Для нас дуже важливо, що ми співаємо пісню наших родичів, яких на світі вже немає ― Руслана Лоцман

Для нас дуже важливо, що ми співаємо пісню наших родичів, яких на світі вже немає ― Руслана Лоцман

Проєкт Радіо Культура "Казка" ― це 24 години українських та зарубіжних казок в еталонному звучанні українською мовою. До начитування долучаються відомі українці, зокрема Ірма Вітовська, Масі Наєм, Ірина Цілик, Василь Байдак, Наталія Сумська, Ахтем Сеітаблаєв, Ірена Карпа та інші. А народна артистка України Руслана Лоцман розповіла у програмі "Ранок культурної людини" про "Пісенну казку", традицію домашнього співу у власній родині та про написання дитячих книжок, наповнених українськими піснями. "Наше завдання ― щоб мама і тато не просто давали дитині можливість посидіти в мультику чи телефоні, а створювали інші можливості. Наприклад, сьогодні у нас слухання гарної пісні, ми обираємо її та пробуємо під той запис співати. І дитина матиме таку щоденну практику ― співати разом із гарними виконавцями", ― зазначила Руслана Лоцман.

 

0:00 0:00
10
1x

 

Авторська збірка творів Руслани Лоцман "Писульки від мамульки". Фото: Ольга Скотнікова

 

"Щоб упродовж 12 років навчання у школі діти опанували 500 українських пісень"

Розкажіть трохи більше про "Пісенну казку", яку ви начитали.

Я взагалі співачка, і перше моє послання до світу й до дітей України ― це пісня. У пісні закладений світогляд нашої нації, мораль та цінності наших предків. Наші діти перестали співати народні пісні, на жаль. І моє завдання було показати у казці безліч народних пісень, які переплітаються у розповіді, а діти мали розгадати, скільки заховано українських пісень у цій казці. Таку казку-загадку я розповіла спочатку своїм дітям, яким на той момент було 3 і 5 років, а тепер я цю казку цитую для школярів, молодших і старших, коли маю з ними зустрічі, для того щоб поставити їм запитання: "Скільки у цій пісенній казці є українських пісень і скільки цих пісень ви знаєте?". Днями у мене була зустріч у дитячій бібліотеці в Києві, і першокласники почали співати 2-3 пісні, які вони знали. Але це не народні пісні, а сучасні. Я їм показала кошик, в якому заховано 500 українських пісень, і задала завдання, щоб упродовж 12 років навчання у школі вони опанували 500 українських пісень. У згаданій "Пісенній казці" у мене налічується 70 українських пісень ― від весняночок до ліричних, наприклад, "Цвіте терен", "Йшли корови із діброви", "Тихий Дунай", "Бистрий Черемош" та ін. І коли слухачі цю казочку сприймають на слух, то розуміють, що в ній є не лише слова, а є природа України. Наші річки, кожне деревце і квіточка ― оспівані. Тому ми маємо ці пісні повертати до життя. Із тої "Пісенної казки" з’явився цілий цикл казок, які вплітають у себе українські пісні. У мене є казка про цвіт папороті, яка побудована на обрядових піснях, що супроводжують купальське дійство. Або "Казка про козака-визволяку", під час розповіді якої згадуються козацькі патріотичні пісні.

"Під час карантину ми вивчали по одній пісні на день, тож за рік діти опанували 365 пісень"

Справді, у піснях закодовано дуже багато сенсів. Але може виникнути думка, що не всім дітям пісня цікава. Чи може таке бути, що дітям не подобаються пісні?

Я виросла у родині, де завжди звучала пісня. Зараз троє моїх дітей ростуть в оточенні української пісні, вони разом зі мною співають. Для них я пишу казки, а потім ми їх записуємо. Мали навіть вдома такий пілотний проєкт "Писульки від мамульки", де у домашній шафі-студії записували аудіоказки ― озвучували мої авторські казки та співали разом пісні. Це стало дуже гарною забавою, що розвиває не лише мозок та легені, а й світогляд і фантазію. Тому що коли дитина запам’ятовує тексти ― а пісні бувають по 6-12 куплетів ― то вона запам’ятовує логіку. Українська пісня допомагає також розвинути дикцію. Завдяки пісням мій Тарасик у три з половиною роки вимовляв усі букви включно з "р". Тобто коли дитина співає, у неї правильно формується постановка голосу та розмови, вона опановує нові слова і грамотно говорить. Я вважаю, що на кожну дитину пісня має колосальний вплив. І не може бути такого, що одна дитина ― для пісні, а інша ― ні. Якщо подивимося на досвід японців, то у них взагалі немає такого вибору, бо наприкінці навчання у школі ти маєш скласти 200 народних пісень або тобі не дадуть атестат. І коли ми порівняємо величезний багаж української пісні ― 20 тисяч пісень лише в ЮНЕСКО зареєстровано, а налічують до 200 тисяч українських пісень ― то маємо знати хоча б 500 пісень кожний. І тоді вже вирішувати, співаєш ти їх у повсякденні чи не співаєш. Але ти просто маєш їх знати, тому що це ― твоя спадщина. Це те, що ти маєш шанувати. Мої діти взагалі тої проблеми не мають, бо для них як попити чаю, так і заспівати пісню кожного дня. Це повсякденна річ завдяки нашій родинній практиці та пісенного щоденника, який ми вели у 2020 році під час карантину. Ми вивчали по одній пісні на день, тож за рік діти опанували 365 пісень. Думаю, це має бути в кожній родині. Українська пісня має повернутися. Саме тому в моїх авторських казках так багато пісень.

