Дональд Трамп. Фото: АР
Трамп і Путін: спільне бачення світового порядку?
Білий Дім оголосив про виведення частини американських військових із Німеччини та відмову Україні у фінансуванні військової допомоги в рамках програми USAI на наступний рік. Що означає така корекція зовнішньої політики Білого дому для НАТО, зокрема для європейської частини Альянсу, і, безумовно, для України та самих Сполучених Штатів? Розпочнімо з телефонної розмови Трампа і Путіна. Щоправда, вона відбулася ще минулого тижня, але примітно, що сталася після зустрічі з королем Чарльзом ІІІ – не одразу, але невдовзі по тому. Чи варто шукати зв’язок між тими заявами, які робить Трамп, і тими рішеннями, які він ухвалює щодо виведення частини контингенту з Німеччини, і його комунікацією з Путіним? Згадаймо, як свого часу Путін телефонував у контексті "Томагавків" і можливості їх надання. Чи міг він вплинути і тепер, чи не варто взагалі брати до уваги цю розмову?
Ні, не варто, і я поясню чому. Ще до свого другого президентства, коли Байден був президентом, а Трамп тільки починав балотуватися вдруге, він чітко заявляв: якщо Росія нападе на якусь із країн НАТО, він ще буде їх допомагати, але він не буде боронити Європу, яка не хоче виділяти 3–5% на НАТО. Він це говорив відкрито, навіть не будучи офіційним кандидатом, лише номінантом. Тобто від того, що він подзвонив і поговорив із Путіним, нічого не змінилося в його концептуальних діях і риториці. Трамп до цього був давно готовий, він діє в цій логіці ще з часів першого свого президентства, він давно погодив цю методичку з Путіним і виконує її ще з часів свого першого президенства. Пам’ятаю, мене шокувала його заява 2016 року на з’їзді Республіканської партії, коли Трампа мало хто знав в Україні, і мало хто ним цікавився: він наполіг виключити з програми партії два пункти – жодного центу військової допомоги Україні і жодного вступу України до НАТО. Це був 2016 рік. 10 років тому. Тоді ми ще не знали про жодні дзвінки Трампа Путіну, але його позиція вже була антиукраїнською. І всі ці роки він послідовно дотримується цієї лінії, роблячи все, щоб послабити Україну і допомогти Путіну. У нього давня історія контактів із Росією, яка сягає ще часів до розпаду СРСР, він ще за Горбачова туди літав. Тому говорити, що цей дзвінок щось змінив, – ні. Він лише міг підштовхнути до подальших кроків, про які Трамп і раніше говорив: виведення військ із Європи та зменшення ролі США, як цього від нього вимагав Путін: "Вийдіть з Європи, перестаньте втручатися зі США. З Європою ми самі тут, у Москві, розберемося – і з Європою, і з Україною. Ви займайтеся своїми питаннями, давайте ділити сфери впливу. Ви займайтеся Венесуелою, займайтеся Кубою. Що хочете робіть у Перській затоці з тим Іраном, але віддайте мені і Європу, і Україну. А я сам тут розберуся. А Китай нехай в іншому тихоокеанському регіоні займається своїми глобальними питаннями. Хоче Тайвань – нехай бере Тайвань". І ось сьогодні це у нас на очах відбувається. І те, що, на додачу до цього, Трамп відмовляє Європі не лише у виведенні військ, але й заявляє, що не буде розміщувати "Томагавки" в Європі, які були ухвалені рішенням ще за часів Байдена, – це лише підтверджує, що він є послідовним антиєвропейським політиком, антинатівським політиком, промосковським, проросійським, антиукраїнським – як хочете – антиглобалістським. Він виступає за невиконання тих 80-річних усталених демократичних цінностей, живе за зовсім іншою парадигмою ізоляціонізму і невиконання взятих на себе зобов’язань. Він порушив абсолютно все. Як і Путін, саме це їх повністю об’єднує. Усі традиційні цінності, міжнародне право, дотримання його норм, Конституції, законів, міжнародних договорів – вони обидва цим нехтують і діють так, як вважають за потрібне, як хочуть – як царі.
Юрій Романюк. Фото: facebook
Контингент США: скорочення чи передислокація?
