Олександра Коваль. Фото: The Ukrainians
"Треба було б такі рейтинги створювати кожні десять років"
Чому через 5 років після першого такого голосування виникла потреба знову визначити знакові книжки Незалежності? Що змінилося в українському читачеві?
Усіх нас змінила війна. І ми побачили, наскільки змінилася пропозиція на українському книжковому ринку, як багато з’явилося нових авторів, які нові теми піднімаються. Тож ми вирішили, що це на часі. Звісно, треба було б такі рейтинги створювати кожні десять років. Але час такий — і ми такі. Тож будемо зараз мати 35 знакових книжок.
Як формували цей список?
Ми зібрали групу експертів, в якій фінально опинилося 40 осіб. Це дуже відомі люди — літературознавці, літературні критики, бібліотекарі, це просто публічні особи. І ми попросили, щоб кожен/кожна із них склали свій власний рейтинг 35 знакових книжок. А оскільки всі люди різні, з різними уподобаннями, різними преференціями, то ці списки були дуже суб'єктивними і надзвичайно цікавими. Але коли ми їх склали разом, значна частина цих списків перетнулася. І таким чином був сформований оцей рейтинговий список зі 100 книжок, котрих 40 експертів називали найчастіше.
"До списку потрапили видавничі серії, яких раніше не було"
Чи може війна взагалі суттєво змінити читацький канон? До прикладу, книжка, яку до 2022 року сприймали просто як хорошу художню літературу, сьогодні може читатися і сприйматися зовсім інакше.
Тут, напевно, треба було б якийсь глибший аналіз провести. Я не можу так однозначно дати відповідь на це запитання. Очевидно, на нього найкраще відповіли б наші читачі. Але, наприклад, візьмемо книжку Артура Дроня, яка вийшла у 2025 році й одразу ж стала дуже популярною ("Гемінґвей нічого не знає" — ред.). Її навіть перекладають вже на 10 мов у 10 країнах. Та чи була б така книжка популярною до повномасштабки, хоча тоді вже тривала війна, я не впевнена. Люди просто зараз мають такі нерви, як натягнуті струни, і ця книжка дуже добре лягла на цей новий вайб, зайшла читачам і своєю універсальністю, і своєю якоюсь вірою та надією, яка бринить на сторінках.
А щодо інших змін, які ми побачили в цьому році порівняно з п’ятьма роками тому, то можу сказати, що до списку потрапили видавничі серії. У попередній версії "Знакових книжок" серій не було взагалі, і на нашому книжковому ринку таких прекрасних серій, як класика від "Вівату" або класика від "Віхоли", ще не було. Тепер вони є, і я дуже вболіваю за те, щоб за них теж проголосували, адже це таке потужне видавниче явище, якого не було раніше та яке ми маємо всіляко підтримувати, купуючи ці книжки, розмовляючи про них і пропагуючи їх, де тільки можна.
"Мій вибір — це повні зібрання творів"
А можете своїм досвідом поділитися, якщо ви змінили ставлення до якоїсь книжки або вона стала по-особливому сприйматися вже після того, як почалася повномасштабна війна?
Для мене стало дуже очевидним те, яким важливим є видання повних зібрань творів. Це робота академічних інститутів, робота, яка не може бути здійснена без додаткового фінансування. У нас лежать цілі пласти рукописів наших класиків — і давніх, і класиків "Розстріляного відродження" 1920-30-х, і більш сучасних. Вони не оброблені, а видаються, як правило, якимись вибраними творами, однак кожен із них заслуговує на повне прочитання. І я тепер на зібрання класики дивлюся зовсім іншими очима. Це книжки, які мають точно бути під опікою держави. Це те, що держава має фінансувати, за чим має стежити. Тобто мій вибір — це повні зібрання творів.
"Люди здатні сформувати або змінити свій світогляд, читаючи добрі книжки"
Чи є якась література, котра стала, скажімо так, не на часі, за вашими спостереженнями?
Тоді треба буде брати два списки і порівнювати. Важко сказати, що на часі, а що не на часі. Люди щось продовжують читати, щось перестають. От, наприклад, "Солодку Дарусю" читають вже скільки десятиліть поспіль. Чи "Улюблені вірші для дітей" від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Вони на часі чи не на часі? Або досить жанрова книжка Люко Дашвар — "Село не люди". Здавалося б, може, вже її час минув? Але ні, обирають знову. Вона і далі актуальна. Тож я волію, аби всі зосереджувалися на тому, що є актуальне і що має шанси жити далі, а не зараз закопуватися і думати: а що вже перестало бути актуальним? Перестало, то про нього і не згадують.
