Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Споживають готову їжу
Які і чиї овочі ми зараз їмо?
Абсолютно всі локальні продавці так чи інакше звертають увагу на ціну, яка є у великих супермаркетах. Житель великого міста має можливість прийти в магазин і купити те, що є на полиці. Структура споживання їжі, як такої, змінюється. Люди все більше споживають готову їжу. А це означає, що ви купуєте не картоплю, буряк, цибулю, а готовий продукт – борщ.
Але тут йдеться ще і про додану вартість на той самий борщ.
Ви заходите в магазин, можете купити буряк звичайний, не митий, поганий – зараз він по 8-9 грн, митий – 19, або вже готовий зварений – 40 грн за пів кіло. І це ми говоримо про один і той самий буряк, але вже три різні опції. На полицях супермаркетів все більше продукції з Польщі: картопля готова, просто треба цей пакет розрізати, відкрити і використати її або для приготування якоїсь подальшої страви, або просто розігріти. Тут дуже-дуже строката ситуація.
Борщ протягом 2025 року подорожчав на третину: від 142 грн до 200 грн
Скільки в середньому обійдеться каструля борщу для родини з чотирьох осіб?
Кінець 2025 року, Держстат прорахував по Харківщині: там було порядка 142 грн за трилітрову каструлю. Є оцінки і 200 грн за каструлю. Борщ протягом 2025 здорожчав на третину. Є розрахунки від аграрних вчених, якщо їх перевести з порції борщу в ту саму каструлю, то це плюс-мінус десь і виходить 200 грн. Станом на сьогодні це і будуть ті самі 200 грн. Але, ймовірно, що через місяць-півтора це вже буде не 200, а 220 грн. Чому? Тому що вже почалося сезонне зростання овочів у ціні, яке ще підкріплене перебоями із електрикою. І постійне використання генераторів на порядок дорожче задоволення для супермаркетів. Вони постійно тепер починають підкручувати ціну. Але підкручують обережно в залежності від попиту на той чи інший товар на полиці. Тому що десь якоїсь межі досягають, бачать, що товар просто не йде.
У рамках інфляції, крім томатів і цибулі
Наскільки здорожчав борщовий набір після того, як значна частина родючих регіонів була окупована, знищена мінами або бойовими діями: Запорізька, Херсонська область, Миколаївщина, Дніпропетровщина, Сумщина?
Швидше за все це буде плюс-мінус в рамках інфляції, крім двох позицій: томати і цибуля. Бо овочевий набір росте абсолютно скрізь у всіх регіонах України. їЧастина бізнесу релокувалася. Питання в тому, що на овочі ніхто не робить ставку. Будь-який підприємець, який працює в аграрному секторі, обираючи між борщовим набором, соняшником, кукурудзою, соєю буде обирати те, що йому принесе гроші. І, насамперед, це є експортоорієнтовані культури.
А городина наша ще не експортоорієнтована культура.
Вона ніколи не буде експортоорієнтована. Це більше локальний продукт. Тут питання в тому, чому ми туди не заходимо. Були якісь спроби, хвилі в окремі роки, аби активізувати цей саме промисловий сегмент. Ми вже всі звикли до того, що картопля в нас – це більше індивідуальний сектор, кожен має свій город і щось вирощує. Тут питання ще клімату, погоди: врожайний, не врожайний рік. Для нас набір городини – те, що використовується для борщу, росте біля хати на грядці. Ця городина гарантовано якісна. Крім питання ціни на той самий борщовий набір і загалом на овочі, є ще питання якості продукту. Тому що, коли зараз зайти в магазин, один із інгредієнтів борщу – картопля. Коли ти на неї дивишся, то її зовнішній вигляд не дозволяє зробити вибір на її користь.
Лариса Гук. Скриншот із відео
Наскільки у нас є можливість зберегти овочі до весни? Чи тут є якась підтримка для фермерів?
Є, звичайно. Держава пропонує кілька варіантів. Є ще градація поміж самих фермерів. Є фермер невеличкий, який має в обробітку невеличку кількість землі. Його потреба не така значна у фінансуванні. Але в банк піти і обрати ту опцію, яку пропонує держава, він не завжди може, тому що там починається від певного рівня обороту його бізнесу. І тут на допомогу приходять гранти, які в нас зараз є від міжнародних партнерів. Якісь опції є, але не завжди той, хто їх потребує, знає про них. Він може знати про загальні програми, але туди він не проходить з тих чи інших параметрів. А там, де він би міг отримати цю допомогу, про неї навіть не чув.
Питання із овочесховищами дуже актуальне. І влада намагається щось зробити. Але тут треба дивитися, чи працює цей ланцюжок. Я поки що по заявах, корпоративних новинах від різних сегментів ринку не бачу, щоб бізнес масово пішов в ці овочесховища. Є окремі великі контори, які зацікавилися овочами, як бізнесом. І я більше на них ставку роблю, тому що вони мають і фінансовий ресурс. І якщо вони побачили якусь кінцеву маржу в цьому ланцюжку, тоді можливо. Тому що є великі компанії експортоорієнтовані, але вони почали заходити в овочі. І це плюс-мінус додає оптимізму.
Імпорт допомагає, підтримує і в окремих позиціях балансує ціни
Як в цілому впливає конкуренція імпортної продукції на вартість вітчизняної? Як вигляд імпортної продукції, якість її впливає на вартість вітчизняної?
Тут складно сказати однозначно. Але мій розвиток – це гарний стусан у спину плюс-мінус. Оце, умовно кажучи, як імпорт допомагає вітчизняному виробнику. З іншого боку, вітчизняному виробнику не цікаво заходити в той сегмент, де він не знає кінцевого результату: чи продасть, чи не продасть, як складеться погода… У нас цей сегмент овочівництва від початку ризикований і вимагає багато початкового фінансування, тому що один картоплезбиральний комбайн вартує 400 000 євро. Не кожен фермер може собі дозволити, аби техніка попрацювала в нього тиждень, збираючи картоплю.
Та сама Європа живе принципами кооперації, об'єднання. А українські фермери чомусь живуть іншими принципами. Ми ще не навчилися об'єднуватися, бачити спільний результат і справедливо його поміж собою розподілити.
Імпорт допомагає, підтримує і в окремих позиціях балансує ціни. Шкода, що на амплітудах цих цінових заробляє чомусь імпорт, ті самі поляки і турки. Наші побачили, що цибуля в ціні, вони на наступний сезон посіяли. Але період міжсезоння, коли потрібна ця цибуля, ринок заповнений імпортною продукцією. І виходить так, що наші посіяли, виростили багато, ринок впав, обвалився. На наступний сезон не сіють – заробили ті самі поляки. Це дуже індивідуально, але сегмент, якщо брати овочі, непростий. Тому що він взагалі в нас завжди був більш індивідуальний, а не промисловий. Для того, щоб йому стати промисловим, треба колаборація між учасниками ринку, починаючи від тих, хто вирощує, хто може переробляти, продавати, щоб цей ланцюжок працював. І, можливо, якась ще участь і держави, де потрібні зрозумілі чіткі правила гри і розуміння того, який це ринок. Бо в нас часто-густо фермер не розуміє, скільки тої самої моркви потрібно. Всі в селі посіяли моркву, а один посіяв буряки… Потрібна ринкова інформація.
