Запуск із невідомої локації крилатих ракет "Фламінго". Скриншот із відео. Джерело: x.com/DenShtilierman
Підходи Вашингтона до війни, чому вона розпочалася, кардинально змінились
Резолюція ООН, яка була ухвалена із нагоди четвертих роковин повномасштабного вторгнення. 107 голосів "за", але серед них немає Сполучених Штатів Америки. Чому США припинили голосувати за проукраїнські резолюції в ООН? Це вже далеко не перша історія.
Так, дійсно, це не перша історія. І вона розпочалася із каденції Дональда Трампа. Ми бачимо певну тяглість в часі. Саме останній рік, коли Сполучені Штати синхронно голосують або з Росією, або не підтримують резолюції, які представляє Україна. З появою Дональда Трампа підходи Вашингтона до трактування, інтерпретації і коренів самої війни, чому вона розпочалася, кардинально змінились. Якщо за попередника Джо Байдена Сполучені Штати сприймали Росію, як загрозу демократичних цінностей, то з Дональдом Трампом цінності відійшли в бік, з'явилася матеріальна складова про угоди і можливість заробляти великі кошти у співпраці із Росією. Звідси і виходять основні напрямки роботи. Якщо в твоїй цілі або матриці твого світогляду змінилися підходи і розуміння, що є найбільш вічне, унікальне, за що ти змагаєшся – від цього залежать інструменти, як ти досягаєш того чи іншого результату. Тому підходи Вашингтона змінилися в напрямку зближення із Росією. Тому ми маємо такі голосування в ООН.
Суверенітет України — основна цінність сьогодні
Сполучені Штати Америки пропонували вилучити із тексту пункт про територіальну цілісність України. Це як розуміти?
Навіть територіальну цілісність під сумнів ставила адміністрація Джо Байдена. Вони говорили сприймати географічні реалії такими, якими вони є. Але говорили про суверенітет, що Україна, попри окупацію територій, зберігає його. І, мабуть, в цьому плані десь був пошук якогось певного компромісу. Так, ми сприймаємо, розуміємо, що території окуповані. В риториці нашої держави немає зниклого повернення до кордонів 1991 року, принаймні зараз. В перспективі міжнародного права Україна залишається державою з кордонами з 1991 року. Такі кордони зафіксовано в Конституції. І саме в 1991 році після набуття Незалежності міжнародні держави визнавали Україну такою, якою вона була в тих кордонах. Тому це, очевидно, залишиться, це не зникне. Реалії зараз показують, що є території окуповані, але суверенітет працює. В цьому напрямку тривала така політики за Джо Байдена. Говорили про територіальні реалії, але і про незмінність суверенітету. Одна з цілей Росії сьогодні – знищити суверенітет нашої держави. Це глобальна мета. Щоб Україна припинила своє існування, як держава, як суб'єкт міжнародної політики, а була підпорядкована якимось незрозумілим вказівкам з Москви, як це сьогодні виглядає з Білоруссю. Білорусь має територію, визначену ще з 1991 року, з розпаду Радянського Союзу. Але Білорусь втратила весь свій суверенітет, вона підпорядковується повністю Москві, хоча має далі свій незалежний прапор. Режим зробив все, щоб Білорусь, як держава, втратила суверенітет. Ми свій суверенітет зберегли, але ціною втрати кількох квадратних кілометрів території. От вам і різниця. Якщо говорити про певні політичні перспективи, то залишається суверенітет України, як основна цінність сьогодні. А повернення тимчасово окупованих територій залишається перспективою часу.
Стабільність – показник певної якості
26 лютого в Женеві відбулася двостороння зустріч делегації України із американськими переговорниками. Як би ви підсумували результати чергового раунду?
