Наслідки чергового російського обстрілу Херсона. Фото з відкритих джерел
Вбивства цивільних на Херсонщині є частиною скоординованої державної політики російської влади
Про що свідчать російські атаки дронів по цивільних громадянах у Херсоні та області?
Пабло де Грейфф: Наші розслідування щодо Херсонській області показали, що під час багатомісячних атак дронів, спрямованих проти цивільного населення на правому берез Дніпра, російські збройні сили скоїли злочини проти людяності у формі вбивств, воєнні злочини у вигляді нападів на цивільних осіб, а також дії з основною метою поширення терору серед цивільного населення, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. Злочини проти людяності належать до найтяжчих злочинів у міжнародному праві. Ми встановили, що атаки дронів з боку російських збройних сил були масштабними та систематичними. Протягом кількох місяців дрони неодноразово вражали цивільні об’єкти у різних населених пунктах великого географічного регіону. Напади здійснювалися за регулярною схемою і однаковим способом, що свідчить про їхнє планування, спрямованість і організованість. Тобто, вони є частиною узгодженої політики. Повторюваність таких атак впродовж майже року демонструє що російська влада створила для цього всі необхідні спроможності, систематично мобілізувала ресурси, зокрема персонал і матеріальні засоби. Немає даних, що російська військова чи цивільна влада вживала заходів для запобігання чи припинення цих злочинів протягом усього цього періоду. До того ж російські телеграм-канали розповсюдили сотні відеозаписів цих атак і супроводжували їх дописами із повідомленнями про нові напади. Оскільки ці кадри знімалися самими дронами, це та інші факти вказують на те, що атаки на цивільних осіб заохочувалися та підтримувалися. Сукупність цих даних дозволила комісії дійти висновків, що вбивства цивільних осіб у Херсонській області є частиною скоординованої державної політики російської влади. А отже є злочином проти людяності у вигляді вбивств.
Майже 150 мирних жителів були вбиті внаслідок атак безпілотників у Херсоні та 16 населених пунктах на підконтрольних Україні територіях від липня 2024 року
Пабло де Грейфф: Атаки були широкомасштабними і систематичними, повторювалися за сталої схеми або здійснювалися однаковим чином. Усе це свідчить про їхнє планування, спрямованість і організованість. Майже 150 мирних жителів були вбиті, ще сотні були поранені внаслідок атак безпілотників у місті Херсон і 16 населених пунктах на підконтрольних Україні територіях від липня 2024 року. Зона ураження простягається на понад 100 кілометрів уздовж правого берега Дніпра. Частота і масштаби атак зросли восени 2024 року. На момент оприлюднення нашої доповіді і наприкінці минулого місяця атаки ще тривали. В проаналізованих випадках цілі атак були виключно цивільними. У місцях нападу не було ідентифіковано військових чи військової техніки. Більшість атак відбувалися вдень за хорошої видимості, що виключало помилки щодо характеру цілей. Вбудовані у дрони камери дозволяли операторам вести спостереження і точно націлювати удари, що підтверджує навмисність злочину.
Розповсюдження російськими телеграм-каналами сотень відео з убивствами і повідомлення про подальші атаки є воєнним злочином
Пабло де Грейфф: Вбивства мирних жителів на Херсонщині за допомогою дронів, вчинені російськими військами, кваліфікуються, як злочини проти людяності. Крім того, наші розслідування встановили також інші злочини. Цілеспрямовані атаки на цивільних осіб є воєнними злочинами, які скоїли російські збройні сили. Розповсюдження російськими телеграм-каналами сотень відео з убивствами та пораненнями цивільних і повідомлення про подальші атаки є воєнним злочином у вигляді посягання на людську гідність. Російські війська та їхні прибічники також вчиняли акти чи погрози насильством з метою залякування цивільного населення. Це порушує міжнародне гуманітарне право.
