Ілюстративне фото: Bob Vila
Без догляду рослини починають давати собі раду самостійно
Пані Людмило, поговорімо про рослини, які нібито можуть приносити користь, маючи смачні їстівні плоди, але за певних умов стають справжніми агресорами на ділянці. Вони можуть витісняти інші культури, захоплювати нові площі. Чи багато загалом таких культур ми можемо знайти на наших городах? І от в який момент вони перетворюються на такі агресивні культури?
Загалом я хотіла б трошки вам заперечити, напевно, тому що не варто їх одразу маркувати як агресорів чи небезпечних шкідників, тому що як правило вони на наших ділянках зʼявляються з нашої ж волі. Спочатку ми їх приносимо, садимо, а потім вони створюють нам проблеми. Тому я би не звинувачувала ці рослини в якійсь агресії або в тому, що вони небезпечні. Ні, вони абсолютно безпечні. Багато що залежить від людини. Тобто ми їх приносимо і, відповідно, ми їх доглядаємо, а коли цей догляд припиняємо або з якихось причин не можемо так за ними доглядати, то вони тоді ростуть самі по собі.
Якщо ми говоримо про проблеми, які досить часто створюють нам культурні рослини, то мені спадають на думку передусім такі плодові культури, як представники родини розових, наприклад, вишні, сливи. Вони дуже часто дають порослі, які дійсно створюють кореневу поросль, яка створює нам проблеми на наших садових ділянках, городах, перебирається на оброблювану частину. Адже якщо говорити про сад, то йдеться про ту багаторічну частину наших ділянок, де ми не проводимо щорічні перекопування, переорювання або інше порушення верхньої частини рослинного покриву.
А на доглядову частину, звичайно, вони можуть перебиратися. Найбільш характерно це для таких рослин, які мають вегетативне розмноження. І за рахунок цього вони здатні дійсно перебиратися. Хрін має такий спосіб розмноження, топінамбур також має такий спосіб розмноження. Але оці їхні проблемні моменти щодо агресивності, то це не агресивність, а це, скоріше, коли ми припиняємо за ними слідкувати, доглядати, от тоді вони собі самі дають раду.
Тож йдеться про те, що перед тим, як щось висаджувати, чи на городі, чи на присадибній ділянці, чи в саду, треба дуже добре подумати, багато почитати, щоб розуміти наслідки, які можуть бути і який догляд необхідний цій рослині, щоб вона не почала проявляти свою агресивну сутність.
Ви кажете про рослини, які з'являються довкола нас саме завдяки нашим рукам, які ми самі висаджуємо. А чи буває так, що такі рослини самостійно з'являються на ділянці?
Самостійно з'явитися на ділянці в якийсь спосіб, звісно, вони можуть, але не без участі людини. Тобто, ми можемо, наприклад, придбати собі щось, або хтось із наших знайомих, родичів, сусідів поділився з нами якимось саджанцем, але разом з ґрунтом. І в цьому ґрунті може бути насіннячко, може бути якась часточка рослини, яку ми пересаджуємо, ми її не помічаємо, і вона залишається, і потім з цієї часточки виростає рослина.
Не вітром надуло.
Вітром може також надути, але це безпосередньо стосується найчастіше тих рослин, для яких властива анемохорія. Ті, які розповсюджуються завдяки вітру, в яких насіннячко дуже дрібне, яке розповсюджується завдяки вітру, то воно так дійсно може розноситись.
Хрін не розмножується насінням
А якщо говорити, наприклад, про хрін, про який ви вже згадали. Як він потрапляє на окультурені ділянки, якщо його не висаджують?
Він не може занестися на ділянку вітром, швидше за все, йдеться про підземні ходи, адже в наших умовах ми вже давно відмічаємо, що він не розмножується взагалі насінням. І треба зауважити, що настільки він давній супутник людини, ми його дуже давно одомашнили, що практично прямого свого родича він втратив в природі. Хоча диким родичем хрону в нас на території України є хрін великоплідний, він в нас на півдні є, по Дунаю, і занесений до Червоної книги України.
Але, повертаючись до вашого питання і проблем, які хрін створює нам на ділянках. Він може на ділянці бути весь час і найбільша помилка — це вирізати його лопатою. Чим більше ми перерізаємо його кореневище лопатою, тим на більші часточки воно ділиться і з кожної цієї часточки може вирости нова рослина.
