Ілюстративне фото: Суспільне
"Коефіцієнт було знижено з 1,35% до 1% — і людина отримує пенсію мінус 5-10% від міжнародного стандарту"
Розмір мінімальної пенсії в Україні залежить від зарплати, віку та кількості відпрацьованих років. Для працюючих пенсіонерів це 2361 грн, для безробітних — 3038 грн. Вижити на ці гроші практично неможливо. Чому ми маємо такі мізерні пенсійні виплати?
Наша пенсійна система має декілька хиб. Мінімальну пенсію отримують ті, хто має недостатньо стажу, і це пояснюється історією трудових відносин, які мала людина. Але проблема в тому, що навіть та людина, яка мала достатньо великий трудовий стаж і значну зарплату, все одно не доотримує. Ми можемо це побачити по цифрах. Згідно з Конвенцією міжнародної організації праці, пенсія має становити не менше 40% заробітку людини. На сьогодні в Україні це 25%. І для порівняння цей показник у країнах ЄС становить у середньому 58%, а в Греції аж 78%, наприклад. Відсоток заміщення трудових доходів пенсією є одним із ключових показників для забезпечення нормального життя та комфортної старості людини. На жаль, у нас через попередні пенсійні "реформи" коефіцієнт кожного року трудового стажу для розрахунку пенсії було знижено з 1,35% за рік до 1%. Саме тому людина одразу починає отримувати пенсію мінус 5-10% від міжнародного стандарту. До того ж пенсія в Україні розраховується так, що ти повинен мати 40 і більше років трудового стажу.
"Друга проблема — занижена база для розрахунку пенсії"
Але це не єдина проблема сьогоднішньої пенсійної системи. Друга проблема полягає в тому, що занижена база для розрахунку пенсії. Замість того, щоб брати актуальну середню зарплату на момент виходу людини на пенсію, держава використовує середню зарплату за три попередні роки. І на практиці це означає, що людина приблизно отримує мінус 14% від майбутньої пенсії. Таким чином, якщо ми маємо коефіцієнт заміщення мінус 5% і ще мінус 14% занижена база, то людина одразу при виході на пенсію отримує мінус 19%. Наприклад, людина відпрацювала 32 роки й отримувала зарплату на рівні 26 тис. грн, але пенсія їй нараховується від зарплати 15 тис. грн, тобто середньої зарплати за попередні три роки. Отже, людина отримує пенсію 6,8 тис. грн замість 8,4 тис. грн. Різниця величезна, така формула просто обманює пенсіонера. Відповідно, ми маємо понад 7 млн пенсіонерів (із 10,5 млн), які живуть сьогодні за межею бідності. Тобто навіть сама держава, обраховуючи фактичний прожитковий мінімум, стверджує, що на цю пенсію семи мільйонам нашим співгромадян прожити неможливо. Отже, ключова проблема нашої солідарної пенсійної системи навіть не в тому, що низькі мінімальні пенсії, а в тому, що вона за своєю суттю є несправедливою. Так само, як несправедливою є індексація.
"Щорічна індексація — відповідно до правил, які були затверджені ще 2018 року"
Виходить, потрібно щось змінювати, аби виплати відповідали реаліям. Це можливо зробити зараз?
Візьмемо індексацію. Вона здійснюється щороку, попри війну, але — відповідно до тих правил, які були затверджені ще 2018 року. Ці правила досі діють. І недолік у тому, що індексують не саму пенсію, яку отримує людина, а зарплатну базу, з якої колись робили розрахунок цієї пенсії. У цьому немає жодної логіки. Якби хоча б індексували саме ту зарплату, яку отримувала людина, але ні — індексують базовий показник 2018 року. І це призводить до певних навіть парадоксів. Якщо середня зарплата, з якої людині призначили пенсію, вища за індексований базовий показник, то пенсія не індексується взагалі. А там, де проводилась індексація, підвищення катастрофічно відстає від реальності. І у 2025 році розрив між реальною зарплатою і тією зарплатою, щодо якої застосовується формула, сягає 49%. У результаті пенсія знижується удвічі: людина із 35 роками стажу та реальною середньою зарплатою у 2025 році мала б отримувати приблизно 7 тис. грн пенсії, а отримує 3119 грн. Різниця становить 55,4%. Виходить так, що ми маємо катастрофічну прірву. З одного боку, ми обманюємо людей такою нечесною формулою призначення пенсії, а з іншого боку, ми платимо катастрофічно високі спецпенсії, так звані кланові пенсії. Маю на увазі не шахтарські, звісно, а прокурорські, правоохоронні, суддівські тощо. Зверніть увагу — максимальна пенсія більша за мінімальну у 635 разів. Такої прірви, яка свідчить про розрив у нашій країні між багатими і бідними, немає в жодній іншій країні світу.
"Прив’язати індексацію до зростання середньої зарплати й відповідний коефіцієнт застосувати до реальної пенсії"
Тому ці формули треба змінювати, безперечно. Їх треба зробити чесними і резерв для цього є. І йдеться не лише про детінізацію, а й про профіцит Пенсійного фонду. Цьогоріч Пенсійний фонд заробив на 80 млрд грн більше, але ці гроші відправляються чомусь на погашення заборгованості по кланових пенсіях, а не на підвищення тих пенсій, які мали б підвищитися хоча б з урахуванням інфляції. Бо що таке індексація? Індексація пенсії — це приведення у відповідність цінності тих грошей, які отримує людина, до реалій. І тому простіше за все — прив’язати індексацію до зростання середньої зарплати по країні й відповідний коефіцієнт застосувати до реальної пенсії, яку отримує людина. Дуже проста формула, немає ніяких розрахунків, не треба брати до уваги 2017 рік, не треба розраховувати базу. А все дуже прозоро — людина сама на калькуляторі може розрахувати, якщо захоче перевірити. Усі ці наші складні розрахунки не на користь людям, на жаль.
Данило Гетманцев. Фото: facebook
Але чому ситуація не змінюється?
Змінюється. Ми очікуємо від призначеного влітку міністра соцполітики нову формулу солідарної системи. Уряд мав би дати свої пропозиції щодо зазначених змін. Це точно потребуватиме додаткових видатків із держбюджету, але це треба робити передусім, бо соціалка є другим пріоритетом нашого бюджету після військових видатків. Тут жодної суперечності не може бути. Усі бюджетні програми ми маємо спрямовувати на вчителів, медиків, пенсіонерів, щоб вони мали достатні пенсії.
Ми маємо працювати у трьох напрямах одночасно. Номер один — вдосконалити солідарну систему і зробити формулу нарахування пенсій чесною, прив’язавши її безпосередньо до зарплати. Номер два — це накопичувальна пенсія. Ця форма також має бути запущена, про неї говорять вже років 20. Але дуже важливо її запустити, бо це не лише високі пенсії, а ще й інвестиції в економіку та розвиток фондового ринку, який на сьогодні у нас мертвий. Законопроєкт про накопичувальну пенсію також очікуємо від уряду. Номер три — добровільне пенсійне страхування. Воно ніби реалізоване, але також напівмертве, бо насправді немає довіри людей до цього інституту. Ця довіра підірвана нашою фінансовою історією 1990-х років, тому система не розвивається. Працюючи одночасно у цих трьох напрямах, ми зобов’язані зробити справедливу пенсійну систему для людей.