У Німеччині гостро критикують виведення військ Сполучених Штатів. Узагалі, наскільки це рішення вплине на чисельність контингенту в Європі? Можете пояснити, пане Юрію? Є рішення вивести з Німеччини п’ять тисяч військових. А куди? Що з ними буде потім? Їх просто передислокують в іншу країну? Чи вони повертатимуться додому, і таким чином присутність американців у Європі просто зменшиться?
Законом Конгресу на 26-й фінансовий рік, коли ухвалювали бюджет Пентагону, було чітко обмежено право президента США Трампа виводити і скорочувати американські війська в Європі. Там встановлена гранична межа, нижче якої не можна опускатися – це 76 тисяч американських військових у Європі. Водночас звучала цифра – до 100 тисяч. Що означає "до 100 тисяч" – сказати складно. Від 76 тисяч до ста тисяч. У цьому проміжку, очевидно, є певний надлишок у встановленій Конгресом США чисельності американських військ. Можливо, це плюс 5–6 тисяч, тобто фактично їх може бути 81–82 тисячі. Це для прикладу, щоб наші радіослухачі зрозуміли. Отже, єдине, що Трамп може зробити законно, не ризикуючи імпічментом, – це вивести надлишкову чисельність військ, не зменшуючи загального рівня нижче 76 тисяч. Тобто якщо їх 81 тисяча, то 5 тисяч він може безболісно вивести своїм рішенням, і Пентагон буде змушений це виконати протягом 6–12 місяців. Але тут є ще принциповий момент. 3 листопада відбудуться проміжні вибори, і, швидше за все, на них переможуть демократи в Конгресі США. У такому разі Конгрес може заборонити подальше виведення військ. Новий Конгрес, який приступить до роботи на початку січня 2027 року, може ухвалити спеціальне рішення – або навіть цей, чинний, якщо до демократів приєднаються кілька республіканців, – і заборонити виведення військ додатково до вже чинних обмежень, закладених у бюджеті Пентагону на 2026 рік. А в січні новий, демократичний Конгрес може також або заборонити Трампу такі дії, або зобов’язати повернути війська, або зафіксувати їхню чисельність станом, умовно кажучи, на 10 січня 2027 року і не дозволити її зменшувати. І тоді Трамп нічого не зможе зробити. Це другий аспект. Є й інші обмеження: наступний президент, який прийде у 2029 році, може все повернути назад. Тепер до вашого питання – куди саме можуть вивести ці війська з Німеччини, і чого хоче Трамп. По-перше, в Італії та Іспанії, як і в Німеччині, присутні важливі елементи інфраструктури, зокрема пов’язані з ядерним стримуванням. У Нідерландах і Бельгії ядерна зброя точно зберігається. Тому звідти не виведуть усі війська. Йдеться, швидше за все, про додаткові підрозділи, які свого часу перекидалися до Європи з інших регіонів – із Близького Сходу, з Іраку, Афганістану, Сирії. І тут постає питання: куди саме їх виведуть? У США чи на східний фланг НАТО? Якщо на схід – це означатиме, що обороноздатність Європи не лише не зменшиться, а, можливо, навіть посилиться. Це можуть бути країни Балтії, Польща або Румунія – де розташована одна з найбільших нових американських баз у Європі, яку потрібно укомплектувати військами. Тобто цілком імовірно, що ці війська просто передислокують у межах Європи: з Німеччини – до Румунії, або ближче до Риги, Таллінна чи Вільнюса. Для прикладу: Німеччина вже виводить свою танкову бригаду до Литви для посилення її оборони. Тому не виключено, що і США можуть діяти так само – посилювати східний фланг НАТО. Водночас це подається як тиск на Європу, мовляв, "я виведу війська, я вас залякаю". Але, думаю, не все так трагічно, як це подається, адже не все залежить від Трампа. Є фактор Конгресу, і є ризик імпічменту – зокрема, якщо буде доведено, що він порушив закон або свідомо послабив обороноздатність НАТО. Так само, як і з відмовою розміщувати в Європі, зокрема в Німеччині, "Томагавки", на які розраховували. І ця "сонна" Європа 30 років, вибачте, нічого не робила. Маючи Німеччину, яка ще 80 років тому створювала "Фау-1" і "Фау-2", балістичні ракети. А що, сучасна Європа у XXI столітті, з її технологіями, штучним інтелектом, космічними програмами і трильйонними бюджетами, не може створити аналог "Томагавка"? Це проблема для Німеччини, Британії, Франції, Італії, скандинавських країн? Це нонсенс, що вони цього не мають. Вони весь час розраховували виключно на Америку. А чому? Уже п’ятий рік триває війна в Україні. Ви не можете самі створити аналог "Томагавка"? Що вам заважає – мозок чи фінанси? Фінанси є, і мозок є. То що тоді – політична рішучість? Де вона?
