Передачі з архіву Українського радіо

На тлі масових антиурядових виступів, що розпочалися наприкінці 2025 року в Ірані, які супроводжуються катастрофічною кількістю жертв, Тегеран перебуває в стані високої бойової готовності через можливий військовий удар США. Поряд, у Сирії, Урядові війська та курдські Сирійські демократичні сили домовилися продовжити перемир’я на 15 днів. Це необхідно для безпечного переміщення тисяч бойовиків ІДІЛ із в'язниць на північному сході Сирії до Іраку під егідою США. А як, власне, живе Ірак, який вплив на нього справляє Іран, із яким 1980 року почалася страшна війна, що тривала 8 років? Аналітики пишуть, що колишні вороги стали стратегічними партнерами, хоча суспільство Іраку залишається розколотим на прихильників та противників іранського впливу, а ще про колосальний вплив Ірану на Ірак в царині підтримки шиїтських політичних блоків та парамілітарні угруповання. Заглиблюватися в історію Іраку, аналізувати сьогодення будемо разом із директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом.

Кінець 40-х — початок 50-х років ХХ століття називають епохою маккартизму, червоною загрозою в часи Холодної війни. І розпочав цю війну сенатор-республіканець Джозеф Маккарті, який стверджував, що має список комуністів, які працюють у Держдепі. Агресивне, іноді безпідставне звинувачення людей у прихильності до лівої ідеології отримало назву полювання на відьом, внаслідок якого тисячі людей втратили роботу, опинилися в "чорних списках" або зазнали громадського осуду, чимало людей пережило глибоку депресію, а деякі навіть вкоротили собі віку. Сьогодні термін "маккартизм" використовується як синонім до безпідставних звинувачень, наклепу та обмеження громадянських свобод під приводом захисту національної безпеки. Коли Трамп уперше став президентом, чимало американських видань писали про те, що повертаються часи Маккарті, часи полювання на відьом. Продовжується це і нині. Докладніше говоримо з доктором філософії, асистентом кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артемом Кошелєвим.

Депортації народів — винахід стародавніх ассирійців ще до нашої ери. Російський цар Іван Грозний також практикував депортації для упокорення та покарання. За кілька століть Сталін назве його своїм учителем саме за такі методи державотворення. Депортації російської імперії та радянських часів мають імена конкретних осіб. За часів Миколи ІІ це був Акім Золотарьов, а за Сталіна Іван Сєров. Гість — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії НАН України Олег Бажан.

Чому одні колишні колонії, попри всі проблеми, що виникають після здобуття або відновлення незалежності, знаходять свій шлях до успіху, а інші десятиліттями так і не виборсуються з лиха? Однозначної відповіді немає. Наприкінці грудня 2025 року парламент Алжиру підтримав радикальний законопроєкт, який офіційно визнає понад столітню окупацію з боку Франції актом агресії, воєнним злочином та злочином проти людяності. Ухвалений нижньою палатою, закон класифікує 27 видів злочинів, скоєних французами в період з 1830 по 1962 роки. Сьогодні ми спробуємо торкнутися основних больових точок алжирської історії, яка після страшної війни за незалежність, і навіть сучасного розвитку, все ще не є успішною. Говоримо з кандидаткою політичних наук, аналітикинею фундації Глобал Юкрейн Мартою Олійник-Дьомочко.

Сьогодні мова піде про Бельгію — федеральну конституційну монархію з парламентською системою. Її столиця Брюссель є центром Європейського Союзу, тут працюють штаб-квартири Європейської Комісії, Ради ЄС та НАТО. Але це далеко не все. Чимало цікавого й маловідомого для нас, приміром, про мовні проблеми між фламандцями, які живуть на півночі країни, та валонами, які говорять французькою і живуть на півдні, про високу самоорганізацію бельгійського суспільства, а також українців Бельгії, розповів доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, Львівського національного університету імені Івана Франка Олексій Сухий.

25 грудня 2025 року Національний архів безпеки при університеті Джорджа Вашингтона оприлюднив стенограми зустрічей і телефонних розмов між президентом Росії Путіним та президентом США Джорджем Бушем-молодшим за 2001-2008 роки. Документи стали публічними після судового позову за Законом про свободу інформації. Ми вже не раз говорили про те, що колективний захід, США зокрема, так би мовити, зростили сучасну Росію, цього монстра, який тепер лякає своїх же годувальників. Розсекречені стенограми підтверджують, що проблема була не у відсутності інформації про Україну в президента США чи фахових експертних оцінках тодішньої ситуації, а в політичній стратегії. Саме про це ми й говорили з міністром закордонних справ 2007-2009 років, Надзвичайним і Повноважним Послом, керівником аналітично-інформаційного Центру досліджень Росії Володимиром Огризком.

30 грудня ми почали розмову про українську Антарктиду. Про її незайманий людиною, крихкий світ. Сьогодні продовження розмови про історію українських вчених в Антарктиці, про наші нинішні відкриття і досягнення, про унікальну природу, а також дивовижних людей – українських полярників, 35 з яких нині боронять Україну в різних підрозділах ЗСУ. Ми згадаємо також про те, як зустріли звістку про повномасштабне вторгнення ті, хто зимував на станції "Академік Вернадський", і ті, хто йшов їм на зміну, про те, що станція працює, а криголам "Ноосфера" став справжнім науковим судном. Докладніше розкажуть директор Національного антарктичного наукового центру, ветеран російсько-української війни, кандидат біологічних наук Євген Дикий та журналістка каналу "Київ24" Олеся Турчин, яка разом із знімальною групою створили фільм "Українська Антрактида".

20 липня 1995 року Україна стала повноправною антарктичною державою. 6 лютого 1996 року Велика Британія передала Україні свою антарктичну станцію "Фарадей", яку перейменували на "Академік Вернадський". Тож ювілеї відзначали цьогоріч і відзначимо 2026-го. В березні 2025 на станцію "Академік Вернадський" вирушила 30 українська антарктична експедиція. Крім науковців, на борт українського криголама "Ноосфера" піднялася знімальна група телеканалу "Київ24". Про українську Антарктиду — директор Національного антарктичного наукового центру, ветеран російсько-української війни, кандидат біологічних наук Євген Дикий та журналістка Олеся Турчин.

Історія часів Другої світової. Зокрема, зустріч президента США Франкліна Рузвельта і прем’єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчилля в січні 1942 року в марокканському місті Касабланка. І хоча жодних політичних рішень там прийнято не було, саме та конференція накреслила подальший план післявоєнного устрою Європи. Саме в Касабланці Рузвельт сказав сенсаційні й несподівані для всіх слова про безумовну капітуляцію Німеччини та Японії. Гостя — завідувачка кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби безпеки України Аліна Понипаляк.

Гаїті стала другою, після США, країною Нового світу, яка здобула незалежність, і першою, де перемогла революція чорних рабів. Це було 1804 року. Однак свобода і незалежність не принесла добробуту і процвітання. Понад 100 років Гаїті мала виплачувати колишнім колонізаторам-французам шалені контрибуції, які за сучасними оцінками, з відсотками за всі позики, були удвічі за вартість вимог колоністів. Сьогодні Гаїті — одна з найбідніших країн світу, де немає політичної стабільності, де панують банди, міста руйнують стихійні лиха, а за відносним і крихким порядком стежить місія ООН. Як і чому це трапилося? Гість — Євген Припік, кандидат економічних наук, очільник відділу історії країн Азії та Африки Інституту Всесвітньої історії НАН України.