Вибух у столиці Ірану Тегерані 28 лютого 2026 року. Фото: AP
"Точка неповернення для сучасного Ірану вже пройдена"
З 28 лютого Ізраїль та США завдають повітряних ударів по обʼєктах іранського режиму й, досі триває ця операція. Які можна зробити висновки саме на цьому етапі? Куди зараз прямує цей конфлікт і куди загалом це може привести світ?
Станом на зараз ми можемо сказати, що протягом тижня був зломлений системний спротив іранського режиму. Ми бачимо, що з одного боку він демонструє певну стійкість, а з іншого боку ми можемо говорити про втрату управління. Про це свідчать декілька важливих нюансів. Наприклад, коли іранський уряд оголосив про блокування Ормузької протоки, то за різними даними Китай достатньо жорстко натиснув на іранський уряд, і той скасував своє блокування. Але Корпус вартових ісламської революції продовжив завдавати ударів по танкерах і кораблях, фактично таким чином підтримуючи блокування. Тож як мінімум є певний конфлікт в елітах, які розділилися на більш помірковану та непримиренну, де за непримиренною виступає КВІР.
Ми можемо також зараз говорити про очікування на повстання, протести. На це можна сподіватися в тому числі через радість значної частини іранців, коли вони дізналися про смерть Алі Хаменеї. Точка неповернення для сучасного Ірану вже пройдена. Тим більш, що Трамп сам говорить про те, що він сам не прагне до зміни на більш демократичний устрій. Але станом на зараз військово-промисловий потенціал, виробництво і ядерна програма Ірану знищуються системно і послідовно. Якщо так триватиме, то в найближчому майбутньому Іран перетвориться на аналог Іраку, який зовнішньо зберігає свою єдність, але насправді не здатний до серйозний проєктів та створення сучасних збройних сил.
"Є прагнення на зміну режиму не тільки у низового населення, але й серед частини еліт"
Щодо Ірану і впливу на майбутнє, то вочевидь, що це ключовий момент, оскільки Іран був однією з головних імперських націй в регіоні, який підтримував свої проксі-сили — і Хезболла, і Хамас, і хусити, які "кошмарили" ще з минулого року Червоне море для танкерів. Таким чином, стратегічно баланс дійсно може дуже суттєво змінитися. Як мінімум, Іран не буде здатний підтримувати всі ці фактори дестабілізації.
Але є важливий момент щодо одного з негативних сценаріїв — громадянська війна. В Ірані, який є дуже серйозно різнобарвний з етнічної точки зору, як і його сусід Ірак, де лінія розламу пройшла між шиїтами і сунітами. Зараз дійсно може статися в Ірані повстання курдів і це додасть серйозної напруги. Важливо, чи є розкол в елітах. Деякі спеціалісти, які займаються Близьким Сходом, фіксують, що є такий розкол, є прагнення на зміну режиму не тільки у низового населення, але й серед частини еліт. Це важливий момент для того, щоб, наприклад, вести з кимось переговори щодо припинення бойових дій. А з іншого боку, це наявність можливостей для перехідного уряду.
КВІР — "держава в державі"
Ви згадали про КВІР — Корпус вартових ісламської революції. Що ми знаємо про цю організацію? Наскільки вона "просочена" у владу?
Є важливий момент, що США та Ізраїль зосереджені в першу чергу на знищені військової бази КВІР. КВІР, дійсно, настільки "просочений" в різні гілки і влади, і економіки, що його називають "державою в державі". Вони не просто мають серйозне озброєння та елітні підрозділи, вони мають й серйозні економічні можливості: контролюють окремі напрями іранської економіки, серйозно впливають на політику. Говорили, що саме під тиском КВІР, можливо, відбулося обрання сина Хаменеї на посаду верховного лідера Ірану. З цієї точки зору це, з одного боку, призвело до розколу, тому що, за різною інформацією, 8 членів експертної асамблеї просто ігнорували, саботували процес голосування. По-друге, багато хто серед еліт в Ірані сприйняли це як зраду ідеям Ісламської революції. Багато хто говорить, що цей вибір був навʼязаний саме КВІРом і з цієї точки зору можна говорити, що КВІР достатньо важко просто так прибрати, бо він має власні ресурси для діяльності. Зокрема, можна пригадати, що саме КВІР фактично блокує Ормузьку протоку, завдаючи удари по танкерах всупереч позиції, наприклад, Китаю. Це вже призвело до серйозних проблем для Ірану, бо Китай виступив з заявою, яку багато хто сприйняв як карт-бланш силам коаліції та силове розблокування Ормузької протоки.
