Сергій Давидюк у студії Українського Радіо
"Нас відкинули на 35 років назад"
Нова Каховка четвертий рік перебуває під російською окупацією. Як змінилося життя містян від початку повномасштабного вторгнення?
Таке враження, що нас відкинули на 35 років назад. Тобто, можна вважати, що 35 років розвитку держави взагалі не було. Це була взаємодопомога, оскільки в людей нічого не було: ані ліків, ані продуктів, ані засобів гігієни. Люди одне одному намагалися допомагати, щоб якось вижити. Так само люди, які виїхали, намагалися передати на окуповану територію ліки через Червоний Хрест, однак його на окуповані території не допустили. Протягом місяця магазини розпродувалися і зачинялися. Проводилися благодійні акції, де роздавали їжу окремими партіями. Підприємці розпродували товар, щоб закритися і виїхати. Ніхто не очікував, що окупація буде такою довгою. Усі думали, що за місяці 3-4 ми відіб’ємо місто. Погіршилося медичне обслуговування населення. На сьогодні місто розграбоване. Там, де були сучасні кафе та місця відпочинку, все позаростало травою. Людей у місті майже немає. Їх можна побачити лише з 8 до 12. Після цього місто завмирає і людей на вулиці немає. Люди сидять по домівках. Місто обстрілюють, а люди саджають і поливають квіти. Де людей немає, подвір’я заросли бур’яном, як у Чорнобилі.
Хто публічно висловлював своє невдоволення, мав проблеми з окупаційною владою
Як люди виживають в окупації? Що змінилося? Чи відбуваються протести, як це було на початку російського вторгнення?
Дійсно, люди в групах збиралися на акції протесту. Херсон протестував і Нова Каховка виходила на мітинги. Перша акція пройшла досить мирно, ніхто ні в кого не стріляв. Просто подивилися на людей і ніхто не стріляв. На другій акції по людях не стріляли, але кинули гранату. Дехто зазнав осколкових поранень. Я не виходив на акції, але був поряд, намагався підтримувати людей. Люди на той час були дуже войовничо налаштовані. Вони незадоволені окупаційною владою. Їх змушують проводити паспортизацію, ставити на облік транспорт і нерухомість. Будь-який військовий навіть у стані алкогольного сп’яніння міг підійти і перевірити документи і причепитися до тебе з будь-якого приводу. Роботи в місті не стало взагалі. Почали завозити продукти харчування з Криму, потім із Краснодара. Роботи в місті немає ніякої, окрім як співпрацювати з окупаційною владою. З початку 2023 року почали протестувати пенсіонери через малі пенсії. Хто висловлював публічно своє невдоволення, мав проблеми з окупаційною владою.
Усіх, хто брав участь у протестах, відправляли на підвал
Чому ви не брали участь у протестах?
Там працювали ФСБ, знімали всіх активістів. Усіх, хто брав участь у протестах, відправляли на підвал для "перевиховання".
Ви зараз підтримуєте зв'язок із тими, хто був у міськраді, з активними громадянами Нової Каховки?
Ні. З тими, хто перебуває на окупованій території, я не підтримую зв’язок. Я навіть не знаю, хто там залишився. Після катівні я обірвав всі зв’язки, оскільки не зрозуміло, хто наш, хто не наш. З тими, хто виїхав свого часу на територію України, спілкуюся і підтримую зв'язок.
35 днів катівні
Як ви потрапили в полон? Як з вами поводилися?
Це був День незалежності України 24 серпня 2022 року. Мені надсилали вітальні листівки з побажаннями Перемоги, за що мене потім "перевиховували". Мене затримали за те, що я брав участь в АТО в 2014-2015 роках. У них були списки. Найскладніше було чути, що тебе допитують дебіли, які навіть не розуміють, куди вони приїхали. Вони лише принижували людей. Мене утримували 35 днів. Допити спочатку були три дні поспіль. А потім допитували лише, коли приїздили співробітники ФСБ. Мене затримував спецназ Росгвардії і на їхній базі нас тримали. Потім приїхали із ФСБ, серед яких був наш співробітник, який пішов на співпрацю з ними. Практика зникнення людей була від початку і триває донині. Навіть мене рідні не могли знайти. Когось знаходили через якісь канали, намагалися передавати якісь речі.