А чи очікуєте ви, що читачі обиратимуть передусім те, що допомагало б їм зрозуміти себе та Україну в останні роки, а не обов'язково найпопулярніші книжки?
Абсолютно. Для кожного це буде свій список. Тому він і прекрасний. Дехто скаже "у вашому топ-100 взагалі немає книжок, які мене сформували і схвилювали". І вони теж матимуть рацію, ця думка має право існувати. Книжки тим і чудові, що є свої улюблені автори, свої улюблені персонажі. Хтось бачить себе в одних героях, а хтось зовсім в інших. Хтось бачить свою Україну такою, як у Василя Шкляра, хтось — як у Ліни Костенко, а хтось — як в Артура Дроня. Тому література є таким вдячним матеріалом. А отже, ми за літературу, за те, що саме книжки формують людину. І попри все, що зараз відбувається, я продовжую вірити: люди здатні сформувати і змінити свій світогляд, себе самих змінити на краще, стати кращою версією себе, читаючи добрі книжки.
"Чим більше несподіванки, тим більше інтриги"
Пані Олександро, наскільки, на вашу думку, результат голосування може бути несподіваним для літературних експертів?
Чим більше несподіванки, тим більше інтриги. Це ж прекрасно. Що може стати несподіваним? Що в нас "Гамлєт" Подерв’янського вийде на перше місце? Це навряд. Але решта книжок, і "Гамлєт" також, цікаві, достойні. Побачимо.
До речі, минулого разу — чи не стало несподіванкою те, що на перше місце вийшла "Справа Василя Стуса"? Це, звісно, було дуже потужне видання. Його вихід наробив багато галасу. Були якісь нереальні продажі цих книжок. Але, правду мовлячи, це ж просто збірник якихось стенограм, протоколів, документів. Я не знаю, чи цю книжку хтось читав, крім дослідників. Проте вона вийшла на перше місце, і це добре відображає, ніби барометр, суспільний тиск, суспільні очікування.
А чи може цей сформований список вплинути на те, що українці читатимуть далі? Чи стане він зразковим і показовим?
Дякую вам за це запитання. Взагалі, у світі ці списки формуються саме для того, щоб викликати таку хвилю зацікавлення, аби читачі брали ці списки до рук і рухалися прямо в книгарні та бібліотеки — щоб купувати знакові книжки і насолоджуватися читанням.
Також це сигнал для видавців, що ось, можливо, якийсь наклад вже закінчився, бо книжка була видана востаннє ще в 1990-ті, але про неї чомусь досі пам'ятають, досі читають і вважають її знаковою. Чи не час її перевидати? Ми хотіли б, щоб так воно і було. Вічно актуальна, вічно жива українська класика, незмінний інтерес до високої полиці наших авторів-сучасників, а також повні зібрання творів.
"Зайти на сайт MEGOGOBOOKS та обрати зі списку від 1 до 35 книжок"
Як відбуватиметься це голосування? І чи будуть якісь додаткові оцінювання отриманого результату?
Голосування буде відбуватися дуже просто. Треба зайти на сайт MEGOGOBOOKS, це партнери Українського інституту книги у цьогорічному проєкті, авторизуватися там, це дуже просто: треба лише ввести свій номер телефону. Це робиться для того, щоб уникнути потім якихось накручувань голосів, аби кожна людина могла проголосувати тільки один раз. І тоді ця людина, яка хоче віддати свій голос, може обрати зі списку від 1 до 35 книжок. І потім система рахує загальну кількість голосів — так формується рейтинг. До речі, хочу нагадати всім, що треба поспішати голосувати. Тому що інші люди зроблять свій вибір замість вас, і тоді справді для когось буде несподіванка. Хтось не проголосує і виявить, що перемогли зовсім не ті книжки, про які він думав. Кожна людина має вплив на остаточний результат.
Якщо я правильно зрозуміла, то зараз ви у Львові, на BookForum. Розкажіть про ваші перші враження від цієї події.
Я є кураторкою професійного кластера. У нас за три дні має відбутися близько 20 професійних дискусій та воркшопів. Ось закінчилася перша подія — про українські книжки на польському ринку, польські на українському, чи є баланс і яка ситуація. Дуже цікава подія, повно людей. Зараз починається наступний захід — ми будемо обговорювати кризу в українському книговиданні, спровоковану останніми нападами РФ, та як нам із цієї кризи виходити. Яка роль держави та міжнародних спільнот, щоб нам допомогти.
