Фото Світлани Мялик
Дивовижна людина, яка відновила українське православ'я
Патріарх Філарет пішов у засвіти. Як ви оцінюєте його роль у встановленні незалежної української церкви, УПЦ КП?
Коли я працював на Радіо Культура, тоді ж працював і Патріарх Філарет. Ми з ним тривалий час перетиналися. Він заходив завжди на 5 хвилин раніше до студії. Я виходив і брав благословення у нього. Ми з ним спілкувалися, хоча завжди залежало від настрою. На наш поверх він піднімався пішки. Це світлі спогади про людину, яка могла ставити питання в лоба. Це людина, яка говорила просто тезами, синхронами, які потім ставали крилатими фразами. Важко уявити, що людина понад 70 років була у монашеському чернечому стані. Людина принципова, яка була світочем церкви. Якщо ми говоримо про служіння Філарета в Києві, то він був лідером. Відкрився Володимирський храм, який став сакральним центром. Потім відновлення Філаретом Київ-Печерської лаври. Коли Україна здобуває незалежність, за кілька місяців створюється Собор, який підтверджує рух держави і церкви. Україна має бути незалежною, незалежною ж має бути і церква.
В історії нашої держави стовпами державності з років Незалежності було не так багато людей: Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Святійший Філарет, зараз Ліна Костенко. І сьогодні для нашої держави велика трагедія відхід цієї людини. Але на одного ангела правдивого стало більше. Філарет залишив після себе величезне багатство. Він створив з нуля цілу структуру – церкву, ієрархію. Це надзвичайно важливо в православному світі. Бо коли його росіяни в 1990 роках вигнали і сказали, що він єретик, що він ніхто, його підтримувало кілька священників. І от маючи кілька священників, він створив армію генералів, єпископів, які відновили і зараз правлять церквою. Блаженніший Епіфаній править цією правдивою Українською церквою, відновленою із XVII століття. Це диво. Це дивовижна людина, яка відновила українське православ'я.
"Скільки буду жити, буду дякувати польському народу"
Ми зараз з вами у Варшаві на виставці, присвяченій Криму. Як зараз будуються польсько-українські відносини?
Скільки буду жити, буду дякувати польському народу, який прийняв біженців в 2022 році. Я ніколи не забуду, що тоді було створено величезні містечка для біженців на кордоні, але в них ніхто не жив, тому що поляки розібрали українців по домах. Це було дивовижно, це була неймовірна підтримка. Я ніколи про це не забуду. Ми маємо пам'ятати, що найвідоміший біженець був Христос. Любов і повнота в Дусі Господньому об'єднує два наші народи. Хоча поляки – католики, українці – православні, але я вдячний, що ці християнські чесноти в Польщі зіграли неймовірну роль. І настільки 2022 рік показав, наскільки ми в правильному розумінні братні народи. Ми з польською державою сусіди понад тисячу років. Два дорослих народи. Ми бачимо майбутнє. Те, що нас може зараз розділяти в якихось моментах – це тимчасове. За тисячу років ми мали, як в кожній сім'ї, свої проблеми, свої злети і падіння.
"Єдина держава, якій не вигідно, що Україна і Польща будуть союзниками і бачитимуть спільне майбутнє – Росія"
Ви займаєтеся історичними питаннями. Вони є певним каменем спотикання в наших відносинах польсько-українських.
Єдина держава, якій не вигідно, що Україна і Польща будуть союзниками і бачитимуть спільне майбутнє – Росія. У Польщі є своя історія, у українців – своя. Від того ми і є різні держави, з різним народом, маючи різну історію. Були періоди, коли ми були разом, коли між нами були цілі тоталітарні системи. Але ми сусіди. І навіть природньо Польща є нашим дуже близьким партнером і сусідом. Тисячі років спільної історії. Це не мало, щоби не розібратися в багатьох історичних складнощах. Вперше за 80 років у нас прогрес в питаннях подій Другої світової війни на Волині, Галичині. Розпочалися роботи пошукові в Углах. Дається дозвіл на інші об'єкти. На зустрічі президентів президент Польщі Кароль Навроцький наголосив, що польській стороні буде цікаво, якщо ми дамо 26 дозволів на ті об'єкти, які подавала польська сторона. І президент Зеленський сказав "так". Тут йдеться про безкорисність. В Україні триває війна. І навіть ця політична гра навколо історії інколи настільки нечесна… Тому що навіть просто уявити, що набір документів, щоби кілька інституцій дало дозвіл на пошук в надскладних умовах, коли ми не тільки даємо дозвіл, але знаходимо можливості взяти незначне фінансування України замість тримання фронту, говоримо, що Україна є країною честі і ми будемо виконувати домовленості. Бо в Європі, яка не знає, що таке війна – це лише питання історичної справедливості. В Україні це робочі дні людей, які забезпечують державу, яка бореться. І ми ідемо на кроки, які продемонстрували польському народові, що ми відкриті і щирі із ними.
Всього п'ять дозволів було з нашого боку, але їх буде більше. У нас були домовленості польсько-української міжурядової групи, яка працює окремо від польського Інституту національної пам'яті. Це міжурядова група, яка була заснована на рівні двох Міністерств культури. Немає проблем взагалі. Існують проблеми у відсутності комунікації. Я розумію, що це комусь може бути вигідним, але точно не Україні і не українсько-польським відносинам. В мене були абсолютно позитивні враження, коли я був членом делегації, від зустрічі із президентом Навроцьким. Можливо, тому що ми історики і займалися національною пам'яттю. Мені здалося, що якось навіть на рівні поглядів і наших розмов було абсолютне розуміння важливості справи, над якою ми працюємо. Я переконаний, що навіть президент Навроцький захоче приїхати до нас, але це залежить від його зайнятості.
Пам'ятники, які були пошкоджені в Польщі.
Це дуже делікатні питання, через які зірвалися процеси ексгумації в Україні в попередні рази. Польська сторона розуміє, що якщо ми захочемо припинити наше спілкування, то почнемо говорити про те, що нас роз'єднує. Жодні питання про ці місця не були оголошені. В українців є бажання, щоб ми досягли консенсусу. Тільки Росії вигідно, щоб на початку якоїсь великої справи почалися сварки. Тільки Росії. І тому випадки проти, наприклад, України в контексті давання або не давання дозволів безпідставні. Абсолютно безпідставні. Президент Зеленський, президент Навроцький сказали, що будуть дозволи і вони даються.
"Ми почуємо одне одного. Головне, як ми скористаємося цим"
Конгрес істориків ефективний?
Це новий конгрес. Той не досягнув якихось результатів і на цьому все закінчилось. Я не знаю навіть, бо не був залучений. Цей конгрес буде відбуватися на початку травня в Польщі. Він буде мати величезний хронологічний діапазон від Польського королівства і Русі до дня сьогоднішнього. Це складна історія зібрати істориків, які б не піддавалися політичному тиску. Це складно, тому що ми говоримо про спільний конгрес і хочемо, щоб не було сторони польської, сторони української, щоб це не було змаганням. Ми хочемо, щоб навколо цього конгресу бодай проросли спільні точки дотику на багато різних питань. Я розумію, що польські історики хочуть, щоб їх почули українські історики. Українські історики хочуть, щоб їх почули польські історики. Ми почуємо одне одного. Головне, як ми скористаємося тим, щоб ми почули одне одного.