Ви були в полоні 35 днів. Як вас відпустили?
Чому мене відпустили, я не знаю. Можливо, спрацювали легенди і вони нічого не знайшли. Я вже нічого не очікував. Мене били до такого стану, що я просив, аби вже вбили. Тоді вони переставали, бо бачили, що це вже шмат м’яса.
Дорога в Україну тривала понад три тижні
Коли ви задумалися про виїзд з окупації?
Я думав про людей, які залишилися в місті. Були люди, які зі мною служили або воювали на Донбасі. Їм потрібно було якось організувати виїзд. На мене вийшла людина, яка готова були допомогти з виїздом. Я сказав, що я не один. Нас близько 30. Поки я дізнавався, хто готовий зі мною вийти, та людина зникла. Так ми втратили можливість виїхати. Потім люди виїжджали на свій страх і ризик. Мені надіслали документи іншої людини, які я мав підробити під себе. Проте посильного, який їх передавав, затримали. Врешті мені довелося отримати паспорт, оскільки тих, хто мав український паспорт, додатково перевіряли. Тому, щоб не мати проблем, я отримав паспорт. Одного дня мені зателефонували і сказали виїжджати. Я довірився людям і поїхав. Виїжджав я через Новоазовськ. ФСБ спрацювали і там, оскільки я був у базі. Мене зняли з автобуса і відправили в Таганрог на детектор. Після цього я ще мав пройти співбесіду з працівником ФСБ. На щастя, мені повернули документи і я поїхав далі. Через Росію і Білорусь я повернувся додому. Я виїхав 8 жовтня, а перетнув український кордон 31 жовтня 2024 року. Коли я перетнув кордон, то зрозумів, що я вже під захистом. І це було полегшення.
Люди бояться виїжджати на підконтрольну територію України через невідомість
Чи варто людям з проукраїнською позицією пробувати виїхати з окупації?
Так, в окупації немає майбутнього. Місто просто вимерло. Молоді немає. Оскільки в Новій Каховці ідуть бойові дії, люди виїхали далі до Генічеська, де можна зняти житло і є робота. Люди бояться виїжджати на підконтрольну територію України, оскільки вважають, що тут вони нікому не потрібні. На жаль, є випадки коли люди здають житло в Києві та на заході України за великі гроші, при цьому перебуваючи за кордоном.
Громадські організації активно працюють у напрямку допомоги переселенцям
Що потрібно робити владі, аби допомогти людям, які виїжджають з окупації віднайти себе тут?
Я був приємно здивований, що громадські організації активно працюють у напрямку допомоги по лікарнях, побутових питаннях, оформлення документів тощо. Де держава, я не побачив.
"Я не бачу державної програми щодо повернення людей, які виїхали"
Ви отримали від держави якусь допомогу?
Поки ні, оскільки я не отримав довідку про позбавлення особистої свободи. Цей процес відбувається дуже довго. Нам потрібно буле повертати людей, проте на сьогодні я не бачу державної програми щодо повернення людей, які виїхали. Люди хочуть
Як ви повертаєтеся до життя після полону і як плануєте допомогти людям, які мають схожий досвід?
Я втратив три роки по законодавчій базі. Усе змінилося. Є люди, яким після звільнення з полону немає де жити. З боку держави не приділяється достатньо уваги таким проблемам. Немає державної програми щодо соціалізації людей, яких звільнили з полону. Війну не можна виграти лише за рахунок волонтерських внесків і волонтерів. Держава також має втручатися в ці процеси, а не займатися своїми розборками на місцях.
