Фото: Körber-Stiftung / Claudia Höhne
Коли ти в такій нішовій джазовій музиці, ти ніколи не думаєш про Євробачення, бо там же музиканти не можуть грати – це конкурс пісні і конкурс вокалістів. Але всередині все одно була ця дитяча мрія, щоб музика твоя звучала на загал…
Привіт!
Вікторія Лелека: Добрий день, добрий раночок!
З усіма святами тебе вітаємо! І з тим, що ти пройшла на Нацвідбір на Євробачення-2026. Наша Аня – саме та маніячка, яка тегала тебе протягом півроку – і вона неймовірно щаслива, що ти нарешті завітала до нашої студії.
Анна Заклецька: Бо в моєму Apple Music за підсумками 2025 року Leléka – моя улюблена музика, з липня по листопад включно!
Вікторія Лелека: Серйозно?
Анна Заклецька: Просто на повторі постійно слухала. А коли Вікторія написала, що приїжджає до Києва і не має де на два дні зупинитись, навіть запропонувала зупинитись у мене – бо є вільна кімната. То оця от маніячка – це я, не лякайся. Це я тебе запрошувала (всі сміються).
.jpg)
Фото: K.Kozinska
Світ дійсно тісний настільки, що зараз тут із нами і Ярослав Джусь, мультиінструменталіст, бандурист, клавішник, який допомагає Вікторії. І своєю діяльністю просуває ідею про те, що бандура – це круто. Так само давно, як існує цей світ. І тому дуже приємно, що таким прекрасним товариством ми нарешті зустрілися, щоб поговорити про хороше. То розказуй, як тобі в Києві? В тебе ж зараз двіж євробаченський несеться?
Вікторія Лелека: В Києві мені просто неймовірно! Мені психічно настільки легше, світліше і хочеться жити, творити, що просто в мене тут відкривається друге дихання, ніби я перероджуюся. А так, да, несеться дуже багато всього, підготовка, організаційна робота.
Нагадаємо для слухачів, що Радіо Промінь – офіційний медіапартнер Євробачення в Україні. І 7 лютого відбудеться вже телеверсія фіналу Національного відбору. Ми будемо коментувати і будемо присутні на цьому дійстві. Розкажемо для тих, хто не в курсі, що Вікторія народилась в Шахтарському Дніпропетровської області, але вже тривалий час мешкає в Німеччині, де разом з місцевими музикантами створює фантастичне звичання українських пісень, зокрема. Це щоб ви розуміли, чому ми запитуємо про Київ – бо Віка живе між багатьма містами одночасно і навіть країнами.
Тому черговий раз вітаємо в столиці. Сьогодні, після ефіра на Промені, ти несешся вже кудись знову по справах Євробачення? Репетиції, записи, образи?..
Вікторія Лелека: Так, будуть записи, інтерв'ю для щоденників, тому що цього ж року ми готуємось до ювілейного Євробачення – якщо не помиляюся, конкурсу 70 років. У зв'язку з цим навіть на Суспільному є додаткові зйомки, додаткові формати, яких зазвичай не було. Тому так, розклад зйомок і всяких дозйомок, і усякого різного інтенсивніший, ніж зазвичай це буває. І в нас сьогодні цілий день зйомки.
Класно, ми тобі бажаємо в цьому успіхів! Скажи, а ти коли подавалась на Національний відбір – це був челендж такий? Взагалі, чи було Євробачення в твоєму житті до цього?
Вікторія Лелека: Знаєте, якщо бути дуже-дуже щирою сама з собою, то я завжди собі казала: ні-ні-ні, яке Євробачення? Тому що мені здається, коли ти в такій нішовій джазовій музиці, ти ніколи не думаєш про Євробачення, бо в тих колах, до яких я належу, це такий собі моветон туди подаватися. Бо там же музиканти не можуть грати. Тобто, для музикантів це взагалі не цікаво, тому що там тільки живий вокал. Це конкурс пісні і конкурс вокалістів. Тобто, музикантів там не оцінюють – це неможливо, бо там неможливо грати наживо. Тому, як би ... Ну, я ж з таким серйозним підходом до музики – але всередині все одно ця дитяча мрія, щоб музика твоя звучала на загал. І звичайно, коли я ще в школу ходила, я дивилася Євробачення. Я-то ніколи свідомо не планувала тут бути – але була така мрія (в якій собі самій страшно зізнатися), що я б хотіла податися (сміється).
