні, маємо показати ту ситуацію, яка в нас зараз є. А це знищення нашої культури геноцидне.
За кадром залишається невимірювана кількість людської праці і зусиль, які вкладаються в книжки. Бо книга завжди – це складний продукт. Це культурний артефакт, інтелектуальний продукт, те, що становить величезну кількість зусиль дуже-дуже різних людей: від авторів до редакторів, перекладачів, верстальників. Це величезний ланцюжок всіляких зусиль. І потім читач залишається без книги, на яку він чекав. Автор залишається без книги, яка, можливо, була найбільшою мрією його життя.
Ворог намагається вдарити в найболючіші місця, в найважливіші для нас речі. Якщо нам найбільше болить, значить вони досягли своєї мети. І нам треба зрозуміти, як зробити так, щоб вони не досягали цього.
Чи намагаються сьогодні видавництва шукати нові способи захисту накладів книжок?
Так, намагаються шукати. Кожен намагається зараз зрозуміти, що робити. І малим видавцям тут якраз легше, тому що коли ти мале видавництво, ти можеш зберігати на маленькому непримітному складі свої книги. Книги мають бути там, де вони мають найближчий доступ до читача або споживача: в книгарнях, бібліотеках. Щобільше ми розсередимо книги по країні, тим більша ймовірність, що вони будуть врятовані.
Наскільки сьогодні часто люди, зокрема молодь, ходить до бібліотек?
Бібліотеки в різних куточках України – це справжні хаби української незламності. Це місця, де люди зустрічаються зі своїми людьми за духом і розуміють, що вони не самотні. Там дуже багато відбувається культурних подій. Бібліотеки часто беруть на себе функцію бути культурним простором, особливо в маленьких містечках і селах, бо іншого місця нема. Їх треба відроджувати, посилювати, робити впливовими. Там мають бути люди, які розуміють, чому вони там і мають мати і достойну зарплату, і можливості, мають розуміти, що держава про них дбає.
Як сьогодні видавництва підтримують одне одного і як кожен із нас сьогодні може підтримати видавців?
Підтримувати видавців – це купувати їхні книги. Це єдиний спосіб підтримки. Давайте, щоб все-таки держава не закривалася від цього.
Хто понесе свого часу відповідальність і чи можете ви розраховувати на певні відшкодування від Росії?
Мала б нести відповідальність країна-агресор за все знищене нею в країні, на яку вона напала. Але яким чином буде повертатися це і чи буде воно взагалі повертатися – це питання великих геополітичних масштабів. Зараз треба збирати і документувати свідчення злочинів, щоб потім мати підстави отримати якісь ймовірні відшкодування. Хочеться вірити в якусь глобальну справедливість, яка нарешті має настати.
Чи можете ви уже назвати якісь певні цифри, певну кількість книжок, які були знищені? Чи поки ще зарано про це говорити?
Юлія Орлова: Напевно можу плюс-мінус вже сказати. Це більше 16 млн. Для великих бізнесів не знаю, наскільки це великі гроші, але для будь-якого книжкового бізнесу це дійсно великі гроші. Для нас вони критичні. Зараз ми можемо говорити вже про втрати цих грошей.
Чи зможе видавництво існувати далі?
На щастя, у нас ще є два склади. Там ще залишилися книжки. Будемо намагатися робити те, що вміємо. У нас залишилась команда, всі цілі. Є видавничий план. Будемо боротися. Ніхто ж не допоможе. Потрібно розраховувати тільки на себе.
Чи беретеся ви зараз обліковувати якусь вартість цих 16 млн книжок?
Я намагаюсь думати про те, як зараз якомога швидше відновитися і підтримати людей. Це все впливає на їхній психологічний стан. Вони бояться втратити роботу, бояться невизначеності. Вона зростає, коли люди розуміють, що такі великі втрати в тому видавництві, в якому вони працюють.
Коли створюється книга, як це відбувається?
