Фото: facebook.com/nbg.kiev.ua
"Колекція налічує понад 5 тисяч видів рослин"
Скільки видів рослин можна побачити у вашій оранжереї? Як вони потрапили до колекції?
Нашому саду 90 років, якщо брати з 1935 року. А якщо рахувати від повоєнних років, то 80. Протягом усіх цих десятиліть збирається колекція, в тому числі тропічних і субтропічних рослин, оранжерейних зразків. На сьогодні колекція налічує понад 5 тисяч видів, сортів та форм цих рослин. Є чисто тропічні, які взагалі не переносять низьких температур, навіть плюсових низьких. А є і субтропічні, котрі можуть переносити мінус 5, наприклад. Але звісно, це стреси для рослин.
"Маємо булер’яни і буржуйки, які топимо дровами"
Коли побудували сам оранжерейний комплекс? Які особливості його конструкції?
Це наша гордість і наша біда. Деякі люди називають цю конструкцію "пентагоном". Комплекс будувався при Радянському Союзі, розрахунок був на те, що тепла буде вдосталь. Працювали над ним видатні архітектори, але енергоекономії там не передбачено. Тому ця будівля потребує дуже багато тепла. Це звичайні батареї, вода в яких нагрівається у котельні. На сьогодні ми диверсифікували опалення теплиць. Зараз, крім комунальних мереж, маємо теплові насоси на палетах. Але дуже виручають наші насадження. Тому що зеленим насадженням 70-80 років, багато з найстаріших дерев підсихають через свій максимальний біологічний вік, вони аварійні, і ми цим користуємося ― видаляємо їх на дрова. Маємо булер’яни і буржуйки, які топимо дровами. Якби їх не було, ми мали б великі втрати.
Як свідчить історія ботсаду, під час німецької окупації Києва у 1941-43 роках оранжереї постраждали. Як тоді науковці опікувалися рослинами і насіннєвими фондами?
Зараз ми використовуємо більш технологічні булер’яни. А в ті часи будували пічки, груби і протоплювали. Тоді ще не було так багато тропічних і субтропічних рослин. Вони всі були зібрані в одній оранжереї, яка мала чисто пічне опалення. Завдяки людям, ентузіастам вдалося зберегти ці надбання на той період часу.
"Трохи відтерміновуються строки цвітіння"
А станом на зараз, цієї зими, щось втрачено безповоротно?
Ні, не втрачено нічого. Але зима нині сувора, тож рослини трохи попідмерзали, особливо тропічні. А ті, які забезпечують декоративний ефект ― азалії та камелії, що їх так полюбляють наші відвідувачі ― почуваються більш-менш. Тобто трохи відтерміновуються строки цвітіння, але ці сорти витримують морози. Азалія індійська, наприклад, здатна витримати і до мінус 12 градусів у природних умовах, але там є період спокою. А в наших оранжереях такого періоду спокою немає, тому мінусові температури неприйнятні. Було до нуля, до мінус двох. Але думаю, що все буде гаразд ― і ми порадуємо вас.
Які низькі температури взагалі допустимі для тропічних і субтропічних рослин?
Якщо вони надворі, у природних умовах, і зимовий період настає поступово, то рослини впадають у період спокою. В оранжереях ситуація більш критична, бо періоду спокою рослини практично не мають ― вони весь час ростуть. Тому нуль градусів ― це вже критично для тропічних рослин.
А як рослини відтерміновують своє цвітіння?
Це як у природі ― коли прохолодно, рослини зацвітають пізніше, коли тепліше ― квітнуть раніше. Щоб вони починали квітувати на початку лютого і навіть наприкінці січня, то треба тримати постійну температуру +12-15 градусів. А зараз у нас від нуля до +10. Отже, як мінімум два тижні доведеться почекати, щоб рослини набрали повного розквіту. Оранжереї відчинені для відвідувачів, можна приходити.
Чи не передбачалося якоїсь евакуації рослин через такі умови?
Ні, не передбачалося. Хіба що у нас, крім експозиційних виставкових оранжерей, є колекційний фонд. Це наше надбання, його треба зберігати. Тому якщо будуть якісь критичні перепади температур, то ми будемо збирати найцінніші зразки в одну теплицю, щоб утримувати там тепло. Але поки що ми справляємось.
"Якщо чоловіки хочуть порубати дрова, запрошуємо долучитися"
Як можна допомогти вашій установі? Можливо, хтось вже допомагає?
Так, допомагають. Це і благодійні фонди, і волонтери. Зараз, якщо чоловіки хочуть порубати дрова, порубати колоди, запрошуємо долучитися. Тому що у нас фізично не вистачає рук. В оранжерейному відділі тропічних і субтропічних рослин працюють в основному жінки, але їм треба топити булер’яни. Ми колоди ріжемо, а поколоти дрова ― можете прийти на вихідні. Зателефонувати в сад, домовитися про час ― і допомогти. Я сам рубаю тут дрова і відчуваю, що це дуже чудовий заряд енергії. Іноді фізичні вправи, що ми робимо у тренажерних залах, не йдуть у порівняння з тим, коли ти колеш дрова.
"130 гектарів території та понад півтора гектара оранжерейних площ ― за всім треба доглядати"
А щодо чисельності працівників ― їх достатньо? Як у вас із персоналом?
На критичній межі. Чоловіків мало. У нас 130 гектарів території та понад півтора гектара оранжерейних площ, і за цим усім треба доглядати. Ми на своїх 5-6 сотках робимо щось кожного дня, а тут 130 гектарів. Отже, кадровий дефіцит у нас є. Мабуть, треба враховувати ще й невисокий рівень зарплат. Але всі, хто залишився працювати ― патріоти України і саду.
Можливо, якісь закордонні донорські проєкти вам допомагають?
Торік нам кілька генераторів поставили благодійні фонди, це була допомога з-за кордону. Також 25 тисяч євро виділила фірма "Ів Роше" ― на догляд за зеленими насадженнями. Тобто час від часу нам допомагають. Але вирішити проблему з теплом зараз непросто, лише завдяки благодійним фондам.
