Фото: Суспільне
"Українські військові героїчні не тільки зараз"
Звичайно, що зараз ми часто чуємо про миротворців в контексті завершення російсько-української війни, обговорюється певний формат, за якого на нашу землю можуть прийти миротворці, але ми так само знаємо, що і українські війська впродовж багатьох років вносили величезний внесок в те, щоб мир приходив на інші землі. Що спонукало взятися за цю тему та висвітлити цей важливий аспект нашої міжнародно-політичної діяльності?
Кирило Нечмоня: Ми цю тему опрацьовуємо дуже давно, останні майже років 10, і перший наш фільм про миротворців вийшов у 2019 році. Він присвячений грузинській місії, коли українські пілоти, ще тоді без мандату ООН, поїхали рятувати людей з гір, які застрягли після першої російської агресії в Грузії. І тоді ми для себе відкрили просто неймовірні теми. Ми розуміли, що люди, які можуть розказати про це, йдуть. Тому це треба фіксувати і не робити з цього суперхайп, що це дуже популярне кіно, але просто як історичний документ це мало б зберегтися і бути для пращурів фактами того, що українські військові героїчні не тільки зараз, а й у всій історії України. Тому ми цю тему відкривали для себе поступово, а потім з'явився мистецький конкурс на Суспільному, і ми як виробники з досвідом з цієї теми виграли його і продовжили цю тему далі розвивати і зробили серіал. Ми ще тоді на початку розуміли, що саме серіал – це та форма, яка найкраще покаже цю тенденцію.
"Це не цілком ретроспективна історія, а й можливість подивитись по-іншому на те, як формувалась наша армія"
Які сюжети будуть у цих трьох серіях, які вийдуть на Суспільному?
Корній Грицюк: У нас три серії. Оскільки місій було дійсно дуже багато, ми зрозуміли, що навіть трисерійний формат не дасть нам можливості розповісти про всі місії, про всі країни.
Яка тривалість серії?
Корній Грицюк: Кожна серія плюс-мінус 50 хвилин. Тому ми вирішили розділити серії географічно. Перша серія про Балкани. На Балканах було багато місій українських миротворців. Всі вони здебільшого були в 90-ті. І ми зосереджуємося на місії в Боснії і Герцеговині та на місії в Косово. Ми намагались дивитись на ці місії не тільки ретроспективно, а знаходити зв'язки вже з нашою російсько-українською війною і показувати, як ці місії впливали взагалі на наших військових, на наше суспільство. Тобто, ми намагались проводити паралелі, показувати, чому навчились там наші військові. І тому це все-таки не цілком ретроспективна історія, а це ще й можливість подивитись по-іншому на те, як формувалась наша армія.
Друга серія — це нульові. Це дві місії на Близькому Сході. Це не дуже відома, але цікава історія про українських миротворців в Лівані, які опинились там в дуже складній геополітичній ситуації, тому що був і Ізраїль, і ліванський уряд, і Хезболла, і вони були вимушені балансувати між трьома силами і розміновувати території Південного Лівану. І наступна місія — це коли наші військові були в Іраку разом з Антисаддамівською коаліцією. Теж дуже цікава і суперечлива місія, бо вона дуже добре відображає ті процеси, які тоді відбувались в Україні. Це політика багатовекторності, чи ми йдемо в НАТО, чи ні, як не дратувати Росію.
Третя серія присвячена Африці, де було 8 українських миротворчих місій. Ми взяли для себе дві. Це місія в Ліберії. Це перша велика місія, яка тривала з 2003 до 2018 року. А також місія в Конго, яка є надзвичайно важливою, бо там була армійська авіація, де наші пілоти вчилися вся не тільки літати, а й вести бойові дії. І ця місія тривала до середини 2022 року. Тобто її виводили з Конго, коли вже в нас була повномасштабна війна.
Погляд зсередини і ззовні
Ви в документальному фільмі, вочевидь, говорили з учасниками цих місій, а чи мали ви політологів чи консультантів, які допомагали в цих хитросплетіннях тамтешньої близькосхідної чи африканської політики знайти хто правий, а хто винний?
