Президент США Дональд Трамп. Фото: AP/Evan Vucci
"Зараз основне в переговорах — відстоювання Україною права на субʼєктність"
Почнімо з того, чому саме зараз відбулися ті перші за тривалий час саме тристоронні переговори — США, Україна та Росія? Що змінилося, що саме в такому форматі це відбувається? Адже до цього в такому форматі перемовин не було…
Дійсно, не було. Але подібні зустрічі в нас були в Туреччині, коли українська та російська делегації зустрічалися за посередництва Туреччини. Памʼятаємо тоді всім відомого Медінського, який прославився абсолютно пропагандистською фразою, що "ми можемо воювати і 20 років". Тобто "нам в принципі байдуже". Тому цей формат зараз вперше, скажімо, тестується американцями. Зрештою, в ОАЕ цей формат фактично і раніше працював минулого року на рівні радників. Зокрема, від України тоді брав участь генерал-полковник Павло Паліса, сьогодні він заступник голови Офісу президента. Пан Паліса тоді в ексклюзивному інтервʼю для The Economist зазначив, що американці дуже уважні до українських "червоних ліній". Тобто були озвучені "червоні лінії", за які Україна не може вийти і важливо розуміти, що тоді (а це було фактично влітку) американці ці “червоні лінії” сприймали. Чи зараз вони їх сприймають так само? Думаю, що так. Американці хочуть нас розуміти, чому наша позиція є саме такою. Це непросто, тому що залишається простір спекуляцій, який часто ми бачимо в ЗМІ і від різних аналітиків про те, що Росія і США тиснуть на Україну, щоби та фактично вивела війська з Донбасу. Росія тисне, США слухають, але теж намагаються знайти певну модель, яка би не виглядала як виведення військ з території Донбасу і здача території. Це довжелезні переговори українців з американцями, пошук ідеальної моделі, яка би найперше не суперечила нашій Конституції, тому що зараз основне в цих переговорах — відстоювання власного права на субʼєктність, тому що Росія перетягує фрейм уваги на те, що Україна є обʼєктом, який можна просто розділити. Такий наратив росіяни навʼязували Дональду Трампу та його команді: давай домовимося, що ти, наприклад, робиш порядок у Венесуелі, а ми робимо порядок в своєму дворі. Це абсолютно брутальний поділ, який працював в Середньовіччі і зараз Путін намагається його повернути в сьогоднішні реалії.
Тому дуже важливою є сильна сторона українців. Нагадаю, що навіть в тих форматах, які були в Туреччині, в переговорах з російською стороною ми були представлені на високому рівні. Головою був пан Умєров, секретар РНБО. Тобто Медінський йому взагалі не був в рівень. Це навіть по протоколу ми пішли на серйозні поступки, погодилися на зустріч з Медінським, який є заступником радника радників. Енний радник, який нічого фактично не вирішує, але вміє просто висловлювати пропагандистські меседжі. Тому зараз відбувається кристалізація того, що ми називаємо, яка ж формула по Донбасу може працювати так, щоб це не шкодило українській Конституції, щоб Україна залишалася субʼєктною. Тому що Росія намагається переконати американців, що Україна — обʼєкт, який можна просто розділити.
Росіяни вже частково підвищують статус своєї делегації
Українська делегація представлена фактично всіма ланками військово-політичного керівництва. Тут є і представник Генштабу, СБУ, зовнішньої розвідки, ГУР. Є й Давид Арахамія, який представляє парламент як інституцію, тому мова йде, мабуть, про якісь можливі законопроєкти, які ВРУ мала би проголосувати, тому що кожен з представників відіграє свою роль на своєму рівні присутності в тій інституції,в якій він працює. Тому, якщо присутній Арахамія, то мені видається, що це є присутність, повʼязана з можливими законопроєктами, які Верховна Рада мала би прийняти, якщо буде мова йти до реального підписання мирної угоди.
Представник Генштабу, генерал Гнатов представляє військову картину, яка відбувається сьогодні на полі бою, заради того, щоби бути першоджерелом інформації, щоб не було спекуляції. СБУ, пан Поклад, представляє тут більше діяльність контррозвідки, адже більшість свого професійного життя він працював в контррозвідці. А контррозвідка — це завжди пошук ворогів всередині держави. Він чітко розуміє, яка може бути агентура в Росії в нашій державі. І, звісно, ГУ Росії: поява від Москви генерала Костюкова, наскільки мені відомо, є повʼязана з появою на переговорах сьогоднішнього голови Офісу президента України Кирила Буданова.
