НПЗ Reliance Industries у місті Джамнагар (Індія). Фото: АР
"Російська нафта не була під тотальним ембарго. Це була така неписьмова домовленість"
Що відомо про цю ситуацію станом на зараз?
Це дуже заплутана ситуація. Державні компанії точно не купують нафту, бо ще профільний міністр два тижні тому сказав, що вони очікують від Трампа якихось кроків і що в нас немає проблем, адже ми диверсифікуємо і будемо купувати нафту в інших продавців. Тому я думаю, що державні компанії все-таки дотримуються санкцій. Індії потрібен ринок, а Росія не може дати саме такий ринок. З іншого боку, я не знаю всі деталі, але змішувати торгівлю з окремими країнами і торговельні відносини із США — це було трохи неочікувано та навіть не дуже конструктивно. Тому що це різні речі. Євросоюз зараз обговорює угоду про вільну торгівлю з Індією, і там не фігурує купівля нафти від Росії, можливо, це залишається за зачиненими дверима. Але згадаймо, що російська нафта не була під тотальним ембарго, як венесуельська чи іранська. Російська нафта була і буде на ринку, це усвідомлювали великі гравці, зокрема група G7. Вони домовилися про стельову ціну. Політика була така, що треба купувати за нижчою ціною, щоб не давати Росії заробляти більше. Мені здається, це була така неписьмова домовленість. Дешева нафта на ринку — це чисто ринковий підхід, суміш транзакційного і політичного підходів. Велику частку купували приватні компанії, переробляли і навіть перепродували, причому країнам Заходу. За даними вашої митниці за 2022 рік, цю нафту купувала й Україна. Індія була першим постачальником. Ми навіть дивувалися, як Індія експортує нафту.
Мрідула Гош. Фото: facebook/mridula.ghosh
"Диверсифікувати — не проблема"
Щодо купівлі нафти, я особисто проти. Російська нафта становила 0,2% загального обʼєму купівлі нафти Індією. Але зараз, якщо разом узяти Ірак і Саудівську Аравію, то вони мають чільне місце, потім йдуть Росія, Емірати (ОАЕ), США — десь 6-7%, а далі Нігерія та країни Західної Африки. Якщо подивитися цей перелік, то диверсифікувати — не проблема. Гадаю, індійський підхід такий, що ми будемо купувати нафту і не будемо. Тобто державні компанії не будуть купувати, щоб не потрапляти під санкції, це чотири великі гравці. А серед приватних — два гравці: Reliance Industries та Nayara Energy. Контрольний пакет другої — до 50% акцій має "Роснефть", тому ця компанія потрапила під санкції. Її керівник подав у відставку тиждень тому, а три кораблі для постачання нафти цій компанії застрягли і не розвантажувались.
Де купувала нафту Індія до того, як почала співпрацювати з Росією?
Це Ірак, Саудівська Аравія, ОАЕ, США, Нігерія та Західна Африка. Власний видобуток в Індії дуже малий, на жаль. Але Індія є третім найбільшим споживачем нафтових товарів у світі. Потреба економіки — дуже велика. І тому буде важко, якщо нафта підніматиметься в ціні. Розумієте, російську нафту з ринку не вилучили — це головне. Не було тотального ембарго, а лише давали Росії менше заробляти. Така була домовленість, що Індія може купувати нафту з Росії.
"Моді й Трамп були друзями, а тут сталося трохи особисте розчарування"
А чому зараз Трамп забув про цю домовленість?
