Події в інформаційному просторі України. Перерозподіл власності та впливів в українських ЗМІ напередодні виборів.
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Ввечері" події, що розгортаються навколо телеканалу 112, коментувала Голова ГО "Детектор медіа" Наталя Лігачова.
В Україні зовсім скоро відбуватимуться вибори. Наскільки це відчутно в медіасередовищі?
Наталя Лігачова: Це безумовно відчутно. Ми спостерігаємо зараз за зміною конфігурації у мовленні деяких телеканалів. У всіх на устах зараз канал 112, який демонструє найбільші такі зсуви у редакційній політиці, розриваючи в односторонньому порядку співпрацю з Радіо "Свобода", з якою вони робили дуже фахові і гарні програми, які мали високий рейтинг, розриваючи деякі домовленості з експертами, які вели авторські програми. А замість цього ми бачимо таке дуже активне і масштабне просування Віктора Медведчука в ефірі цього телеканалу, а також партії "За життя" Вадима Рабиновича, і до нього приєднався зараз ще й Нестор Шуфрич.
Тобто зміна власника. Ми будемо говорити про те, наскільки можна довіряти цій інформації, яка є в ЗМІ, відповідно зміна менеджменту каналу, а за цим, як наслідок, зміна всієї інформаційної політики каналу.
Наталя Лігачова: Ми не можемо напевно говорити про зміну власника, бо офіційних доказів цього немає. Телеканал спростовує. Проект "Схеми" Радіо "Свобода" показав досить наглядно, що той менеджмент, який прийшов, пов'язаний з Медведчуком, і що та людина з Німеччини, яка начебто стала власником телеканалу, вона навряд чи має такі кошти, щоб утримувати цей телеканал.
Скоріше за все - це підставна фігура.
Наталя Лігачова: Так, скоріше за все - це підставна фігура. Але ми не розуміємо, чи сталася продаж і купівля каналу, чи все ж це така своєрідна здача в аренду Віктору Медведчуку справжніми власниками, яких ми теж не знаємо. Це проблема непрозорості медіавласності, при тому, що діє вже закон про прозорість медіавласності, але все одно можна обійти через підставних фігур.
Три роки тому був ухвалений закон, нібито щось мало змінитися. У парламенті є зареєстровані зміни до цього закону. Що каже досвід демократичних країн, наскільки це можливо і що потрібно зробити, аби ми мали повну інформацію про власників каналів?
Наталя Лігачова: У всьому світі це питання не до кінця вирішене, бо можна сховати в офшорах усе. І ця проблема характерна для багатьох країн. Але є досвід. У нас, по-перше, закон про медіавласність вийшов компромісним. Там немає головного - відповідальності. Там є відповідальність за несвоєчасну подачу документів, але немає відповідальності за те, що ти можеш збрехати. І на цьому можна грати. Не прописані такі схеми, коли ставлять когось як підставну фігуру, і не можна зрозуміти, а хто ж все таки справжній власник. Я вважаю, що треба вносити зміни і до цього законодавства, і треба виписувати законопрект, приймати закон про фінансову прозорість, про те, хто саме фінансує. Подібний закон є у Грузії, і він дуже непогано там діє, за відгуками грузинських колег.
Вибори наближатимуться, а це означатиме активізацію і політичних сил, і медіа, частина яких контролюються олігархами. Чи можливі тут сюрпризи?
Наталя Лігачова: Сюрпризи навряд чи можуть бути у зміні власників великих телеканалів, вони залишаться тими самими. Дуже багато сюрпризів я чекаю від того, на кого поставлять власники телеканалів, кого вони будуть просувати. Напередодні виборів спостерігаємо карколомні зміни в редакційній політиці ЗМІ.
Прослухати повну версію розмови.
