Фотоілюстрація з відкритих джерел
"На нашу економіку зараз робиться величезний тиск"
Серед ключових завдань, які ставить перед собою РФ, коли наносить удари по нашій енергетичній інфраструктурі ― вплинути на цивільне суспільство, на економіку й на наш військовий потенціал. Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?
Повністю підтримую. По-перше, у нас є соціальна складова ― люди, цивільні. Як і в попередні періоди, РФ намагається використати цивільних і досягнути своєї мети. Немає світла, тепла, зв’язку, люди втомлені, тож починають виходити на вулицю з гаслами "Зупиніть війну! Віддайте Росії те, що вона хоче!". За останні чотири роки це не спрацювало, але російське керівництво вважає, що у певному варіанті це може врешті-решт спрацювати. По-друге, економіка. Розрахунок простий: немає електрики ― не працюють промислові підприємства ― не переплавляється метал ― не виготовляються різні запчастини ― не йдуть на експорт ― не надходить валютна виручка до України ― не фінансуються військові потреби і зарплатня військовослужбовцям. Отже ― втрати. І по-третє, немає електрики ― не працюють підприємства ВПК. Ні великі, що виготовляють важку техніку, ні малі, які займаються випуском безпілотників.
У якому із цих трьох напрямів країна-агресорка має успіхи станом на сьогодні?
Швидше за все, це економіка. Бо економіки набагато більше, ніж військової складової. Теплоцентралі, підприємства металургійної та хімічної галузей ― усі вони розташовані на координатах, які росіянам відомі ще з часів СРСР. Росіянам відомі комунікації, які ведуть до цих підприємств, вони мають дублікати схем розташування цих об’єктів, знають, де вразливі місця і куди треба натиснути максимально, щоб отримати найнегативніший ефект для України. Я на сто відсотків впевнений, що росіяни цю документацію, яка зберігалась у Москві, давно підняли та проаналізували. І тому на нашу економіку зараз робиться величезний тиск. Військова складова ― меншою мірою, бо у нас багато об’єктів розосереджено. І це дуже важливо.
"100 українських безпілотників за одну ніч у напрямку РФ вже нікого не дивує"
Ви нещодавно писали про енергетичний клінч цього сезону і говорили, що в попередні роки навіть не йшлося про наші системні удари по енергосистемі РФ. Чому цього не відбувалося раніше? У нас не було чим? Чи не було дозволу?
У нас було завжди бажання це робити, але ми розуміємо, що попередня американська адміністрація дуже болюче реагувала на всі українські глибокі удари по території РФ, навіть якщо вони були поблизу кордону. Скажемо одразу нашій аудиторії, що в Росії є найбільша кількість обставин, під час настання яких РФ залишає за собою право використовувати ядерну зброю. У решті країн ― це один-два пункти, а у Росії ― цілих п’ять. Перший ― відповідь на ядерну атаку, другий ― відповідь на хімічну та біологічну атаку, третій ― відповідь на атаку балістичних ракет, четвертий ― відповідь на виведення з ладу об’єктів ядерних сил, п’ятий ― відповідь на агресію із застосуванням звичайної зброї. Тобто ― будь-яка атака України, навіть безпілотниками, розглядалась би росіянами як можливість використовувати ядерну зброю. Відповідно, попередня адміністрація США сильно цього боялася і дуже тиснула на нас. Плюс у нас не було в такому масштабі безпілотників для діпстрайків. Зараз українців уже не здивуєш відстанню 1000 км, хоча починали ми із 300 та 500 км. Масштаби справді зростають. Сотня українських безпілотників за одну ніч у напрямку РФ вже нікого не дивує. Тобто у нас є бажання, є можливості, а також є мовчазна згода американців. Тому ми зараз бачимо таку велику кількість діпстрайків. Не всі вони є вдалими, багато де доводиться повертатися знову і доробляти розпочату роботу, бо завдана шкода була не такою, на яку ми розраховували. Коли з’являться ракети, думаю, процес суттєво прискориться.
"Одна ракета робить справу краще за десять безпілотників"
Ми почали бити по російській енергетиці лише у 2025 році, на три роки пізніше від початку ударів РФ по нашій енергетиці. Як би ви порівняли можливості наносити удари ― наші та ворожі?
Треба дещо прояснити. Чим далі летить безпілотник, тим більший у нього паливний бак і тим менша вибухова частина. Чим ближче летить ― тим більша вибухова частина. Це така гра, в яку нашим військовим доводиться грати і балансувати. Бойова частина нашого безпілотника ― в середньому 40-50 кг. Бойова частина російської ракети ― 480-500 кг. Це вдесятеро більше: одна ракета робить справу краще за десять безпілотників.