Рішення президента Трампа дуже варіюються, тому я висловлю лише припущення. Він хоче добитися своїх тарифів. Пригадуєте, як після інавгурації він одразу почав накладати тарифи у взаємній торгівлі з усіма країнами світу. І виходить кілька заплутаних речей. Одна ситуація — це купівля нафти. Але тут треба аналізувати, тому що державні компанії не купують, а решта підпадуть під вторинні санкції і обсяг купівлі звузиться однозначно. Бо Індія не торгуватиме, коли будуть введені санкції. Друга ситуація — тарифи, це окрема історія. Але ці дві історії змішалися. Дональд Трамп не зміг добитися перемирʼя, зупинити війну, ці заяви були надто популістськими. І нова адміністрація якось забула про відносини Росії та Китаю. Коли Росія і Китай обʼєднуються — це страшенна сила. І ще є така небезпека — коли ви будь-яку країну принижуєте, це завжди погано, адже кожна країна має свою гідність. Ви ж знали, що була домовленість? (про можливість для Індії купувати російську нафту — ред.). Крім того, Трамп говорив, що він помирив Індію і Пакистан, але це була лише домовленість між військовими, без політиків, як зазначав кілька разів премʼєр-міністр Індії Нарендра Моді. Проте Пакистан цим скористався — і номінував Трампа на Нобелівську премію, а також підписав купу угод зі США. Це трохи дратувало Індію, адже Моді й Трамп були друзями, а тут сталося трохи особисте розчарування. І не забуваймо, що цими речами дуже активно користується російська пропаганда, бо російських лобістів є дуже багато.
Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент США Дональд Трамп у Білому Домі 13 лютого 2025 року. Фото: AP
"Лицемірна дипломатія, що веде у глухий кут"
Як росіяни відреагували на закиди Трампа про те, що слід відмовлятися від російської нафти?
Цією ситуацією зараз користуються усі, кому не лінь. Кажуть, що на Індію чиниться тиск. Раніше нафту купували за рупії, але як зараз — не знаю. На початку 2024 року дуже багато рупій застрягло у банках, Росія не могла скористатися цими коштами після продажу нафти Індії.
Поясніть, будь ласка.
Індія купувала нафту, бо була домовленість і дуже низька ціна — десь 65 доларів за барель, але ми платили в рупіях. Росія одразу на це погодилась. Але Індія сказала, що ви можете ці гроші вкладати лише в цивільні товари, а не у воєнні. Були цілі суперечки, Лавров чотири рази їздив домовлятися, щоб ці кошти могли потрапляти в російську економіку. Купували чай, наприклад, інші товари. І варто пам’ятати, що є приватні компанії, зареєстровані в інших країнах, можливо, там фігурують індійські громадяни, а в Росії живе величезна індійська громада. Тобто всі ці людські та інституційні чинники працюють одним ланцюжком і можуть постачати товари подвійного призначення із третіх країн, як це відбувається, наприклад, із Китаєм. Цей комплекс факторів треба враховувати.
Але мене інше непокоїть — завжди треба враховувати цінності. Індія це робила. Наприклад, ми не мали дипломатичних відносин з Південною Африкою за часів апартеїду. І зараз треба дивитися, що чинить Росія, які принципи порушує. І мене трохи непокоїть нейтральний підхід — невтручання, шляхи дипломатії тощо. Це така собі лицемірна дипломатія, що веде у глухий кут. Але я, на жаль, не можу змінити зовнішню політику своєї країни, а лише можу висловлюватись як громадянка.
"Близько 40% лікарів у США походженням з Індії"
Які зараз відносини між Вашингтоном і Нью-Делі, якщо не брати до уваги питання закупівлі російської нафти? Чи є співпраця?
Звісно, так. Ще після розпаду СРСР почалася відкритість економіки. І ми бачимо індійський бум. У США велика індійська діаспора, навіть у сьогоднішній адміністрації скільки таких осіб працює. Торгівля — близько 100 млрд доларів на рік. Відбувається велика співпраця у багатьох галузях, технологіях, багато студентів навчаються, працюють експерти, близько 40% лікарів у США походженням з Індії. Потужна діаспора, індійські громади дуже добре заробляють та є успішними. Думаю, що вінисини мають полагодитися, пан Трамп усе це перегляне. Адже втратити Індію — це дуже погано. До речі, таке вже було, коли Індія була ізольована у момент дружби США і Китаю, щоб протидіяти СРСР. Тоді до них долучився і Пакистан, а Індія була вимушена співпрацювати з Радянським Союзом. Відтак я дуже боюся сценарію, щоб Індію ще раз ізолювали. Мені видається це неконструктивним навіть з точки зору політики США щодо Китаю.