Спочатку це велика праця автора. Це те, що вкладається роками. Це величезна робота всього видавничого колективу. Туди входять дизайнери, коректори, редактори, менеджмент, маркетинг, піар, люди, які продають. Це величезна структура. У видавництві Vivat зараз працює понад 300 людей. Потрібно оплачувати весь цей величезний колектив.
Книжки мають створюватися в любові. Бо це не просто товар. Зараз ми зіткнулися з падінням купівельної спроможності у людей. І це відчутно, коли ми бачимо, що знизився трафік в наших книгарнях. Люди виїжджають з країни. Книжки дорожчають, у людей не вистачає грошей. І це замкнене коло.
Яка ситуація з читанням? На які книги, формати сьогодні існує найбільший попит в українських читачів?
Зараз люди купують фентезі, роментезі, багато української класики. Ми запускаємо світову класику. Впевнена, що вона користуватиметься попитом. Книжки з української історії.
Наскільки небезпечним є ефект так званого відкладеного результату?
Ця вся проблема відкладена. Зараз у нас знищено за серпень близько третини взагалі того всього, що видає Україна. Це буде близько 15 млн книжок. А Україна видає близько 26-30 млн за рік. Уявіть собі, які великі втрати. І зараз у нас не вистачає грошей, щоб надрукувати якісь нові книжки. Зараз ми не приймаємо рукописи, зменшили купівлю прав закордонних, дуже обережно ставимося до українських авторів, бо в нас немає зараз можливості видати все те, що ми б хотіли видати. Далі потрібні гроші, щоб надрукувати ці книжки. А як ми можемо друкувати, якими накладами, де зберігати це? Зараз не тільки наш бізнес, а і інші бізнеси хочуть розміститися в більш західних областях. А там нема такої великої кількості складів, як нам всім потрібно. І це буде певною проблемою зараз.
Що ми очікуємо через рік? Не всі видавництва виживуть. І це не стосується маленького чи великого. Не буде великого зростання кількості книгарень. Ми змушені інвестиції на відкриття магазинів зменшити, закривати певні магазини. У читача немає дотику з книжкою. Якщо зараз нас не почує, не підтримає держава, то тоді книжкова галузь буде в дуже поганому стані.
Чи можемо ми припускати, що українські книжки будуть видаватися, але в іншому форматі?
Не думаю. У нас електронних книжок 526 начебто. Вони зростають щодня. Їхні продажі посідають 5%, за кордоном 6-8%. Це залежить не від видавців, а від того, як будь-який читач сприймає текст. Зараз ми настільки задіджиталізовані, що хочеться, якщо ти вже читаєш, відволіктися від цифрового формату, від електронного носія. Багато людей просто не сприймають текст на телефоні або в читалці. Ми просто втратимо звичку читати. Ми втрачаємо усвідомлене, свідоме суспільство, переходимо на якийсь абсолютно кліповий формат мислення.
Як ми можемо підтримати сьогодні українські видавництва.
Якщо є можливість, бажання або були думки купити книжку, зробіть це прямо зараз. Бо завтра може і не буде вже цієї книжки. Тому просто зайдіть в книгарню, купіть її, подаруйте чи залиште собі. Ви зробите дуже класну справу: підтримаєте і видавництво, і себе, і це буде на користь всій ланці нашій і вам, як читачам, також. Дуже б хотілося, щоб ви це зробили.
Як сьогодні українці можуть підтримати українські видавництва, які постраждали від російських атак?
Дмитро Феліксов: Піти і купити книжку собі на подарунок, яку хотіли почитати, але все ще не придбали.
Нашу культуру, книговидавничу галузь методично знищують. Це невипадкові удари. Це чіткі прицільні удари впродовж всього цього місяця. І я думаю, що далі буде.
