Ілюстративне фото: facebook/EastOC
"Співпраця з Україною дозволяє не лише економити трильйони доларів, а й зберігати роки"
Європейська комісія презентувала Дорожню карту оборони, куди увійшли чотири флагманські проєкти, серед яких і дрони. Йдеться про так звану "дронову стіну" — багатошарову оборону в повітрі, на землі і в морі. Яке місце в цьому проєкті, на вашу думку, в України і що має Європа для того, аби цю стіну дронів створити? Скільки часу їй для цього знадобиться?
Коли ми говоримо про український досвід, це поєднання майстерності, тих технологій, котрі винайшли українці, та масштабування в короткий проміжок часу. Коли ми говоримо про європейський досвід, то ми розуміємо, що різноманітні країни намагаються проаналізувати, як протидіяти потенційним загрозам. Фактично в усіх випадках йдеться про те, щоб масштабувати власні дронові індустрії чи облаштовувати протидронову оборону, чи працювати проти нових типів загроз, без врахування досвіду чи прямого таланту України фактично неможливе. Це свідчить і про потребу масштабувати виробництво дронів. Наприклад, використання тих самих дронів-перехоплювачів для дешевих ворожих цілей передбачає масштабне локалізоване виробництво. Такий досвід є лише в України.
Також дуже важливо сприймати той факт, що потрібні технології розпізнавання дронів, їхнє супроводження і ураження з використанням штучного інтелекту. Якщо з радарним покриттям у наших колег на Заході може бути все добре, то з сучасними системами ШІ, котрі встановлюються на дрони і достатньо якісно працюють в Україні, досвіду у європейців немає. Такі речі насправді говорять не тільки про необхідність враховувати український досвід як економічно ефективний. Важлива також швидкість. Співпраця з Україною дозволяє не лише економити трильйони доларів, а й зберігати роки, якщо не десятки років, коли ми говоримо про динаміку розвитку безпекових індустрій наших західних партнерів.
Попри все, коли партнери нам активно допомагають, то й ми їм у відповідь також активно допомагаємо. Проте, якщо йдеться про продаж зброї, то чи не може йтися також про продаж нашого досвіду?
Досвід, технології, будь-що інше насправді нічим не відрізняється від продажу готового обладнання чи експорту готових одиниць зброї. Це є певною технологічною перевагою, певними знаннями, котрі мають ціну. Якщо ми говоримо про те, що Україна достатньо активно дивиться на зовнішній світ з точки зору розбудови власного виробництва, коли відкриваються українські майданчики з виробництва того чи іншого обладнання для подальшого імпорту в Україну, то це і є експорт наших знань. Саме це стоїть на меті, коли мова заходить про обмін досвідом.
"Якщо Америка хоче бути №1 у напрямках дронів, то бути першим можна лише співпрацюючи з Україною"
Я ще хочу згадати цей тиждень, коли спочатку українська делегація поїхала до Вашингтона, в пʼятницю туди прибув президент Володимир Зеленський. Йшлося про ракети Tomahawk, але згадувалося й про те, що Україна готова поділитися дронами, а США, мовляв, у них зацікавлені. Наскільки наша індустрія просунулася вперед, що може пропонувати якісь нові розробки? Що в нас на цьому фланзі?
Дуже важливо, коли ми говоримо про порівняння різноманітних технологій дронів між різними країнами світу, говорити про перевірені реальними бойовими умовами технології. Сьогодні технології в цьому питання найпросунутіші саме в Україні. Будь-які технології світу, котрі не мають перевіреного досвіду експлуатації, залишаються чимось на папері, у презентаціях. Навіть, коли ми говоримо про міжнародні відносини, то з точки зору закупівель це обладнання не має ваги, якщо воно не було протестовано чи експлуатовано в Україні.
Тож, коли ми говоримо про українсько-американські відносини, формування завдань щодо посилення США за допомогою українських знань, важливо брати до уваги, що ці технології працюють, вони масштабуються і дуже сильно корелюють із тими завданнями, котрі ставить поточна адміністрація щодо "America first". Це про локалізацію виробництва, що зробила Україна, це про найінноваційніші підходи щодо впровадження технологій. Це про формування технологічного лідерства, котрими сьогодні є українці. І це про факт того, що якщо Америка хоче бути №1 у напрямках дронів, то бути першим можна лише співпрацюючи з Україною.
Валерій Яковенко. Фото: facebook/valeri.iakovenko
В оптоволоконних технологіях у нас з РФ паритет, у всіх інших — Україна має перевагу
Пане Валерію, поговорімо ще про наших ворогів: що з дронами в них?
Коли ми говоримо про порівняння двох дронових екосистем, то можна було вважати, що на самому початку повномасштабного вторгнення у ворога була перевага. Йдеться про розвідувальні дрони, які залітали достатньо глибоко. Проте потім ми знайшли методику як працювати з ними економічно доцільно, як знищувати будь-які повітряні цілі ворога. Також на початку війни була перевага у РЕБах та дронах на стороні ворога.
Все змінилося в перші місяці війни. Ворог втратив свою перевагу, по-перше, через активну роботу зі знищення ворожих цілей, по-друге, через активну динаміку власного українського виробництва. До початку повномасштабного вторгнення в нас було, напевно, пʼять компаній, котрі активно працювали з Міноборони, проте в перший рік повномасштабного вторгнення їх почало ставати більше і більше. На сьогодні в нас найбільша дронова екосистема на планеті, котра виробляє більше дронів, ніж будь-яка країна у світі. Сьогодні перевага абсолютно на нашій стороні, коли ми говоримо загалом про екосистему дронів, і періодів, коли ставало б інакше, за час війни не було. Єдине — є декілька критичних і неприємних моментів. Наприклад, через особливість розповсюдження оптоволоконних технологій світом в цьому напрямку в нас паритет. Немає переваги України, немає переваги РФ, обидві сторони війни використовують ті ж самі оптоволоконні дрони. Але у всіх інших напрямках Україна має значну перевагу.
Коли ми говоримо про далекобійні дрони, то Україна тут має достатньо сильні позиції щодо знищення ворожих цілей, котрі знаходяться далеко. Коли ми порівнюємо їх з терористичним обладнанням, котре використовує РФ проти українських мирних міст, то ці два напрямки є різними у використанні.
"Шахеди" не вражають військові цілі. Це обладнання, котре застосовується для терору
А щодо "шахедів", які росіяни вдосконалюють, чи будуть ще якісь зміни, чи це вже "стеля"?
Завдання РФ – знищити всіх українців та все українське, нас з вами і нашу землю. Й Росія робить це всіма можливими методами, включно з використанням терористичного обладнання, котрим і є "шахед". "Шахеди" не вражають військові цілі, вони вражають лише інфраструктуру, будинки, лікарні, школи. Це обладнання, котре застосовується для терору, і воно працює ефективно з точки зору залякувань, вимушення нам знаходитися в бомбосховищах. Це те, що достатньо сильно демотивує і пригнічує український народ. Але, тим не менш, це достатньо просте обладнання, на котре ворог робить ставку. Він намагається їх використовувати інтенсивніше, удосконалювати і тут дуже важливо не недооцінювати ворога. Він завжди буде це робити — хотіти покращувати обладнання, яке працює. Тому в даному випадку єдине, що допоможе, — це відсутність ворога біля наших кордонів.