Як росіяни працюють зараз по нашій енергосистемі? Раніше вони по всій території України запускали безпілотники і ракети більш-менш хаотично, а зараз взялися за системність. ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 у місті Києві ― спочатку під ураженням 30-40 безпілотників на кожен об’єкт. За ними навздогін залітають крилаті або балістичні ракети ― близько 10 по кожному об’єкту. Тобто 40 безпілотників та 10 ракет на один об’єкт ― шкода робилася неймовірна. Усі ми бачимо, як знеструмлені міста і приватні споживачі. Україна ж може атакувати територію РФ тільки безпілотниками, але є нюанс. Те, що раніше було величезною перевагою Росії ― її територія, зараз виявилося, що все не зовсім так. Є багато важливих об’єктів у європейській частині Росії, бо від 1970-х років СРСР орієнтувався на експорт товарів нафтової та газової галузі. І зараз захистити всі ці об’єкти росіяни банально не можуть, тому вони навіть змушені викликати працівників Центробанку, інкасаторів ― для того щоб ті працювали на захисті важливих об’єктів. Нам треба використовувати території, де менше російської ППО, і там її пробивати.
"Нам важливо знеструмити великі підприємства російського ВПК та об’єкти економіки"
Чи побачимо ми в якомусь осяжному майбутньому, як великі російські міста зануряться у темряву? Чи маємо плани, завдання і можливості це зробити?
Думаю, таких планів немає ― знеструмити Воронеж або Курськ. Яким чином це повпливає на війну? Ніяким. Окрім сатисфакції в ютубі, телеграмі, фейсбуці, інстаграмі, це нам нічого не дає. У Москві зроблять вигляд, що нічого не бачать, і жоден канал не буде це висвітлювати. А нам важливо знеструмити великі підприємства російського ВПК, об’єкти економіки, якісь великі нафтові підприємства, об’єкти хімічної та металургійної галузей. Якщо ми не можемо до них дотягнутися, то їх треба знеструмити. До речі, вже зараз розпочато продаж російського золотого запасу ― саме фізичний продаж, а не на папері. Це означає, що з грошима у них проблеми. І звісно, хотілося б дотягнутися до Москви. Коли почнуться перебої зі світлом у Москві, тоді це матиме певний вплив. Але це складне завдання, бо російська енергосистема розгалужена, Москва забезпечена за найвищою категорією: навколо розташовано, здається, чотири ТЕЦ і одна ГЕС, які живлять столицю РФ. Проте наша робота в цьому напрямі ведеться. Я впевнений, що наші енергетики працюють у великому контакті з нашими Силами оборони і дають слушні поради, куди і в яку підстанцію краще бити. Добре було б створити ефект доміно і розбалансувати систему, як це намагається зараз зробити РФ з Україною.
"До березня 2026 року ситуація в енергозабезпеченні України буде напруженою"
Чи припускаєте ви, що можуть посилитися російські атаки по Україні? Вочевидь у ворога є чим це робити.
Сто відсотків ― є чим робити. Усі ці розмови окремих коментаторів, що у росіян залишилося ракет на 2-3 масовані обстріли, це такий собі анекдот або чорний гумор. Поговоримо мовою цифр. У березні 2024 року росіяни запустили по Україні 500 безпілотників. Тоді це здавалося неймовірною цифрою. Але середня цифра за десять місяців 2025 року ― 4400 безпілотників. Лише у жовтні по Україні прилетіло приблизно 278 ракет, тобто вважайте, що Росія має можливість запускати по 10 ракет щоденно. Скільки вона може виготовляти ― не готовий відповісти. Але все, що виготовляється, одразу прилітає по нас. Чи планують вони використовувати цей зимовий сезон? Однозначно. Росіяни користуються прогнозами синоптиків щодо несприятливих погодних умов на території України ― і відповідно планують свої атаки. Отже, особисто я розраховую, що до березня 2026 року ситуація буде напруженою в енергозабезпеченні України.
Чи зважаться росіяни бити по наших ядерних об’єктах генерації? Приміром, по системах передачі електроенергії від атомних електростанцій.
АЕС побудовані з розрахунку, щоб витримувати велике зовнішнє навантаження ― негода, штормовий вітер, падіння невеликих об’єктів тощо. Але розподільчі підстанції ― дуже вразливі. Вони розташовані на відкритому ґрунті, і я не знаю, чи вдалося їх захистити інженерними спорудами. Ці споруди справді дають певний захист ― і потім підстанції можна швидше відновити.