Пабло де Грейфф. Фото: uacrisis.org
Державна політика російської влади спрямована на насильницьке витіснення мирного населення
Пабло де Грейфф: Акти насильства та погрози насильством із боку російських збройних сил та їхніх прибічників мають на меті поширення терору серед цивільного населення, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. Цивільні у районах, які зазнають атак дронів, живуть у постійному страху. Мешканці щоразу ризикують життям, виходячи з дому. Їх переслідують дрони, змушуючи тікати і ховатися. Страх ще більше посилюється тим, що рятувальні служби часто не можуть вчасно дістатися місця події через обстріли дронів. Крім того, різні дії російської влади і пов’язаних із нею структур спричиняють масовий виїзд мешканців із постраждалих районів. Російські телеграм-канали неодноразово розповсюджували відео атак, а також дописи із прямими закликами до населення залишати свої домівки. Атаки дронів руйнують і пошкоджують будинки, базову інфраструктуру і транспорт. Вони також спрямовані проти рятувальних та екстрених служб. Вказані дії зробили ці території непридатними для життя і змусили мешканців шукати безпечніші місця. Сукупність цих елементів свідчить про наявність скоординованої державної політики російської влади, спрямованої на насильницьке витіснення мирного населення.
Скільки людей з Херсонської області ви опитали для свого розслідування і ким є ці люди?
Пабло де Грейфф: Для підготовки доповіді комісія опитала 91 мешканця постраждалих населених пунктів, провела геолокацію 124 відео атак, зібрала необхідні документи і проаналізувала сотні додаткових відео та текстових дописів у російських телеграм-каналах.
Маючи докази злочинів, як можна притягнути винних до відповідальності?
Пабло де Грейфф: Комісія рекомендує притягнути до відповідальності усіх осіб, причетних до таких злочинів, відповідно до міжнародних стандартів. У ході розслідування ми ідентифікували російські підрозділи, відповідальні за атаки безпілотників, а також підрозділи безпілотників, які безпосередньо здійснювали атаки. Зібрані докази можуть бути передані слідчим і судовим органам для проведення судових процесів.
Які дієві механізми мають міжнародні організації, щоб допомогти зупинити цей терор проти цивільного населення?
Пабло де Грейфф: Залежно від своєї специфіки та мандату різні міжнародні організації можуть зробити свій внесок у розв’язання проблеми застосування безпілотників для вбивства чи поранення цивільних.
"Цей звіт комісії ООН – надважливий, оскільки його результати не можна ставити під сумнів"
Чи можуть звіти комісій ООН якось змінити ситуацію щодо припинення російського терору цивільного населення?
Оксана Покальчук: Можуть. Росіяни може вдавати, що їм не цікава думка таких організацій, та практика показує інше. Коли доходить до засідань чи їхньої участі, то для них дуже боляче чути, як теми про їхні злочини порушуються на такому рівні і вони мають за це якось відповідати. Тому це працює, хоча це і не швидкий процес. Цей звіт комісії ООН надважливий і ми вже цього року побачимо, як його будуть використовувати і в системі ООН, і в адвокації самої України на міжнародному рівні. Цей звіт може бути використаний, де завгодно, адже звіт такого рівня відповідає всім можливим стандартам і його результати не можна ставити під сумнів. Для міжнародної дипломатії це достатній рівень, щоб не мати вже аргументів.
Оксана Покальчук у студії Українського Радіо
Терор цивільного населення потрібен ворогу для зниження опору
Росії постійно тероризує цивільне населення.
Оксана Покальчук: Тероризування – це емоційне і фізичне виснаження цивільного населення, щоб люди були готові на будь-які сценарії, щоб тільки це припинилося. Ворогу потрібен терор цивільного населення, щоб знизити опір. Коли люди перебувають у цьому стані заляканості, відсутності відчуття безпеки і внутрішнього ресурсу до боротьби, вони перетворюються на групу, якою легше керувати. Страх дуже сильно впливає на повсякденне життя. У прифронтових регіонах дронові атаки не відбувається кілька ночей поспіль. Вони відбуваються цілодобово місяцями. Це постійне виснаження людей, яке доводить їх іноді до стану зневіри. А для Росії це дуже вигідно і зручно.