.jpg)
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
Й тут можливий варіант, про який мало хто говорить. Трамп не виключив можливість наземної операції і можна припустити, що це не означатиме окупацію всієї країни, як було в Іраку, а про окупацію і взяття під контроль окремих регіонів чи точкових зон. Це може бути узбережжя Ормузької протоки для того, щоб гарантувати вільне судноплавство. З цієї точки зору одна з головних задач зараз коаліції — повне знищення військово-економічного потенціалу КВІРу для того, щоб він не міг впливати на те, що відбувається в країні.
В іранському Курдистані є суттєвий потенціал до спротиву
Пане Олександре, ви також згадали про курдів всередині Ірану. Була й інформація про іракських курдів. Що насправді з ними? Наскільки вони мають вплив та яку роль можуть відіграти у цій війні?
Найцікавіше, що вони, з одного боку, особливого впливу на політику таких країн як Ірак чи Іран, не мали. Режим Саддама Хусейна знищував курдів, воював з ними і застосовував проти них хімічну зброю. В Ірані курди теж перебувають на не дуже впливових позиціях. Ще коли були масові акції протесту на початку року, багато хто казав, що були спроби прорватися до іранського Курдистану з боку Іраку й саме туди перекидали підрозділи, в тому числі і КВІРу. Але саме в іранському Курдистані були вдалі спроби повстання, де цілі міста переходили під контроль людей, які повстали. З цієї точки зору, якраз у Курдистані є суттєвий потенціал до спротиву і подейкують, що туди вже переправили і старлінки, і певну частину зброї.
Іран — це країна контрастів, бо з одного боку це тоталітарна країна. З іншого боку, на руках в населення є достатньо велика кількість зброї. Це додає елементу можливого тиску на владу, в тому числі і серед курдів, які можуть перейти до більш активних дій, особливо якщо відчують допомогу зі сторони.
Країни Перської затоки рано чи пізно будуть змушені втрутитися в розблокування судноплавства
Якщо говорити про залученість країн Близького Сходу, чи можемо ми спостерігати процес, коли деякі з них відверто вступатимуть у війну? Наскільки конфлікт може масштабуватися далі?
Дійсно, багато країн, в тому числі Перської затоки, займають нейтральну позицію, хоча є публікації на Заході, що серед тих країн, які активно тиснули на Трампа щодо початку операції проти Ірану, був не тільки Ізраїль, але й Саудівська Аравія. Це логічно, бо Саудівська Аравія є природним опонентом, навіть ворогом іранського режиму і, як подейкували, Іран не стільки проти США створював ядерну зброю, скільки проти своїх опонентів — Саудівської Аравії. Це говорить про те, що Саудівська Аравія, яка має достатньо серйозну армію і яка поки що не долучається до бойових дій, якщо будуть тривати удари по їхній нафтогазовій галузі, як і, до речі, в інших країнах Перської затоки… навіть ті невеликі країни, які не мають серйозної наземної компоненти, мають дуже серйозні парки ВПС, які можуть долучитися. Адже в інтересах цих країн в першу чергу — розблокування Ормузької протоки. Може статися так, що почнеться криза в світі і з мінеральними добривами, які виробляють в країнах Перської затоки, і серйозна гуманітарна криза, бо через цю протоку до цих країн йде біля 70% продовольства. Тому ці країни рано чи пізно будуть змушені втрутитися в розблокування судноплавства.