У нас єдині повідомлення, які ми завжди отримуємо – що переговори пройшли дуже конструктивно і цікаво. Стабільність – теж показник певної якості в цих меседжах. Але насправді дуже мало деталей є про ці зустрічі. Ми лише знаємо, що вони проводяться на консультаційному рівні, триває певна підготовка. Сама присутність Кушнера та Віткоффа – про розмову не по протоколу. Він не представляє інституції. От коли Марко Рубіо включається в переговори, одразу змінюється динаміка, додається певна сила переговорам. А з Віткоффом переговори тривають нон-стоп. Ми поки результату не бачимо, тому що це є рівень певних консультацій, які вже потім передаються на вищий політичний рівень. Вже заговорили про підготовку до зустрічі лідерів держав України, Сполучених Штатів та Росії. Наскільки актуальною є ця історія? На тлі повідомлень, що Україна вже має свою балістичну ракету, що українські ракети "Фламінго" можуть літати на понад 1000 км і знищувати російські заводи, що сталося у Росії, коли був знищений єдиний завод, який в Росії виробляв оптоволокно. Зараз Росія змушена купувати оптоволокно в Китаю, де ціни будуть вищі. Розуміючи таку сумну перспективу, росіяни для себе роблять теж висновки. Путін розуміє, що якщо Україна має свою балістику вже, то радіус 1000 км від орієнтованих пусків з нашої території становить велику загрозу. І тоді в росіян постане питання: "А що, "СВО" перетворилося на знищення нашої інфраструктури?" Хоча вона і так триває, але ефект від того, як знищує ракета і дрон – ми всі розуміємо. Тому це теж черговий фактор тиску на Росію. І підтверджується теза, що Росія буде говорити більш конструктивно про мир тоді, коли буде відчувати загрозу самій собі. І коли ця загроза буде знищувати її економічний потенціал. Бо лише економіка, яка продукує прибуток, який одразу інвестується у виробництво зброї – це єдине, що дає можливість Путіну працювати. Його абсолютно не цікавлять кількість жертв, скільки людей загинуло, скільки грошей витрачається на зарплати. Але вже зараз зрозуміло, що економіка є одним із основних важелів впливу на Путіна в досягненні такого тиску, щоб примусити його зупинити війну. Бо саме ключі із зупинки війни в його руках. Тому це є певна позитивна перспектива. І новини про появу нової зброї саме українського виробництва обнадіює і дає нам дуже важливий аргумент сили. Ми не залежимо від того, дадуть нам ракети наші партнери чи ні. Ми вже маємо своє. В цій історії ми розуміємо, що має бути додатковий фактор тиску, який наші переговорники будуть використовувати і вже використовують під час переговорів.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook
Китай просто так не озвучує позиції щодо переговорів
Вихід Китаю, їхнє бажання увійти в переговорний процес щодо завершення російсько-української війни. Китай наполягає, щоб за столом перемовин був Європейський Союз.
ЄС добивався того, щоби бути присутнім на переговорах. Хоча дві сторони – і Росія, і Сполучені Штати – робили все, щоби Європейський Союз був виключений. Це була одна із цілей Путіна ділити світ на трьох: Росія, Сполучені Штати, Китай. Чому Китай згадав про Європу? Тому що Європа є одним із найбільш преміальних ринків. І саме йде боротьба за нього. Якщо Сполучені Штати накладають тарифи на європейців, то китайці пропонують хорошу пропозицію. Це працює завжди. Це працювало ще до повномасштабного вторгнення. Коли американці нехтували африканськими країнами, туди заходив Китай із великими інвестиціями, без вимог демократичних цінностей та абсолютного сприяння авторитарних режимів. Купував інтереси тих чи інших лідерів африканських держав. Це саме відбувається сьогодні в Європі. Якщо Трамп накладає тарифи, Китай пропонує хорошу співпрацю. Європі потрібно реалізовувати свою "зелену" політику, а без китайських сонячних панелей це буде зробити надзвичайно складно. Китай володіє на понад 80% компонентів по виробництву сонячних панелей. Економіка і політика Європи залежить теж від тісної співпраці саме із Китаєм. І тому Україна для Китаю – це один зі шляхів маршруту: Чорне море, територія, доступ до кордону. Один із маршрутів китайських товарів з Білорусі до Польщі. Пам'ятаємо блокування кордонів, які поляки влаштовували не просто так, а через загрозу саме з Білорусі. Це впливало на китайський експорт. Україна є тим важливим пазлом на маршруті до Європи. І така позиція Китаю є дуже цікавою. Однак ми пам'ятаємо слова Піднебесної, що вони не дозволять Росії програти. Тому компроміс має бути. Китаю потрібна Росія з точки зору дешевих енергоресурсів. Газ, який Росія сьогодні перекачує до Китаю, йде за ціною 200 доларів за 1000 кубів. Ціни в Європі перед повномасштабним вторгненням були 2000 доларів. Різниця в 10 разів. Китай бере цей газ в погашення російського боргу. Будівництво другого газопроводу, який мав йти із Сибіру до Китаю, взагалі не розпочався – Китай не поспішає інвестувати в цей проєкт. Він має свої інтереси. Але в цьому випадку важливо, які є наші інтереси до Китаю. Що ми можемо їм запропонувати? Ми можемо запропонувати певну модель співпраці з Китаєм. Україна буде тяжіти до багатовекторної політики. Зараз наша торгово-економічна політика може працювати в два боки. І Китай є однією із тих держав, яка може бути нам максимально вигідною. Фактор присутності Китаю в тиску на Росію є зрозумілий, без Китаю Росія не зможе вести війну самостійно. Вона отримує постачання, комплектуючі, всі необхідні речі для поповнення запасів. Тому все це дуже цікаво. Подивимось, якою буде ситуація. Але вже зараз зрозуміло, що Китай просто так не озвучує позиції щодо переговорів.
КОНТЕКСТ
Генеральний штаб ЗСУ підтвердив, що підрозділи ракетних військ та артилерії ЗСУ в ніч проти 21 лютого нинішнього року завдали удару крилатими ракетами "Фламінго" по російському підприємству ВПК, яке є основним виробником ракет для комплексів "Іскандер-М" і Тополь-М", а також для "Орєшніка". Йдеться про удар по об'єкту в місті Воткінськ Удмуртської Республіки РФ. Російський завод зазнав значних руйнувань внаслідок удару "Фламінго".