Але, насправді, свідома причина того, чому я подалася, полягає в тому, що коли я побачила і почула інтерв’ю Джамали (здається, саме тут, на Радіо Промінь), де вона говорила, що нема достойних заявок і мовляв – подавайтеся, подавайтеся! – то я подумала: ну, якщо немає достойних заявок, то може мені податися? Хто ж я така, щоб не врятувати Україну? (сміється). Ні, ну не так буквально (сміється). Просто в мене є певний досвід і певний рівень, і моєю відповідальністю було рішення податися.
Фото: @alexafotoart
Мені здається, якби не Джамала, то моя пісня не стала би такою, якою ви її всі почуєте
Принагідно додамо, що Вікторія створювала саундтреки до фільмів, до серіалів, – тобто, це оркестрові партії, це партитури, це глибина зануреності в музичну галузь, це фірмовість, це якість, це актуальність – це просто круто! До речі, участь саме Джамали як музичної продюсерки, ти відчуваєш в цьому підході фірмовому? Вона теж свого часу перемогла на Євробаченні з дуже неформатною піснею.
Вікторія Лелека: Однозначно! Я маю велику повагу до неї, я відчуваю, як вона обирає, як вона комунікує щодо якихось творчих ідей, саме як музична продюсерка. Я бачу, що це базується на досвіді, на розумінній формату цього конкурсу, і вона все каже реально по ділу. Мені здається, якби не вона, то моя пісня не стала би такою, якою ви її всі почуєте. Вона мені дала дуже багато.
Ти до нас прийшла сьогодні не сама, а з Ярославом Джусем, відомим бандуристом. Хочемо зараз нарешті поговорити про вашу пісню. Це ваша колаборація. Розкажіть, хто кого знайшов, наскільки давно ви знайомі?
Ярослав Джусь: Як ми знайшлися? В соцмережі. Вікторія написала…
Вікторія Лелека: Ти неправильно розказуєш – Максим Бережнюк…
Ярослав Джусь: Що Максим Бережнюк?..
Вікторія Лелека: Коротше, все було так. Зараз я розкажу свою версію (сміється).
Я написала Максиму Бережнюку – це флейтист відомий (Хорея Козацька, The Doox, – прим. ред.). І кажу йому: Максиме, давай бігом порадь мені найкласнішого, найшикарнішого, найадекватнішого музиканта і взагалі хорошу людину, яка грає на бандурі! І він такий: ну, це Джусь.
А Джусь на чому тільки не грає. Хочеш – на фортепіано, хочеш – на бандурі…
Вікторія Лелека: Так! І це ідеально. І згодом я зрозуміла, що не просто інструменталіста прекрасного отримала – а саме для пісні, яка продюсується на Євробачення, це та сама людина!
До речі, Ярослав нам сказав, що він і дивиться, і розбирається в цьому конкурсі…
Ярослав Джусь: Я шанувальник Євробачення, я кожен рік роблю рейтинги. Два рейтинги навіть: так, як проголосують люди, і так, як вважаю я. І найчастіше те, як я вважаю проголосують люди, збігається дуже близько. Тому є що порівняти, є що порадити.
А як ти відчуваєш: ви переможете в національному рейтингу?
Ярослав Джусь: Я ще не чув інші пісні. Але коли я почув демку Вікторії, мені реально дуже зайшло. Прям от з перших нот я побачив, що це якесь свіже дихання – саме і для Нацвідбору, і пісня реально фантастична, неймовірна. І вона дуже відрізняється, до речі, від усієї її творчості. Тому це буде велике здивування для всіх шанувальників, і загалом для України.
Ми поки назву не можемо розголошувати, тому потримаємо інтригу. Але чим ближче буде до Національного відбору, єврофани матимуть можливість і нагоду побачити всіх артистів, хто візьме участь в Нацвідборі. І додамо трохи про Максима Бережнюка. Це лауреат Шевченківської премії, учасник Хореї Козацької, мультиінструменталіст і неймовірний віртуоз. Останнім часом він із KARNA грав як собі пілкар у їхньому турі. Тому світ дійсно тісний у найкращому сенсі. … А в твоїй версії що?
