Ілюстративне фото з відкритих джерел
Це максимум, який можна отримати на зараз
Financial Times днями оприлюднив те, про що домовлялися українці, європейці і американці. Зараз є певні деталі. Якщо раптом Росія порушує режим припинення вогню, перемир'я чи мир після завершення війни, то протягом 24 годин мають відреагувати українці дипломатичним попередженням, за необхідності діями української армії, спрямовані на відновлення перемир'я. Якщо це не допомагає, тоді Україна разом із союзниками переходить до другого етапу реагування: використання Сил коаліції рішучих, до якої входять країни Європейського Союзу, Велика Британія, Норвегія, Ісландія і Туреччина. Вони тоді включаються вже у військові дії. І якщо раптом це не допомагає – 72 години, тобто три доби триває і розширюється російське вторгнення, тоді має бути запущена скоординована реакція сил, включаючи американські військові сили. Це те, що ми бачимо зі статті Financial Times. Наскільки така конструкція є дієвою і може запобігти російській агресії?
Станом на зараз – це дійсно максимум, який можна було отримати в ситуації на зараз. Цей механізм включає вимогу європейських країн забезпечити гарантії безпеки тим контингентам, які перебуватимуть на території України. І той факт, що американці підтверджують, що готові включатися в гарантії безпеки і в забезпечення підтримки Сил коаліції – це дуже важливий момент і суттєвий стримуючий фактор. Ще один цікавий момент, що несподівано з'явилися сили Туреччини, бо про це натякали, але прямих якихось заяв не було. Станом на зараз найчастіше говорили про присутність на території України військових Франції і Великої Британії. Турецькі Збройні сили є дійсно одними із найсильніших на континенті. І це та країна, яка може прямо впливати і тиснути на Путіна. І це теж важливий елемент. І для Туреччини це дуже цікаво, як перетворитися на країну, яка буде регіональною наддержавою. Хотілося, щоби цей механізм був базою для угоди, яка, вочевидь, має бути підписана і ратифікована. Вона має бути юридично зобов'язуючою. Хотілося, щоби до цих угод були докладені детально прописані технічні протоколи: що вважається порушенням перемир'я, вторгненням, як все це буде активуватися. Поки що ми бачимо, що активується автоматично. І це теж один із важливих елементів. Це непоганий варіант, який хотілося, щоб був реалізований.
Трамп знімає із себе необхідність реагувати на дії Путіна
Путін порушив те, що обіцяв Трампові: впродовж тижня не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України. Трамп вдає, начебто той дотримав свого слова.
Трамп шукає шлях найменшого спротиву. І таким чином знімає із себе необхідність реагувати. Бо якщо Путін порушив своє слово, то, вочевидь, не тільки українці, не тільки в Європі, а і американці очікуватимуть якихось дій у відповідь. А якщо слово не порушено, то нічого робити не треба. І з цієї точки зору Дональд Трамп не вперше так пояснює чи то дії Путіна, чи то свої. Але енергетичне перемир'я на тиждень само по собі достатньо сумнівне. В Росії навіть не вийшли зі свого графіку вбивств.
Це був період, коли вони накопичували ракети.
Абсолютно.
Важлива присутність третьої сторони – США
Чого чекати сьогодні в Абу-Дабі. Повернення Кушнера і Віткоффа на перемовини справді важливо для України?
Як мінімум, це дуже важливо, щоби був спостерігач, який фіксує динаміку переговорів, фіксує якісь домовленості, якщо вони є і не дає Росії фантазувати. Важливо, щоб була присутня третя сторона.
Кушнер і Віткофф користуються гарвардською моделлю перемовин? Їм треба залишатися в процесі, в перемовинах, не сваритися, а все-таки рухатися вперед, відокремлюючи Путіна від проблеми завершення війни.
Я думаю, це має під собою місце, але частково. Вони міксують гарвардську модель із трампівською. Тиск і заяви, які збивають всіх із пантелику – це частина цієї стратегії, коли створюється якийсь інформаційний шум, де ніхто не може орієнтуватися, крім тебе. І в цій ситуації ти жорстко тиснеш на опонентів. Трампівська модель – створити момент і висунути такі жорсткі умови, які були ще неприйнятні вчора і які будуть виглядати сьогодні нормальними. І це теж частина цієї переговорної стратегії. Єдине, що можна погодитись з Каєю Каллас (висока представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики - ред.), яка заявила: чому Україна, згідно із цим мирним планом, іде на достатньо широкі поступки, а де поступки Росії?
.jpg)
Олександр Леонов. Автор фото: Вільгельм Смоляк
Найскладніше питання – гарантії безпеки
Кажуть, що зараз переговори ідуть двома треками: окремо засідають військові і обговорюють технічні моменти, а друга частина – це політична група. Чи може бути прогрес по технічній військовій підгрупі і якийсь прогрес по політичній, враховуючи, що Україна не погодиться, щоби залишити Донеччину?
Ці переговори суттєво відрізняються тим, що вони вперше йдуть предметно. Говорили, що і політична частина переговорної групи обговорювала саме план миру, а не псевдоісторію (у попередніх раундах "мирних" переговорів делегацію Росії очолював псевдоісторик Медінський - ред.). І той факт, що йдуть розмови про припинення вогню і достатньо успішно, бо, кажуть, що це був найуспішніший трек. Це теж цікавий момент. Хотілося, щоби наша дипломатія і друзі, близькі до Трампа, були готовими до того, що, наприклад, трек по припиненню вогню суттєво просунеться, а будуть проблеми на інших. І тоді можна Трампу вливати у вуха, що, мовляв, дивіться, вони готові припиняти вогонь, але не готові підписувати мирну угоду. Так давайте тиснути щодо припинення вогню. В першій половині минулого року саме так і було. А ще достатньо цікавий момент: з важкої руки і Трампа, і американців, і рашистів, у нас чомусь і в Європі говорять, що територіальне питання є ключовим і найскладнішим. Найскладніше питання – питання гарантій безпеки. І якщо гарантії безпеки будуть дієвими, юридично зобов'язуючими, автоматичними для України, ми маємо стартувати від цього. Бо без цього всі інші домовленості достатньо сумнівні. Бо, вочевидь, рашисти не будуть чекати, коли Україна укріпиться і стане на ноги. В Росії вже сказали, що категорично проти гарантій безпеки, які є дієвими, зокрема на території України контингентів. Все це говорить, що ключовими є гарантії безпеки.
Як зміна української перемовної групи вплинула на те, що перемовини просуваються тепер в такий спосіб?
Більш інтенсивно. Вочевидь, Кирило Буданов викликає, як мінімум, повагу американської сторони і кажуть, що у нього непогані взаємини із американцями.