"Терор заради виснаження нас усіх, щоб зламати нашу волю"
Чи відчувають росіяни ненависть до херсонців, які чинили опір окупації і радісно вітали ЗСУ у листопаді 2022 року, коли звільняли Херсон?
Оксана Покальчук: Так. Ненависть до активістів і до людей з активною життєвою позицією присутня. Ми це бачимо і на інших прикладах. Коли росіяни окуповували села, вони передусім саджали на підвал тих, хто мав активну позицію і не зголошувалися працювати на росіян. У них буквально були списки цих людей. Соціальний устрій у Росії такий, що там же сіра маса, олігархи, правоохоронні органи, армія і цар. Україна інакше організована. Наше суспільство побудоване за іншою логікою. Коли вони бачать людей, як протестують, не погоджуються, мають власні цінності, в них це викликає додаткову агресію. Крім цієї людської агресії є ще просто план. Терор заради виснаження нас усіх, щоб зламати нашу волю. Зламати нашу волю не вийде, але росіяни досі цього не зрозуміли. Цей намір у них іде зверху. Це не практика, яку застосовує якась одна російська бригада. Це відбувається всюди.
З 31-ї атаки на готелі лише в одному випадку там були військові
Що ви з’ясували у ході свого дослідження?
Оксана Покальчук: Кількість атак почала збільшуватися. До нас звернувся батько загиблого медіа працівника, який попросив, аби ми розслідували вбивство його сина, яке сталося внаслідок атаки на готель. Ми зробили аналіз 31-ї атаки на 25 готелів, розташованих у прифронтових зонах. Це готелі, які використовувалися переважно журналістами. Міжнародними організаціями і звичайними людьми. Готелі в прифронтових зонах відіграють важливу роль. З одного боку, це можливість військовим побачитися з рідними, а з іншого це можливість для висвітлення того, що відбувається і для надання допомоги. Тобто, це дуже важливі елементи функціонуючої системи довкола прифронтових зон. Ми побачили, як росіяни у своїх телеграм-каналах реагують на ці атаки. Вони в деяких випадках писали, що планували атаку на журналістів. Росіяни зараз дуже активно розмивають межу між журналістами і військовими. Вони прирівнюють журналістів до пропагандистів, які документують злочини росіян. Таким чином вони легітимізують атаку на цивільний об’єкт. Готель відповідно до норм міжнародного гуманітарного права є цивільним захищеним об’єктом, який не можна обстрілювати. З 31-ї атаки лише в одному випадку в готелі були військові. А у 30 випадках із 31-го цей об’єкт був цивільний. Ці атаки на готелі мають дуже погані наслідки, оскільки все менше міжнародних медіа організацій готові відправляти на довготривалі репортажі свої команди на фронт. І це погано. Що менше буде інформації з адекватної сторони, то більше буде пропаганди з російської сторони. Місце не залишиться порожнім. Воно заповниться інформацією, яку буде надавати РФ. Тому наша задача як ГО полягала в донесенні цієї інформації максимально широкому колу людей на високому рівні.
.jpg)
Оксана Покальчук і Людмила Тягнирядно у студії Українського Радіо
"Журналістська робота стає невимовно складною"
Чи є альтернатива готелям?
Оксана Покальчук: Більшість журналістських команд не зупиняються в готелях. Є кілька варіантів підземних готелів. Також практикується розселення в квартирах. Важливо розуміти, що готелі атакували незалежно від того, чи зупинялися там військові. Були готелі, яку не пускали військових або були взагалі зачинені, проте їх також атакували. Для росіян це неважливо. А для журналістів це велика проблема. Зараз журналістська робота стає невимовно складною.