Корній Грицюк: Ми намагались залучати у кожну серію експертів щодо цих регіонів. По Балканах нам дуже допомогла українська журналістка Наталя Іщенко. Коли ми говорили про Близький Схід, ми запросили українського аналітика, політолога і фахівця саме з Близького Сходу Сергія Данилова. А в третій серії таким експертом виступає Андрій Рудик, український політолог, який спеціалізується на Африканському континенті. Але, крім українських експертів, ми намагалися ще знаходити безпосередніх свідків цих подій. Тобто в нас в балканській серії є людина, яка була очевидцем війни в Боснії, боснієць, який бачив, як українські миротворці намагались запобігти геноциду в Жепі. В серії про Близький Схід в нас один з героїв – це мешканець Іраку, який пережив війну там, коли американці скидали режим Хусейна. І в серії про Африку в нас є запрошений іноземний герой — це канадський миротворець, який зараз працює в Україні, а там перетинався з українськими миротворцями. Тобто ми хотіли, щоб це було не тільки українці про українців, а щоб це був і сторонній погляд.
Від архівів до сучасності
Як цих людей ви знайшли і вмовили зніматися?
Кирило Нечмоня: Люди дуже відкрито йшли. Люди, які дотичні до миротворчих місій, дуже хочуть, щоб їх почули. І ми це одразу помітили, ще на початках, ще на перших фільмах, що вони хочуть розказати. У кожного є свої точки зору на деякі ситуації, але ми хотіли зробити плюралізм поглядів. Найскладнішими були іноземні герої, яких було потрібно шукати. І через те, що зараз подорожувати важкувато, ми все робили дистанційно. Доволі багато українців по світу, тож знайти знімальну групу дистанційно доволі легко. І, наприклад, щоб записати Бена Ходжеса, ми знайшли невеличку групку, які з Голландії приїхали до пана Ходжеса в Німеччину, ми там дистанційно знайшли студію, і ми жодного разу з ними не перетиналися особисто.
Ми знімали до цього про Балкани окремий фільм, теж про місію. І тоді ми назнімали дуже багато матеріалів, які нам допомогли. Щось у нас залишилося в базі, і ми це використовували. Також у нас були залишки з грузинських місій, наприклад, щоб проілюструвати роботу армійської авіації. Зараз це неймовірно складно відзняти. Також залучили архівні матеріали, зокрема відеоархів Суспільного, щоб це була правильна і перевірена мандрівка в часі.
Який уявний портрет потенційного глядача? І чому тій чи іншій людині має бути цікава історія українських миротворців?
Корній Грицюк: Мені здається, це все-таки мілітарна тематика. Тобто зараз, напевно, доволі широка аудиторія може подивитися це кіно. Але мені здається, що людині, яка зараз живе в Україні і цікавиться взагалі нашою історією, особливо останніми 30 роками нашої незалежності, буде цікаво подивитися цей серіал. Бо ці місії дуже добре показують ті процеси, які відбувались в нашій країні.
Серіал показує ще й місце України на мапі світу, що все-таки ми в цій царині цих миротворчих операцій були далеко не останньою країною, ми завжди стабільно входили в десятку країн, і це теж показує, що треба трошки забувати про нашу меншовартість, що ми теж держава, і нам є чим пишатися. І найголовніше, в нас є люди, яких знають і пам'ятають в багатьох точках світу, які зробили там неймовірні речі.
А тепер про героїв. Когось, можливо, ви згадаєте, хто вам запам’ятався з учасників цих миротворчих місій?
Корній Грицюк: Та насправді за цей час роботи ми познайомилися з дуже багатьма людьми. Це люди різного віку. Ті, хто служив у Боснії в 1992-му, зараз мають 50+, а ті, хто був в Африці у 2022-му, мають по 30 років. Ми провели дуже багато досліджень, зняли багато інтерв’ю, і всі ці люди запам’ятались. У них всіх є безліч цікавих історій.