Тарас Семенюк. Фото: facebook
Росіяни, мабуть, вже частково підвищують статус своєї делегації. Вже немає Медінського, клоуна, який влаштував спектакль на переговорах в Туреччині. Зараз росіяни, як на мене, підвищують статус переговірників, тому що говорять професійні люди, які відповідають за свої сфери. Щодо американців, то тут може або йти мова про посилення присутності американців в Європі, або про відведення американців з певних ділянок, баз, які знаходяться в самій Європі. Ми памʼятаємо, що першочерговою вимогою Кремля ще в 2021 році була вимога, щоб НАТО вийшло до кордонів 1997 року, тобто умовна Польща, країни Балтії, Словаччина, Чехія, Румунія мали би просто вийти з НАТО. Звісно, цього не станеться і немає перспектив для такої ідеї. Але присутність командувача військ США в Європі може наводити на певні думки, повʼязані саме з присутністю американських військ на європейському континенті. Чи в збільшення, чи в зменшення — я не знаю. Але сама присутність такого високопоставленого військового може свідчити про те, що він представляє інституцію військ саме в Європі від США.
Обстріли Києва — фактор тиску Путіна на те, щоб максимально деморалізувати населення
Україна, представляючи таку широку палітру переговірників, очевидно, до переговорів відноситься максимально серйозно. Всі це бачать і розуміють, зокрема, і в Кремлі. Проте публічно вони "грають" своє кіно, що начебто такої делегації не існує. Тому кулуарно відбуваються жорсткі переговори з представленням фактів. Зокрема, чергові обстріли Києва — це факт, який ти не витреш з лиця землі, і не скажеш, що це не російські ракети. Всі чітко розуміють, про що йде мова. Це є фактор тиску Путіна на населення, на те, щоб максимально деморалізувати населення, яке мало б, на його думку, вийти з певними вимогами до влади. Цього немає і не буде, але це один із факторів жорсткого тиску.
Так, як тримається Київ, навряд чи міг би втриматися Париж, Амстердам чи Берлін
Це справді вражає. Коли я спілкуюся з іноземцями, вони завжди зазначають, що так, як тримається Київ, навряд чи міг би втриматися Париж, Амстердам чи Берлін. Європейці дивуються, наскільки стійким є український народ сьогодні. Це важливо зберегти і плекати далі, тому що коли дипломати, наші переговірники відчувають за спиною підтримку не тільки військових, але й громадян, це додає крил в самих переговорах, можливості тиснути на Росію і давати тим же американцям аргументи, що українців не зламати. Це має важливе значення в досягненні ключової цілі — щоб американська сторона разом з нами могла тиснути на Росію, тому що всім зрозуміло, що Путін не хоче вести переговорів, він не хоче зупиняти війну. Раніше думали, що начебто Україна не хоче зупиняти війну. Це повʼязували з різними причинами, але зараз всі чітко розуміють, що Путін не хоче зупиняти війну і вдається до масового терору столиці України.
Трамп симпатизує сильним, він не любить слабких
Але США, вочевидь, не готові тиснути на Росію. Ми вже затерли до дірок тему з тарифами і тим, що Штати не тиснуть так, як могли би тиснути. Виглядає, що вони більше хотіли би і можуть на нас натиснути.
Особливість Дональда Трампа в тому, що він симпатизує сильним, він не любить слабких, яких завжди розчавлював й завжди здирав з них сім шкур під час бізнес-діяльності. Тому нам важливо демонструвати силу в тилу, будь-де, тому що сильних він поважає, а від цього залежать його подальші кроки і дії. Якщо нам вдасться натиснути, переконати американців, то, очевидно, якісь дії будуть. Принаймні в листопаді минулого року санкції були запроваджені проти "Лукойла". Це сильно вдарило і саме після них Путін вдався до масового терору по Києву, розуміючи, що він втрачає. Ми зараз боремося за оцей останній день: хто перший складе зброю і скаже, що все, досить.
