Фото: REUTERS/Umit Bektas
Туреччина вже довела свою спроможність організувати майданчик для перемовин
Пане Нарімане, чи зможе Туреччина, на вашу думку, стати модератором складних переговорів між Україною, РФ та США?
Тут треба розділяти декілька моментів. Справа в тому, що Туреччина на сьогоднішній день вже довела свою спроможність організувати майданчик для перемовин різних сторін. Туреччина активно модерувала вирішення питання військового конфлікту в Секторі Гази, зараз вони намагаються запропонувати свої послуги і майже цього добилися ще і лютому цього року між Америкою та Іраном.
Що стосується війни Росії проти України, то ще в 2022 році Стамбул став першою спробою домовитися. На щастя, тоді ми знайшли в собі волю, мужність і розум не сприйняти ці абсолютно неприйнятні для нас умови, які пропонувала Росія. І минулого року щонайменше три головні зустрічі були в Стамбулі. Мені довелося на деяких з них бути присутнім. Знову ж таки, досягти великого результату не вдалося, але це не з вини Анкари, а через те, що позиції України і Росії занадто віддалені одна від одної. Потім в цей процес увійшли США і географія перемовин стала постійно змінюватися. Йдеться про Сполучені Штати, деякі європейські майданчики, зокрема, Женеву, Арабські Емірати і так далі.
Минулого тижня Туреччина знову була готова прийняти (делегації для перемовин — ред.), але через безпекову ситуацію не всі сторони погодилися зустрітися в тристоронньому форматі в Туреччині. Адже щонайменше три іранські ракети порушили повітряний простір Туреччини. Без наслідків, на щастя, протиповітряна оборона країн НАТО, яка розміщена, зокрема, на сході Туреччини спрацювала відмінно. Зараз немає ситуації, яка б загрожувала комусь на території Туреччини, але вирішили відкласти. Тож очікуємо на продовження. Можливо це буде Туреччина, можливо ні, але, на мій погляд, Туреччина змогла довести всім зацікавленим сторонам, що вона спроможна забезпечити рівні умови для всіх задля того, щоб зацікавлені сторони — в першу чергу українська і російська — могли комфортно зустрітися, обговорити всі нагальні питання і, за бажанням сторін, досягти результату.
Туреччині важливий тривалий і справедливий мир для України
Пане Посол, а які переваги має Анкара як посередник в порівнянні з іншими потенційними майданчиками? Адже нещодавно на цю роль претендувало кілька близькосхідних держав, зокрема, ОАЕ, Катар, а також Швейцарія, Угорщина…
Туреччина є визнаним регіональним лідером в Чорноморському регіоні та на Близькому Сході. Це країна, до якої дослухаються. В даному випадку гарні стосунки з Анкарою маємо ми, дуже давні і гарні відносини з нею мають і росіяни. На сьогодні і США, зокрема, Трамп та Ердоган, незважаючи на те, що в порядку денному є проблемні питання, як і в турків з росіянами та українцями… Всі сторони останнього етапу перемовного процесу мають гарні відносини з турецьким МЗС та лідерами, керівництвом Туреччини. Тобто це країна, до слів якої дослухаються.
По-друге, Туреччина довела свою збалансованість, вона дійсно одночасно має деякі проєкти в енергетиці, в економіці з росіянами, але, незважаючи на занадто близькі стосунки Путіна та Ердогана, наприклад, чи Туреччини і Росії, Туреччина з 2014 року послідовно підтримує незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, послідовно заявляє, що Крим має повернутися під юрисдикцію Києва. І от 16 березня цього року була чергова заява про те, що все має вирішуватися в рамках міжнародного права і ми маємо досягти справедливого і тривалого миру.
За цими нібито нейтральними і дипломатичними формулюваннями дійсно реальна позиція Анкари, яка підтримує Україну, тому що Росія — і це Анкара визнає — порушила міжнародне право, вчинивши агресію проти нашої держави.
Між тим, вони рівновіддалені в перемовному процесі від всіх сторін і не втручаються в самі перемовини. Туреччина лише забезпечує перемовний майданчик, а перемовини ведуться виключно між сторонами. Але за потреби за прохання міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан готовий здійснювати й більше. В минулому році, коли, наприклад, настала пауза між раундами перемовин, Фідан відвідав Москву та Київ, після цього зустрічі в Стамбулі поновилися. Тобто виконувати таку безпосередню посередницьку роль Анкара також здатна і готова.
