Співробітник поміщає розвідувальну безпілотну систему Raybird-3 у футляр на виробничому підприємстві Skyeton — колишнього виробника легких літаків, який почав виготовляти БПЛА для військових з початком російського вторгнення, 14 лютого 2023 року. Getty Images/Bloomberg/Julia Kochetova
Керований експорт зброї: "В будь-якому випадку це достатньо вигідно"
Пане Іване, почнімо з цього керованого експорту зброї, як його назвав наш президент. За його словами, маємо профіцит деяких видів озброєнь, зокрема, морських дронів, і продаж частини таких запасів за кордон дасть змогу фінансувати додаткове виробництво для фронту. Чи справді фінансову користь можемо з цього мати? Які механізми тут взагалі застосовуються? Як це має працювати? І що ви про це взагалі думаєте?
Все є ліки і все є отрута, залежить від дози і призначення. І так само можна сказати і тут.
Насправді експорт зброї є для нас значимий, однозначно. Річ в тому, що будь-яка зброя, яка йде на експорт, завжди дорожча реальної собівартості, навіть для армії країни-виробника. Що це означає? Це означає, що умовна одиниця зброї, яка продається в Україні, наприклад, за 10 доларів, на експорт йде по вартості, наприклад, 15, а то й 20 доларів.
Яка вигода для України, окрім, скажімо, прямого заробітку підприємства, яке випускає зброю? Пряма вигода для України є така, що тоді, наприклад, зброю для України або засіб ураження можна продавати інколи навіть нижче собівартості, перекриваючи оцю різницю, особливо якщо це державні підприємства-виробники зброї, за рахунок надходження коштів проданого товару на експорт.
Простіше кажучи, якщо 10 доларів коштує одиниця зброї для України, її продають тільки на українському ринку, і виробник тільки обмежений українським ринком, коли він її продає за кордон за умовних 15-20 доларів з урахуванням доходу і усіх додаткових видатків, для України ця одиниця зброї може коштувати 9-8 доларів.
Якщо ми говоримо про те, що велика частина іноземних країн зацікавлена у закупівлі зброї конкретної номенклатури, вони її будуть купляти і чи ми її продаємо, чи хтось інший, для них великого значення не має. Проте тоді ми втрачаємо розширення нашого зброєвого виробника, його потенційних можливостей у далекій перспективі, тому що цю нішу займе хтось інший.
Армія країни, яка купляє зброю, в майбутньому стає умовно залежною від конкретного іншого виробника, і вона в нього купляє зброю, комплектуючі, вибудовує під це свою логістику. Це дуже важливо, тому що прив'язка до логістики тягне за собою закупівлю супутніх товарів. Тобто в будь-якому випадку це достатньо вигідно. Інше питання — мають бути чіткі правила гри, чіткий контроль, щоб це не шкодило потребам української армії в плані конкретної зброї.
Якщо говорити про те, що можна продавати, то створилася певна ілюзія на світовому ринку зброї, що ми тільки можемо отримувати і що ми тільки можемо в когось вчитись. Але насправді ми вже за цей час створили свої унікальні види озброєнь і ми навчилися їх застосовувати в певних тактиках і стратегіях. Застосування такого озброєння, аби навчити країну, яка його купує, — це теж продаж супутніх послуг, адже йдеться про навчання, підготовка, фактівці, обмін досвідом, створення логістики. Тож насправді це не є погана річ, особливо якщо продавати буде Укроборонпром, тобто державний виробник зброї.
Крім того, ми дійсно вміємо випускати достатньо хороші "камікадзе", морські дрони, про які говорив президент. Ми навчилися робити дуже хороші системи електроніки, розвідки, оптоелектроніки. Ми прекрасно навчилися робити РЕБи тактичного рівня — окопні чи які прикривають конкретну одиницю техніки, невеличкий опорний пункт. Це те, що тільки ми навчилися робити з урахуванням специфіки війни. Ті ж самі боєприпаси дрібного калібру — набої до стрілецької зброї, особливо для снайперської зброї.
