Фото: ДСНС Київщини
"Ключове для нас — втрати, пов'язані з працевлаштуванням людей"
Через ворожі удари ми зазнаємо і втрат фінансових, і втрат робочих місць. Як це працює зі знаком мінус в економіці?
Справді, тут втрати є і фінансові, але ключове для нас — втрати, пов'язані з працевлаштуванням людей. Для конкретного складу або міста удар означає різке скорочення зайнятості за декілька днів. Для країни в цілому це швидше локальний і структурний шок, а не причина окремого загальнонаціонального стрибка безробіття.
В Україні існують одночасно дві реальності. Частина людей втрачає роботу через фізичне знищення робочого місця, а в інших регіонах та професіях роботодавці не можуть знайти працівників. Тому потрібно розуміти, що склад – це не просто будівля з товаром, це одночасно і вузол транспортних маршрутів, місце зберігання, автоматизоване обладнання і сотні або тисячі робочих місць. Після знищення такого вузла бізнес втрачає не лише актив, а ключове – це фізичну можливість завантажити частину персоналу роботою. Наприклад, якщо говорити про недавні удари, які відбувалися від початку серпня, то компанія "Розетка" повідомила, що її об'єкт, який було знищено, обробляв понад 100 тисяч замовлень на день і зараз не підлягає відновленню. А прямі збитки оцінюють в мільярди. Інший показовий кейс – це "Омега", де після знищення було звільнено фактично кожного п'ятого працівника. Щоправда партнери трішки допомогли і частину людей перевели на інші вакансії. І це показує, що співпраця в галузі може допомогти з працевлаштуванням людей, які тимчасово його втратили.
"Найвразливіші — ті працівники, функціональні обов'язки яких фізично прив'язані до конкретного складу"
Тут можна провести певну аналогію з міцністю матеріалів чи навіть живих організмів, здатністю тримати удар і пружно реагувати. Міністр аграрної політики України Тарас Висоцький заявив, що росіяни знищили близько 90% складів торговельних мереж. Чи здатен наш економічний організм якось амортизувати наслідки таких ударів? Чи є куди перетікати цій робочій силі?
Тут потрібно розділити на різні категорії працівників. Найвразливішими є ті працівники, функціональні обов'язки яких фізично прив'язані до конкретного складу. Це комплектувальники замовлень, сортувальники, вантажники, частина охорони, прибиральники. І якщо приміщення знищено, то їхню роботу неможливо перевезти онлайн або на інший запасний резервний об'єкт, який має ця компанія. Це доволі складно зробити. Простіша ситуація для водіїв та експедиторів, оскільки, коли відбувається розосередження запасів та компанії переходять на дрібніші склади у різних регіональних локаціях, то тоді зростає і кількість перевезень, і маршрути стають довшими, і попит на водіїв не те, що зберігається, а навіть може зрости. В Україні, згідно з даними Державної служби зайнятості, найбільш запотребованими є водії. Якщо говорити про інший персонал, наприклад, адміністрація, закупівельники, програмісти, то тут залежить від того, як компанія планує надалі розвиватися. Якщо, наприклад, компанія спробує змінити саму модель бізнесу, перейти до аутсорсингу, то очевидно, що частина цих функцій теж буде вивільнена.
"Бізнес здебільшого намагається зберегти команду, оскільки на ринку є дефіцит"
Чи кожен удар по виробничо-складській інфраструктурі завершується звільненнями? Що роботодавець може запропонувати — простій, якісь компенсації, можливо, інші варіанти? Як зараз бізнес реагує?
Бізнес здебільшого намагається зберегти команду, оскільки на ринку праці загалом в Україні є дефіцит. Для цього вони використовують декілька різних варіантів. Частину персоналу переводять на інші підрозділи, а якщо компанія є маленьким бізнесом, то тоді трохи складніше. Що можна зробити? Це залежить від кількох речей. По-перше, компанії повинні планувати фінансовий резерв, для того щоб мати можливість утримувати працівників кілька місяців у простої. Крім того, державі потрібно розглянути ще варіанти, наприклад, часткової компенсації доїзду до нових місць роботи. Бо якщо працівник вивільняється, то він стає на облік у Державну службу зайнятості та отримує перші два місяці фактично свою заробітну плату. Там, правда, є обмеження — це є максимально 8,5 тисяч гривень. Держава також може запропонувати часткову компенсацію проїзду — навіть якщо 100 гривень на день, 22 робочі дні, то це буде десь 2 тисячі гривень.
"Потрібно змінювати саму логіку бізнесу, тобто розбудовувати мережу складів"
Якщо говорити про співпрацю держави і бізнесу в даній ситуації, то при такому масштабі втрат, чи варто було б трошки по-іншому взаємодіяти, ніж це відбувається зазвичай?