Поки ми бачимо наслідки. Якщо ми не готові, як галузь, здаватися, нам треба перебудовуватися, відходити від централізованого зберігання книжок, диверсифікувати склади, робити велику кількість складів із невеликими залишками, централізоване управління цими складами, автоматизацію відвантажень цих книжок. Це знизить ризики, це їх не прибере в цілому, тому що кожен склад може бути знищений, але суттєво знизить ризики великих втрат і миттєвих зупинок. Ми, як галузь, маємо все ж таки зібратися, не розкисати. Маємо ухвалити декілька рішень, як то децентралізуватися і автоматизуватися. Маємо виступати одним голосом, щоб нас почула влада, Міністерство культури, президент. Галузі потрібна підтримка. Не так багато кроків і не так багато вони коштують. Треба відмінити ПДВ на імпорт книжок. Це дасть можливість видавцям робити додруки в європейських країнах, ближніх до нас. І не підвищить вартість цієї книжки для українців. Зараз проблема саме із друком, бо велика кількість друкарень знаходиться у Харкові, де постійні прильоти.
Відновити програму державних закупівель для державних бібліотек. Це підсилить і видавців, і книгорозповсюджувачів, і книгарні. І це величезна допомога всій українській громаді, коли в Україні більше 11 000 бібліотек, щоб в них з'явилися сучасні книги.
І третє – програми субсидування і безкоштовного кредитування під державні гарантії. Щоб видавцям і книгарням зараз відновитися, потрібні гроші на відновлення запасів, складської інфраструктури, а галузь обезкровлена. Тому потрібні ресурси. Люди, які працюють в цій галузі, готові не здаватися, не опускати руки, але, окрім того, потрібна реальна підтримка. Тому потрібні державні закупівлі книжок і дієві програми держпідтримки. І про ПДВ теж важливо, тому що ще декілька прильотів на наші топографії, і нам не буде де друкуватися, а альтернатива надто дорога.
Державні підтримки книгодрукування, книговидавництва, у цілому книжкової галузі повинні якось ефективніше розглядатися. Чи є якісь хоча б приблизні строки, коли книговидавнича галузь може очікувати цієї підтримки?
Наш голос чутний, тому що є діалог із міністерством і окремими депутатами. Чують, та не слухають поки. Має бути сильне вольове рішення президента, який має дати наказ, щоб нас підтримати. Ми є частиною великої економіки, бо створюємо робочі місця, платимо податки. І якщо уявити, що нас не стане, то зникне економічний і соціально-культурний потенціал. Ворог куди цілив? У книжки. Він знищує наші бібліотеки, школи, книгарні, друкарні, він заперечує нашу мову, культуру, нас, як українців. А все починається з книжки. Коли зникне доступ до неї – це і є одна з цілей ворога. Держава має ухвалити рішення, воно має бути сильним централізованим, яке всіх нас підтримає. Коли ми говоримо про суми, вони не такі великі.
Що принципово важливо не втратити разом із фізично знищеними книжками: авторів, видавничі проєкти, читацьку аудиторію, освітні можливості…
Воля людей, які це все створюють. Читачі є: було б що їм купити. Їх треба, звісно, залучати! Автори є, видавці, книгорозповсюджувачі. Але воля цих людей, доки існує, доти ми будемо щось робити. Але вона може зникнути від того, що немає підтримки, грошей далі діяти, залишаються лише борги. Коли згорає склад, залишаються лише борги. Як їх закривати? Питання можна вирішити через реструктуризацію, але щоб реструктуризувати, треба продовжувати працювати. А як продовжувати працювати, коли немає надії, що держава профінансує підтримку книгарень, закупівлю книг в бібліотеки? Це системна робота. В галузі є велика кількість ідейних людей, які займаються книжками не тому, що це супер привабливий бізнес. Це те, що захищає нашу національну самоідентичність. Якщо на цю ідею не буде вистачати грошей, а будуть лише борги, то будуть закриття. В цьому році чимало книгарень вже закрилося, видавництва, чимало видавців оголосили про припинення своєї діяльності, розпродають залишки книжок. Бо цей потенціал ідейних людей вичерпується. Доки є воля, доти ми сильні.
