Уламки перехопленого іранського безпілотника впали на нафтовий об'єкт у Фуджейрі. ОАЕ, 3 березня 2026 року. Фото: AP/Altaf Qadri
"Близький Схід – порохова вежа"
Вже 10 днів триває війна на Близькому Сході. Є різні думки експертів, політиків стосовно того, як вона впливає – дехто вбачає в цьому послаблення "вісі зла", але дехто каже, що затягування війни для нас теж небажане, бо це впливає, наприклад, на світові ціни на нафту і спонукає США до послаблення санкцій проти Росії. Як ви бачите вплив війни на Близькому Сході на перебіг російсько-української війни?
Очевидно, в глобальному світі процес у будь-якому куточку світу впливає на перебіг подій в іншій ділянці світу. Зрозуміло, що Близький Схід – це така "порохова вежа". Війна в Україні, війна на Близькому Сході і не дай Боже, конфлікт у Тихому Океані – це вже можна було б назвати Третьою світовою війною без припущень. Ми в УССД (аналітичний центр "Українські студії стратегічних досліджень" – ред.) з 2016 року реалізуємо проєкт "Індекс війни". Тобто ми моніторимо всі воєнні конфлікти у світі і ми щороку помічаємо збільшення воєнної активності. Очевидно, світ рухається до сценарію, де сила, де військові інструменти є ключовими інструментами вирішення зовнішньополітичних питань.
"Війна на Близькому Сході суттєво впливає на Україну"
Очевидно, що війна на Близькому Сході суттєво впливає на Україну. По-перше, перемикається увага людей. Про війну в Україні за цей час забули. Навіть в Україні багато людей більше переймається, що там в Катарі, Бахрейні, в Дубаї, ніж на лінії фронту. Наші союзники, партнери – це електоральні демократії. На їхні рішення впливають думки їхніх виборців. Коли виборці забувають про Україну, то й Україна втікає з фокусу. А, на жаль, ми суттєво залежимо фінансово від наших партнерів. Один з наших партнерів – Сполучені Штати Америки вже перестали надавати нам фінансову і пряму військову допомогу. Інший наш партнер – Європейський Союз, і ми бачимо теж процеси, які відбуваються в Євросоюзі. Тому зрозуміло, що це вплине. Зростання цін на нафту для Європи, яка є споживачем нафти, може викликати для цих країн певні економічні проблеми, які знову зіткнуться з неможливістю нам допомагати в достатній кількості. Тому це все суттєво впливає.
"Цю війну нам тягнути на власних плечах"
Не впливає єдине -– за ці 13 років війни жодного літака міжнародної коаліції, чи Сполучених Штатів, чи Євросоюзу, жодного авіаносця не з'явилося на полі російсько-української війни. Цю війну нам тягнути на власних плечах. Щоб не було, цю війну будуть вирішувати українські воїни на полі бою. Не в Вашингтоні, не в Брюсселі. Тому попри те, що увага світова переключилася, війна триває у фазі високої інтенсивності. Ворог не полишає намірів... Путін вірить, що йому вдасться зламати опір української армії. Він і далі безжально кидає своїх вояків на убій. Більше того, попри те, що вони кажуть, що їх цікавить Донбас, що вони хочуть його "освободить" повним зачищенням території від людей, від міст, від усього живого, ми бачимо, що ворог інтенсивно наступає на іншому напрямку – на стику Дніпропетровської і Запорізької областей. Тобто слова Путіна і дії Путіна – це різні речі. Тому цю війну нам все одно тягнути нам самим. І поки світ "хапається за валідол", намагаючись зрозуміти, чи це вже третя світова чи ще ні, поки в багатих місцях світу думали, що є якісь "острівки безпеки", до яких ніколи не прийде війна, то ми у цій ненормальній нормальності живемо вже багато років.