Насправді, уряд вже провів і нараду щодо цих руйнувань. Є кілька пропозицій, зокрема щодо змін страхування, по тому, що держава пропонує для бізнесу складські приміщення, які є в резерві та які можна використовувати. Не варто відбудовувати один великий склад та компенсовувати витрати компанії для його відбудови. Потрібно змінювати саму логіку бізнесу, тобто розбудовувати мережу складів. Була пропозиція представників будівельної галузі України про те, що вони готові розробити типові проєкти невеликих складів та їх реалізувати. Причому це можна зробити за 3-5 місяців, за належного фінансування з боку або бізнесу, або за підтримки також і держави.
"Частина видатків ляже на самі компанії, а частину доведеться перекласти на споживача"
"Нова пошта" напередодні, до речі, говорила про розосередження своїх складів. А наскільки далеко ці бізнеси можуть піти в тому, щоб не будувати великі центри для продажу, а робити їх маленькими? І чи не створюватиме це конкуренцію тим маленьким бізнесам, які існували до цього?
Розосередження впливає тим, що бізнес змушений відходити від найбільш ефективної, дешевої логістики мирного часу до логістики з резервними складами, місцями перевантаження, резервними базами даних і таке інше. Тобто це означає, що витрати компанії будуть дорожчі на ведення самого бізнесу. І очевидно, що компанія частково ці витрати компенсує за рахунок зниження своєї маржі, а частково перекладе на споживачів у вигляді зростання цін. Чи це буде конкуренцією для малого бізнесу? Навряд чи, тому що вони працюють у різних сегментах і в принципі не перетинаються їхні інтереси.
Ви кажете, що за все заплатить покупець. Я хотів би уточнити цей момент. Якщо посилки з товарами згоріли на "Новій пошті", але вони не були оплачені, то ці збитки лягають вже на логістичну компанію, а потім вони все одно будуть перекладені на покупця у кінцевій ціні товарів наступного завозу? Як це працює?
Тут одразу зазначу, що ви мене неправильно зрозуміли. Не за все заплатить покупець. Тягар буде розподілено між учасниками ринку. Частина видатків ляже на самі компанії, вони будуть профінансовані з їхніх прибутків. Тобто рентабільність їхнього бізнесу дещо зменшиться. Частину видатків доведеться перекласти на споживача. В якій пропорції це буде, важко сказати, оскільки є різні види бізнесу, різні товари, різні маршрути їхньої доставки, термін зберігання тощо. Тому в одних сегментах можливе трохи більше здорожчання, в інших — воно буде незначним, а в окремих може бути навіть і без змін. Наприклад, як у нас зараз із аграрною продукцією. В Україні через обстріли заблоковано морської порти — і вартість пшениці та іншої аграрної продукції знижується. Це не означає, що нам треба очікувати зниження вартості хлібобулочних продуктів. Але можливе невеличке, на один процент, зниження.
"Крім страхування, державі потрібно подумати про розширення програми кредитування 5-7-9%"
Буквально днями очільник мережі "Єва" запропонував дискусію про те, що наземні роботизовані комплекси могли б сприяти тому, що пожежа гаситиметься одразу. Бо, мовляв, за його суб'єктивними оцінками, 50% згорає саме через те, що рятувальники не можуть підійти, бо може бути повторний удар. Тобто великий бізнес включається у ці процеси, мовляв, ми згодні закупити техніку, якщо буде співпраця і з іншими, і також із державою. Наскільки вчасно і як саме допомагає держава бізнесу?
Держава вже створила систему страхування. Щоправда, її потрібно трохи модернізувати, оскільки вона була розрахована на ті ризики, які ми мали в попередні роки, коли руйнування логістичної інфраструктури не були такими масштабними. Пропозиції для модернізації та зміни підходів до страхування воєнних ризиків у зв'язку зі знищенням майна розробило кілька аналітичних центрів, і сьогодні має вийти пресреліз з детальними пропозиціями для уряду — що саме пропонується змінити в цій системі. Крім страхування, державі також потрібно подумати про розширення програми кредитування "5-7-9%" для бізнесу, який постраждав від обстрілів. Це дасть змогу не відбудувати об'єкт у такому вигляді, як він був, а допоможе профінансувати будівництво або оренду дрібніших складів і налагодити мережу постачання.
"Для макроекономіки це ще не такий відчутний ефект"
Як усе це впливає на економіку держави загалом, на наш макроекономічний стан?
Для макроекономіки це наразі ще не той ефект, який відчутний. Більш відчутним він може стати за сценарію, коли Росія буде системно знищувати всю нашу логістику. Вона вже поступово переходить до цього, але ще не можемо сказати, що логістика в Україні знищена в цілому. Зараз найбільше постраждали Київ та Київська область, і можемо говорити про регіональну кризу для цієї області. Якщо говорити в цілому про макроекономіку, то в нас працюють склади на інших територіях, в інших областях, і вони дають можливість нівелювати цей негативний ефект. Проте однозначно — для місцевих громад це є значні втрати, не тільки фізичні, але й втрати для бюджету, оскільки робочі місця страждають і не сплачуються податки.