Руслана Лоцман. Фото: wikimedia.org

"Щоб навчитися співати, треба хоча б спробувати підспівувати за якимись виконавцями"

А якщо родина не співоча? Коли люди не вміють співати або комплексують, то як почати співати? Як заходити в цю сферу і починати це робити з дітьми?

Щоб навчитися читати, треба принаймні спробувати читати по складах. Щоб навчитися співати, треба хоча б спробувати підспівувати за якимись виконавцями, що вам подобаються. Сьогодні в інтернеті купа матеріалу ― нашої класики, естради, народних пісень у будь-якому виконанні. Просто треба знайти свій звукоідеал, того виконавця, який тобі подобається, або кілька виконавців, що будуть близькі тобі по звуку та з якими тобі буде зручно співати разом. Коли ми з дітками записували сторіз для соцмереж, де виконували спільно по одній пісні, діти ще не знали пісню, а ніби повторювали за мною, здогадувалися, і вже за другим-третім разом вони ту пісню знали краще за мене.

Наше завдання ― щоб мама і тато вдома не просто давали дитині можливість посидіти самому в мультику чи телефоні, а створювали інші можливості. Наприклад, сьогодні у нас слухання гарної пісні, ми обираємо її та пробуємо під той запис співати. І людина буде мати таку щоденну практику ― співати разом із гарними виконавцями. У нас дуже багато дитячого контенту, обрядових пісень, фольклорних колективів, які можна слухати під час будь-якої домашньої роботи. І коли пісня буде супроводжувати ваше життя, то автоматично записуватиметься у пам’ять та в генетичний код нашим діткам. Думаю, це може робити кожна людина. До речі, у відповідь на наш відеоблог пісенного щоденника батьки почали надсилати відео, як вони вдома з дітками співали, розучували наші пісні. Коли співає мама чи тато, для дитини це авторитет, і дитина також хоче коло мами співати. Навколо пісні обертається наш казкотворчий світогляд.

"Я ставлюся до пісенної творчості народу, як до власної дитини"

Чи є у вас улюблені пісні, своєрідні чарти?

У мене немає улюблених пісень, я просто не можу їх поділити. Коли у тебе одна дитина, то вона найулюбленіша, а коли дві-три дитини, то ти любиш усіх трьох. Я ставлюся до пісенної творчості народу, як до власної дитини, і багато пісень пишу сама. Якщо ти виносиш пісню на сцену, то щоразу виконуєш якнайкраще, аби вона запала в серце людям. Тож улюблену пісню назвати не можу, але є пісні сакральні, родові. "Туман яром" я почула, коли мені було три роки, у виконання своїх родичів. Це було в хаті моєї баби, а прабаба виводила верхнім голосом. Я це дуже добре запам’ятала. Ми цю пісню співаємо з дітьми на три голоси, і для нас це дуже важливо, що ми пам’ятаємо пісню тих людей, яких на світі вже немає, наших родичів.

"Це дуже важливо ― комунікувати через пісню, через живе спілкування"

Здається, що формування традиції довкола співу ― це щось дуже інтимне. Процес певного єднання, спосіб комунікації, коли ви співаєте разом.

Саме так. У суспільстві сьогодні є велика проблема через інформаційний потік, діти багато часу проводять у соцмережах. І дорослі також ― ми часто стаємо "зомбиками". У мене навіть є така казочка "Зомбик". Вона про те, що коли дитина змалку звикає до світу віртуального, то перестає спілкуватися з живими людьми довкола. І потім ці люди та реальний світ стають не цікаві, тому що дитина втрачає основну цінність ― живого спілкування. Адже все можна зробити в інтернеті, поспілкуватися також. І рідні, які поруч, вже не мають такого  значення, коли в тебе є інтернет. Казка "Зомбик" дуже повчальна для школярів, я під час творчих зустрічей навіть розігрую цю казку в рольових іграх. Це дуже важливо ― комунікувати через пісню, через живе спілкування. У мене загалом 21 аудіоказка, що ми їх записали вдома з дітьми. Вони є на моєму ютуб-каналі ― "Писульки від мамульки".

Останні новини
Україні потрібні мобільні заправки, автоматизовані АЗС без операторів — Думенкова
Україні потрібні мобільні заправки, автоматизовані АЗС без операторів — Думенкова
"Сліди" в оскарівських перегонах. Коментує Алік Шпилюк
"Сліди" в оскарівських перегонах. Коментує Алік Шпилюк
Промінь рекомендує: АЗІЗА з треком "Забирай"
Промінь рекомендує: АЗІЗА з треком "Забирай"
Хвороба Альцгеймера: як вчасно розпізнати і профілактувати?  Поради неврологині
Хвороба Альцгеймера: як вчасно розпізнати і профілактувати? Поради неврологині
"Дуже добра ініціатива". Федоренко про Центр рекрутингу іноземців НГУ
"Дуже добра ініціатива". Федоренко про Центр рекрутингу іноземців НГУ
Новини по темі
Як та коли зʼявився прапор України та що повʼязує його зі стягом США?
"Ми отримали вже понад сотню заявок від українських видавців" — Богдана Лаюк про премію "Volia"
Постраждали не лише вікна, а й стелі в приміщеннях — в. о. ректора КНУ ім. Шевченка про наслідки російського обстрілу
"Я вбачаю в цьому колективі величезний потенціал". Вадим Яценко про хор Верьовки
"Одна з найскладніших задач у побудові робота — повторити людську руку". Федоренко про перспективи ШІ