Ярослав Джусь: Все так само. Але потім Лелека мені написала, і ми почали спілкуватися, вона розказала про свою ідею. Воно якось у нас з першої розмови все пішло легко – наче ми знайомі вже тисячу років.
Вікторія Лелека: Так, в мене було відчуття, що я зустрілася з якимось класним саундпродюсером в Берліні, з яким я давно знайома. Тому що він дав мені фідбек – ну, Ярослав, я маю на увазі, – і по акордах, і по аранжуванню, сказав про сильні сторони пісні. І це було настільки компетентно, що я подумала: вау! І буквально в перший же вечір, коли вислала йому демку, він мені надіслав ще додатково купу варіантів: а може, отакий перехід? а може, такий? Усі 42 варіанти (сміється). Тобто, він не просто партію бандури оформив – він загалом підключився в роботу загальну. І це було дуже цінно. Я дуже рада, що ми знайшлися.
Це ота синергія, про яку ми часто згадуємо.
Вікторія Лелека: Абсолютно точно.
Фото: E.Groza
Мої музиканти пропонують ідеї, які би, можливо, всередині чисто українського гурту не могли би родитися. В мене був піаніст, який так ніжно, елегантно, мінімалістично, чуттєво грав, що я себе відчувала із таким супроводом колодою. Його саунд мене дуже змінив
Скажи, будь ласка, а як взагалі вплинула твоя співпраця з неукраїнськими музикантами на те, щоб так красиво розкрити українську творчість і для українців, і для себе, і для світу?
Вікторія Лелека: Ну, однозначно дуже сильно! Мені здається, що і той мелос український, який я привношу в наш гурт, де грають мої іноземні музиканти, – їх змінює, вони відкривають для себе щось нове. Так само, як вони це бачать і чують, бо це погляд ззовні. І вони пропонують ідеї, які би, можливо, всередині чисто українського гурту не могли би родитися.
У мене був перший піаніст німець, потім з'явився в 2019 році шведський піаніст. І коли він долучився до гурту, він так ніжно, елегантно, мінімалістично, чуттєво грав, що я себе відчувала із таким супроводом колодою (сміється). Я подумала: боже, мене треба ще обтесати, облагородити і якось акуратніше округлити звучання. Тобто, саунд цього піаніста дуже мене змінив. Я після того почала шукати альтернативні якісь шляхи звуковидобування.
Ну і навчання, звичайно, на мене вплинуло. Тому що я там два роки займалася барабанами, і всі ці штуки, коли ти вокал сприймаєш як перкусивний інструмент і розумієш, що ти відповідальний за таймінг – це впливає. Тобто, багато різних аспектів є, які дуже сильно мене змінили і наситили ззовні.
В Берліні ти навчаєшся на композитора?..
Вікторія Лелека: Я цього року (тобто, вже минулого) прийняла рішення нарешті припинити навчання. Тобто, минулого року у мене ще був статус студентки, я навчалася на кінокомпозиторському факультеті (писала музику до кіно) в Кіноуніверситеті Бабельсберг, це під Берліном. Але я вирішила вбити цю вічну студентку в собі (сміється) і нарешті повномасштабно війти в мистецьку діяльність. І, напевно, від цього у мене також з'явилися ресурс і час подумати про Євробачення і прийняти це рішення.
Ми тобі бажаємо, щоб це рішення дійсно виправдало себе. Нехай всі правильні рішення працюють на радість, на щастя тобі і на користь української культури і того звуковидобування, яким ти обдаровуєш весь світ. І наостанок, перш ніж ми тобі іще раз подякуємо, що знайшла можливість до нас заскочити і що подалась таки на Національний відбір Євробачення, – звернись будь ласка до слухачів Радіо Промінь з тим, що тобі от зараз найважливіше нам усім сказати.
Вікторія Лелека: Не падати духом! Світитися внутрішнім світлом. Бути світлом один одному, бути взаємно красивими – і так набуватись і жити далі.
Дякуємо дуже, підтримуємо кожне слово. Нагадуємо, 7 лютого відбудеться фінал Національного відбору, який можна буде слухати на Радіо Промінь. Успіхів тобі! Дуже вболіваємо і завжди раді бачити в студії Радіо Промінь!