Оце так, підступний хрін.
Підступний, але разом з тим я хочу сказати, щоб наші слухачі зауважили, що з одного боку, ми жаліємося на хрін, що він нам дошкуляє, створює проблеми, що ми не можемо його викорінити його з наших оброблюваних ділянок і городів. А, з іншого боку, останнім часом ми відмічаємо тенденцію про те, що він таки скорочує своє поширення. І він уже не є такою проблемою, як був там 10-30 років тому.
Чому це відбувається?
Важко сказати. Я би сказала, що впливає зміна клімату: все-таки зменшення кількості опадів, зменшення кількості води, грунтів, і грунтових вод, відповідно, впливає на цю рослину, тому що він залежний від води. Тому є така проблема з тим, що з одного боку ми не можемо подолати, коли він нам створює проблеми, а з іншого боку — він все-таки скорочує своє поширення і його кількість зменшується.
Лопата – друг, а не ворог
Все-таки, якщо хрін вже поселився, як він впливає на інші культури, на грунт, на якому він росте, який взагалі реальний масштаб проблеми, якщо він вже починає там розростатися?
Проблем із ґрунтом також він таких серйозних не створить на жодній з ділянок. Треба також зауважити, що хрін не росте на всіх типах грунтів. Він все-таки обирає, якщо це такий складний, важкий грунт, суглинки, він на таких грунтах не росте. На пісках, які теж досить специфічні, проблемні. Це малопридатні, скажімо так, ґрунти для його спеціального вирощування. Якщо у вас така ділянка, то навряд чи ви будете мати такі проблеми взагалі.
Дуже багато рослин дуже часто попадають в природу саме після отакого промислового вирощування, там, де людина втрачає контроль над оцим вирощуванням. Тобто спочатку вони там оселяються досить близенько до місць вирощування, до цих агроценозів, а потім далі-далі-далі освоюють і розповсюджуються все на більшій віддалі. Тому от в такий спосіб наші звичайні корисні культури, які ми використовуємо, які ми любимо також можуть потрапляти. Тобто, як тільки ми втрачаємо контроль над ними, як тільки ми перестаємо доглядати свою ділянку, то одразу і хрін, і топінамбур будуть створювати нам проблеми точно, тому що їхня така життєва стратегія розрахована на виживання.
Щодо того, як він впливає на інші рослини: хіба що, коли він розростається і його вже досить багато, він нарощує оцю зелену масу, тобто листки великі в нього досить. На сусідні рослини він просто створює затінення. І, звісно, що коли його багато, то іншим рослинам поряд з ним буде некомфортно. Якщо це якісь однорічники, звісно, це буде суттєво впливати на врожайність цих культур. Тому що важко з ним поруч рости. Якогось такого спеціального впливу він не чинить.
А як з ним боротися? Що може протидіяти, окрім лопати? Яка є неефективною, як ми з'ясували.
Ну, лопата, я би сказала, його швидше друг, чим ворог. Тому, якщо ми переходимо до поради, як нам подолати його, як нам такі складні проблеми усунути з наших ділянок, то все-таки лопата — це найперше, що я би не рекомендувала використовувати. Але, з іншого боку, на деяких ділянках я би все-таки радила тільки механічні способи використовувати. Тому що, як би нам не хотілося полегшити всі свої старання на цих ділянках, всю свою працю, але хімічні засоби, можливо, вони будуть ефективніші, але такий швидкісний ефект не проходить безслідно, тому що все одно ці хімічні речовини залишатимуться в грунті або переходитимуть у воду, коли вимиватимуться з грунту. Тобто це теж не є добра історія.
Коли хрону багато, треба застосовувати комбіновані способи. Багаторазове скошування, якщо це дозволяє ваша ділянка, якщо там немає весь час перекопування і розповсюдження часточок кореневища по всьому городу. Це не буде швидко, але ефективність потребує часу. Треба починати якомога раніше. Треба не давати розвиватися рослині. Але викопування не за допомогою лопати, а за допомогою вил, щоб максимально не ділити це кореневище, і щоб не давати йому розповсюджуватися.
Потім можна використовувати накривання щільною темною плівкою, аби не давати рослині розвивати надземну частину. Якщо ця плівка, можливо, не така щільна, то її можна ще вкривати шаром грунту.