"Україна дає світу додаткову безпеку"
І бачите, як склалося -– ми очікували допомоги від світу, від міжнародного співтовариства, а зараз Україна практично єдина, хто може ефективно допомогти, наприклад, зупинити "шахедний" терор з боку Ірану в Перській затоці. Тобто ця ситуація дає можливість і нам бути гравцем. Тобто ми маємо розуміти – об'єктом бути завжди погано. "Бідним родичем", прохачем бути завжди погано. Суб'єктом, який щось дає, який щось приносить, який додає додаткову вартість, а Україна дає світу додаткову безпеку, нові технології і здатність діяти проти будь-якого ворога в умовах сучасної війни, то це може збільшити і нашу суб'єктність. Тому тут ситуація неоднозначна, але є речі, на які ми впливаємо, і є речі, на які ми не впливаємо. Ми не впливаємо на перебіг війни, на ціни на нафту, на електоральні вподобання. Ми впливаємо на ефективність дій української армії. Якщо зараз наші зенітно-дронові розрахунки добре себе покажуть у близькосхідному регіоні, які замість багатомільйонних ракет будуть збивати "Шахеди" дронами, умовно, по 500 доларів, то це суттєво вплине на вагу України у світі.
Юрій Сиротюк. Фото: uacrisis.org
"Ключовий театр дій відбувається між двома акторами – Китаєм і США"
До речі, говорячи про наші дрони-перехоплювачі, в ефірі телеканалу Fox News ведучий так і сказав: "Українці нас прикриють". Але, чи може бути тут якийсь бартер? Скажімо, ми даємо дрони і наші розрахунки, а нам від коаліції дають авіаносці і літаки із їхніми екіпажами. Щось таке можливе?
Цього ми не побачимо ніколи, на жаль. Жодних військових літаків, принаймні в цій фазі війни, жодних авіаносців і жодної допомоги іноземної не буде. Цю війну нам доведеться і далі тягнути самим. Це треба усвідомити, зрозуміти і рухатися далі. Тим паче, ми й самі непогано справляємося. Але тут є складна геополітична річ. Іран – природній ворог Росії, він ним завжди був. Тобто Іран і Росія – це ситуативні союзи. Вони завжди між собою змагалися за Кавказ, майже всю історію воювали і просто як два авторитарних режими вони зійшлися в тому, як світові ізгої. А, наприклад, Росія і США завжди були союзниками. І для Сполучених Штатів, для їхньої геополітичної думки падіння Росії, поразка Росії, те, що Росія стане повністю васалом Китаю – це страшний сон. І тому всю історію, на жаль, так складалося, тут теж треба зняти "рожеві окуляри", що наш стратегічний партнер – Сполучені Штати дуже часто рятували Росію. Вони були союзниками у Першій, в Другій світовій війні. Вони торгували до цього. І зараз Америка розуміє, що поразка Росії може вплинути до такого стрімкого підняття Китаю, що їй буде дуже важко суперечити Китаю. А ключовий театр дій відбувається між двома акторами – Китаєм і США. Сполучені Штати втрачають світову гегемонію, відступають з боями по світу, а Китай спокійно цю владу намагається перебрати. Відповідно, ми тут ще є заручниками цієї ситуації, коли вся геополітична думка США свідчить про те, що треба рятувати інколи Росію.
"Росія приречена"
Хоча я вважаю, що ми повинні говорити про інше. Якщо ми себе проявимо, а я думаю, що ми себе добре проявимо в цій боротьбі на Близькому Сході, українці себе покажуть, то ми повинні продавати ідею, що Росія як крайня кочова імперія приречена. Вона вже в критичній залежності від Китаю. Тому чим швидше буде розвал Росії, розподіл Росії, чим більше там утвориться різних автономних, незалежних національних суб'єктів, тим важче буде потім Китаю це поглинати, бо доведеться мати справу з кожною маленькою якоюсь частинкою, областю і так далі. І чим швидше світ до цього прийде, тим менше шансів буде в Китаю бути гегемоном. Для світу це була страшилка – ядерна зброя в Росії, величезний конфлікт в Європі, але страшилку треба забути. Росія вже використовує ядерний тероризм як інструмент зовнішньої політики. Тому для нас зараз це шанс. Крім того, що ми проявимо себе як воїни, ми повинні запропонувати ефективніший інструмент роботи з Росією, з її територіями, з її населенням.
