Фото ілюстративне
Бідність – це коли людина не може забезпечити 7 із 13 параметрів
Що можна назвати сьогодні бідністю?
Євростат використовує відносний критерій, немонетарний підхід. Коли визначається певний перелік матеріальних умов. І якщо людина, в даному випадку 7 із 13 визначених параметрів не може забезпечити, вона вважається бідною. Це підходи Євростату: чи може собі людина дозволити якісь непередбачувані фінансові втрати, чи може сім'я дозволити тижневу відпустку не вдома, не у родичів? Це стосується можливості підтримувати теплу температуру в приміщенні. Загалом 13 позицій. І якщо по 7 із 13 є нестача, так звана депривація, то людина вважається бідною за немонетарним підходом. В Україні ми теж це застосовуємо. Поки Держстат через війну не проводить обстеження бюджетів домогосподарств. За технічної підтримки ЮНІСЕФ в 2023 році це було проведено. Ми теж застосували цей підхід Євростату. За цим критерієм у нас дуже великі масштаби бідності. Сюди потрапляє майже половина населення.
Скільки перебуває за межею бідності?
Якщо ми беремо монетарний підхід, а в 2023 році використали фактичний прожитковий мінімум. Не той прожитковий, який закладається в бюджет, ота мала величина, яка дуже мало і рідко індексується, а його фактична вартість. Мінсоцполітики розраховує фактичну вартість в реальних цінах ринку. Це в 2,5 рази вище, ніж офіційний прожитковий мінімум. Якщо вважати, що в 2023 році було близько 7000 грн на особу, то зараз це більше. У нас таких людей на 2023 рік було 35,5%. А зараз невідомо. Із січня Держстат відновлює свої обстеження бюджетів. І уже в 2026 році ми будемо знати свіжі дані.
Скільки зараз потрібно на людину?
Зараз близько 9000 на особу на місяць. Це залежить від соціально-демографічної групи: пенсіонери, діти. Методика прожиткового мінімуму затверджувалася ще в 2000 році. Маємо застарілу методику, яка не все враховує.
Люди старших вікових груп, багатодітні та ВПО
Категорії українців, які найбільше потерпають від бідності: пенсіонери, багатодітні сім'ї, переселенці…
Якщо до повномасштабної війни ми казали, що діти все-таки найбідніша категорія в Україні і це не змінювалось впродовж десятиліть спостережень, то останні роки це люди старших вікових груп. Люди старших вікових груп, що отримують пенсію на рівні мінімальної і вже не мають змоги дозаробити собі навіть на присадибній ділянці. Вони сьогодні є найбільш вразливою групою. Через війну не індексуються пенсії і мінімальна пенсія не дає можливості навіть вижити.
Щодо ВПО – в них дуже високі ризики бідності саме через проблему житла. Багато хто вимушений повертатися на окуповану територію через неможливість орендувати житло. Якщо люди знаходять роботу у великому місті, там оренда житла відповідна. Живучи в малому місті, в селі, людина не може знайти роботу. Замкнене коло… Сільське населення бідніше за міське.
Багатодітні, незалежно від того, де вони проживають, навіть у великих містах, у них надвисокі ризики бідності. Чим менше розмір населеного пункту, тим вищі ризики бідності. В малих містах трошки краще, ніж в селах, а у великих містах краще, ніж в малих містах.
9% населення опинилося на межі фізіологічного виживання
Як широкомасштабна війна позначилася на кількості людей, які опинилися за межею бідності?
Ця кількість зросла в 1,7 рази. З 26% в 2021 до 35,5% в 2023. За два роки повномасштабної війни таке зростання! На 2024 рік плюс-мінус такі ж самі дані. Ситуація законсервувалася. Приблизно 2023-2024 дуже схожі. 2025 – поки не зрозуміло. Майже у 8 разів зросли масштаби крайньої бідності. Коли старі пенсіонери живуть на мінімальну пенсію в 3000 грн. Таких людей до повномасштабної війни був дуже маленький відсоток. Ми очікували, що в найближчі роки це буде в межах статистичної похибки. В 2023 це практично кожен 10 через те, що мінімальні гарантії практично не індексуються. Кожен 10 у 9% населення, що опинилося на межі саме фізіологічного виживання.
Бідність – це те, що є суб'єктивним?
Суб'єктивна бідність дуже важлива, особливо коли ми говоримо про певні суспільні процеси, про їхній градус, про готовність до різних дій. Суб'єктивна бідність досліджується на рівні з об'єктивною. В останні десятиліття їй навіть більше уваги приділяється. І от така проблематика, як якість життя, як людина її відчуває стала досить популярною ще з середини минулого сторіччя. Бо дослідження якості життя базується саме на суб'єктивному відчутті.
Українці себе вважають бідними, чи ми вважаємо себе досить заможними?
Українці в останні 10 років років стають більш адекватними в оцінках свого становища. Воно вже максимально наближене до реального. Цифри доходять десь плюс-мінус до об'єктивних характеристик. І люди починають, як в цивілізованих країнах, в нашій країні порівнювати себе не з мільярдерами, а з сусідами, колегами, родичами, знайомими. Більшість українців витрачають на харчування понад 50% свого щомісячного доходу.
Соціологи помітили, що при опитуваннях про дохід люди називають цифру, яка відсотків на 20-30 вище їх реального доходу.
Якими мають бути пенсії?
Тут важливе питання соціальної справедливості. Україна продемонструвала, що питання соціальної справедливості для суспільства буває подекуди важливішим за матеріальну складову. Стосовно пенсійної реформи – це надзвичайно складний процес. Те, що від спеціальних пенсій вже почали поступово відмовлятися … Але спочатку пандемія, потім повномасштабна війна це все гальмує. Політичне рішення відмовитися від спеціальних пенсій вже було. Інша справа, наскільки це буде реалізовуватись. Ми маємо дуже старе населення. Дуже великий відсоток осіб пенсійного віку. Демографічні дані сьогодні у нас просідають, оскільки Держстат не веде цієї статистики. Але по оцінках це точно більше 25%. Ми наближаємося до такої ситуації, коли на одного працюючого приходиться один пенсіонер або й більше. В цій ситуації дуже важко збалансувати Пенсійний фонд. І те, що ми сьогодні в соціальних видатках залежні від допомоги інших країн – це теж зрозуміло.
Середній клас в Україні, як ознака демократичного заможного сусупільства
Як швидко після завершення війни ми можемо зміцнити середній клас?
Так, середній клас зараз представлений в Україні. Якраз найбільш активні представники, які бажали повернутися, повернулися в 2022. Залишаються в країнах Європи люди, які не можуть тут вижити. Вони все-таки залежні від соціального забезпечення тих країн. Сьогодні якраз в Україні досить потужний відсоток активних людей, які потенційно можуть становити середній клас. Вони проактивні і після війни їхня активність буде продовжуватися.