Пане Іване, ви сказали про експорт зброї і про ціни, що одиниця завжди дорожча для того, хто її купує за кордоном. Відповідно, якщо продати цю умовну одиницю за 20 чогось, то для українського війська ця одиниця може коштувати не 10, а вже 9 або і 8. Тобто може, але чи буде дешевше? Від кого це залежить?
Прописуються контракти, раз. По-друге, кожен виробник зброї зацікавлений, щоб у нього купляли зброю у великих об'ємах. Виробник зброї насправді все одно знаходиться у профіциті. Тому що він знижує для України ціну від собівартості на умовних 5-10%, тоді як продає з профіцитом, заробітком в умовних 50-100 %. Тобто він може оці 10% для того, щоб бути конкурентоспроможним, занизити. Проте за рахунок доходів з інших джерел продажі він компенсує оцю різницю.
Так, звичайно, це не надприбутки, але ми розуміємо, що український виробник і зобов'язаний працювати на те, щоб в Україні, перш за все, армія могла воювати, захищати і боронити. В такий спосіб захищається і його виробництво в межах держави.
Крім того, важливо також і те, куди і на яких умовах ця зброя може продаватися. Чи є тут підходи до того, кому і що саме ми можемо продавати, а кому точно не можемо ні за яких обставин?
Я розумію, про що ви говорите, але тут потрібно дивитися правді у вічі. Перше — країна, яка зацікавлена в отриманні нашого товару, будь-яка — дружня, недружня, нейтральна — докладе усіх зусиль, залучить розвідку, залучить будь-які структури для того, щоб отримати цей виріб в незаконний спосіб. Вони його скопіюють і, якщо їм дозволять виробничі потужності, випустять його під своїм іменем. Вони не купували, не були обмежені контрактами чи договорами, бо ми ж знаємо, що якщо ви зброю отримуєте, купуєте, ви її не можете калькувати. Це перший момент.
(1).jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook
По-друге, ми воюємо з Росією і так чи інакше елементи зброї або й інколи навіть цілий виріб може потенційно потрапляти до ворога. Але якщо ми продаємо, то ми проговорюємо об'єми, масштаби. Тоді в країни, яка в нас закупляє, не стоїть питанням красти виробництво, тим паче є вже договір.
Міжнародний ринок зброї: "Будь-яке порушення одразу йде на міжнародні суди"
Ви сказали про контроль за процесом продажів. Поговорімо в цьому контексті ще про корупцію, яка виходить в опитуваннях щодо різних питань на перші місця. Наприклад, на замовлення Суспільного мовлення InfoSapiens провела онлайн-дослідження. Опитали 800 респондентів протягом 16-17 вересня цього року на всій території України, крім ТОТ, віком 18-70 років, щодо чинника, який найбільше шкодить обороноздатності України. Переважна більшість — 35% — відповіли, що корупція у сфері оборони. Як з цим корупційним чинником? Як можна оцінити ось такі результати опитування і корупційний чинник, який залишається в усіх сферах і шкодить всім сферам?
Я думаю питання в бажанні правоохоронних органів. Потрібно працювати. Всі країни, які є на ринку зброї, шалено борються за ринок і, повірте, що вони здійснюють нагляд за конкурентами настільки, що будь-які серйозні проколи будуть помічені. Крім того, не плутаймо контрабанду зброї і офіційний ринок зброї. Будь-яке порушення одразу йде на міжнародні суди. Це одразу міжнародні силові правоохоронні органи тут включаються.
Тобто є свої запобіжники, так?
Звичайно. Я ж кажу, тут головне бажання і відповідальність щодо своїх посадових обов'язків і чинного законодавства. Навіть якщо в межах України є порушення, то такі порушення не можуть бути за кордоном, тому що ринок зброї дуже конкурентний. Там кожен відслідковує один одного як потенційну загрозу на 5-10 років, як потенційних конкурентів. Це дуже глобальна і серйозна річ.
Інше питання – контрабанди. Контрабандою зброї хто грішив найбільше? Росія. Кажуть, що не дуже чесно на ринку працював Китай, але, знову ж таки, "не пійманий – не Китай".