Путін "на розтяжці"
І разом із тим з’являються матеріали, як-от у виданні Politico, про те, що в ЄС вважають можливим напад Росії у найближчі два роки, поки Трамп на посаді. І там ідеться про те, що ці два роки – умовно рік-два – можуть бути таким собі "вікном можливостей" для того ж Путіна. Причому важливо, що чинним президентом буде саме Дональд Трамп. І, вочевидь, є побоювання, що Трамп просто ніяк не реагуватиме. Це, напевно, коротко додаю до тих слів, із яких ви розпочинали. Але Європа що – невже не усвідомлює вже зараз, після останніх рішень і заяв Трампа, що навряд чи варто розраховувати на Сполучені Штати?
Ви абсолютно слушне запитання поставили. Війна Росії проти НАТО зараз може відбутися винятково з благословення Трампа. Розвідки правильно моделюють ситуацію: поки є Трамп і його ізоляціонізм, небажання допомагати Україні й Європі, коли він фактично перетворює союзників і партнерів на опонентів – на тлі заяв про "51-й штат" для Канади, ідей щодо Гренландії, загострення відносин із Данією – усе це створює атмосферу, що потенційно сприяє гіпотетичній агресії Росії проти країн НАТО. Хоча б навіть для того, щоб перевірити на міцність виконання п’ятої статті Вашингтонського договору НАТО. Можна вдатися до частково гібридної, частково реальної війни, щоб ввести НАТО в оману – щоб союзники не одразу зрозуміли, чи підпадає ситуація під дію п’ятої статті. І, можливо, саме за президентства Трампа спробувати такий сценарій. Але такий "подарунок" Путіну може зробити тільки Трамп. Путін має отримати від Трампа запевнення, що той точно не втручатиметься в таку ситуацію. І якщо згадати заяви Трампа про те, що у разі нападу Росії на країну НАТО він може навіть не допомагати, то не можна виключати, що подібний сценарій розглядався заздалегідь – і, можливо, певні деталі могли обговорюватися на рівні довірених осіб. Трамп не буде втручатися, і Путін може бути в цьому впевнений. Але лише за умови, що Путін не заважатиме Трампу діяти в інших регіонах, наприклад, щодо Венесуели, Куби чи Ірану. Не виключено, що такі сфери впливу могли обговорюватися.
Але чи відбудеться це (напад Росії на країну ЄС)? Я вважаю, що Росія не здатна на такий крок, зважаючи на те, наскільки вона знекровлена затяжною війною в Україні. У неї немає ресурсів воювати на два фронти. Якщо згадати заяви американського військового командування в Європі: у разі нападу Росії на країни НАТО, альянс може дуже швидко, фактично протягом доби, взяти під контроль Калінінградську область. І Україна також не стоятиме осторонь – вона використає момент для звільнення своїх територій, зокрема Херсонської та Запорізької областей, із виходом на Крим. У такій ситуації Путін опиниться у вкрай складному становищі – фактично "на розтяжці", не маючи можливості вести війну на два фронти. Саме тому ці сценарії зараз і прораховуються. І в тій ситуації, в якій ми перебуваємо просто зараз, поки говоримо, українські БПЛА вже понад годину прямують у бік Москви, підлітають до Московської області, і, ймовірно, буде нова хвиля нальотів, я дуже сумніваюся, що Путін напередодні 9 травня справді серйозно розглядає можливість повномасштабного нападу на НАТО.