Окрім всього, Анкара й бажає це робити, у неї дійсно є власна мотивація досягти результату й результат ними окреслюється для нашої сторони дуже правильно — тривалий і справедливий мир. Анкара чи країни Чорного моря будь-яку дестабілізацію, війну в регіоні, зокрема Росії проти України, сприймають негативно і вони зацікавлені в тому, щоб якнайшвидше зупинити війну, завершити цей конфлікт і відновити нормальні економічні та політичні відносини між країнами регіону. Але для нас важливо, що вони це все вимірюють не так, як пропонували, мовляв, давайте визнаємо якісь території російськими і на цьому досягнемо консенсусу. Ні, Туреччина принципово стоїть на тому, що все має вирішуватися виключно в нормах міжнародного права і нормативів ООН.
Ердоган — один з небагатьох лідерів, який здатен донести до Путіна думку, що треба сідати за стіл перемовин
Пане Нарімане, цілком очевидно, що країна, яка стане місцем проведення чергових перемовин, зможе претендувати на цю роль і в подальшому у випадку виникнення будь-яких конфліктів. Це додає політичного шарму та іміджу. Чи може в такому випадку посилися роль Туреччини на тлі інших глобальних криз, зокрема, на Близькому Сході, якщо між Іраном та США виникне дилема, де зустрітися?
Туреччина послідовно пропонує себе як майданчик для переговорів в багатьох випадках. Вона виступає як медіатор в конфлікті між Пакистаном та Індією, між Пакистаном і Афганістаном, між Ізраїлем і Палестиною, зокрема й зараз. До того, як розпочалася "гаряча" фаза конфлікту між США та Ізраїлем з одного боку та Іраном з іншого, Туреччина доклала певних дипломатичних зусиль задля того, щоб сторони могли поговорити. Неспівпадіння позицій призвело до того, що Америка разом з Ізраїлем розпочала активну фазу протистояння з Іраном. Тому я особисто не виключаю того, що Туреччина може бути медіатором.
Наріман Джелял. Фото: Кримськотатарський ресурсний центр
Зверніть увагу, що Туреччина не боїться діяти рішуче і коли російський винищувач, не дослухаючись до команд покинути повітряний простір, продовжував демонструвати зухвалість, турки вчинили так як вчинили (йдеться про збиття турецькими винищувачами F-16 російського бомбардувальника Су-24, який порушив повітряний простір Туреччини на кордоні з Сирією 24 листопада 2015 року — ред.). Після цього була дуже складна ситуація, але турки через це пройшли. Також нагадаю, що ще один, дуже близький партнер Туреччини і, я маю надію, й України — Азербайджан — нещодавно вчинив майже таким же чином, а Путіну довелося приїжджати в Баку і вести себе дуже не так зухвало, як він звик себе поводити, а майже вибачатися і обіцяти розібратися в ситуації зі збитим літаком.
Однак зараз вже три іранські ракети порушили турецький простір і Туреччина діє дуже обережно, дипломатично. Це не демонструє якийсь страх, навпаки Туреччина, намагаючись зберегти майбутню роль посередника, діє виключно дипломатичними способами, хоча і Міноборони, і лідери Туреччини заявляють, що в разі необхідності вони будуть готові застосувати наявну в них військову силу. Я майже рік працюю в Туреччині і можу сказати, що Туреччина і її військовий потенціал набирають обертів кожного разу і це країна, яка здатна на жорстку відповідь. Однак позиція цієї країни якраз полягає в тому, щоб не підливати олії у вогонь, а намагатися врегулювати ці питання, керуючись принципом, який колись висловив "батько" Турецької республіки Ататюрк, "мир в країні, мир у всьому світі". Тобто вони намагаються до останнього застосовувати дипломатичні засоби і нам це якраз і потрібно. Нам потрібен сусід-партнер, друг, який навіть попри наші власні емоції, бажання помститися, перемогти через будь-що, буде здатний покласти руку на плече і сказати: "Друже, давай спробуємо домовитися". Проблема тут єдина, це абсолютне небажання Росії домовлятися, що розуміє Туреччина, але вона працює на те, щоб переконати Росію сідати за стіл переговорів. Я вважаю, що це одна з небагатьох країн і Ердоган — один з небагатьох лідерів, які здатні донести цю думку до Путіна, що треба сідати за стіл перемовин і домовлятися. І в цьому велика перевага і велика роль Туреччини, яка, я впевнений, зможе нам допомогти вирішити це питання, тому що війна не може тривати безкінечно.
Туреччина переслідує і власні інтереси і це право кожної держави. Питання лише в тому, щоб наші інтереси в певній мірі співпадали і вони співпадають з точки зору досягнення тривалого миру, який означає відновлення територіальної цілісності України в повному обсязі, в рамках міжнародно визнаних кордонів, повернення всіх українських громадян на територію Батьківщини і всі інші питання, менш "гарячі", але не менш важливі. Туреччина підтверджує, що вони саме так і розглядають питання мирного процесу.
