Ілюстративне фото: mod.gov.ua
"Український КАБ може бути швидко масштабованим"
Хотів би розпочати з унікальної розробки, якої не вистачало нашим Силам оборони. Йдеться про українську керовану авіаційну бомбу (КАБ). Отже, українські Повітряні сили отримали першу експериментальну партію українських КАБів. Міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що розробка тривала 17 місяців. КАБ створила компанія-учасниця оборонного кластера Brave1. Пане Вадиме, чи можемо ми говорити, що далі йтиме масштабування? І що принципово така зброя може змінити на полі бою?
Дійсно, ми можемо констатувати, що на сьогодні Росія застосовує більше сотні різних своїх засобів, зокрема КАБів із комплектом УМПК, на тиждень. Така вогнева міць дуже сильно дошкуляє нашим захисникам безпосередньо на лінії бойового зіткнення. А якщо ми кажемо про ширший контекст, то подібна зброя використовується росіянами, в тому числі, щоб завдавати ударів по цивільній інфраструктурі. На жаль, ми бачили такі випадки у Харкові, Сумах, Чернігові та інших прикордонних регіонах, де ворог підтримує свою активність на досить високому рівні. Якщо говорити про наших захисників, то Повітряні сили теж активно використовують подібного типу озброєння, але воно переважно західного походження. Це засоби, які нам надають наші партнери. І в цьому випадку бачимо, що за кількістю засобів ми, на жаль, не можемо сильно конкурувати з росіянами, оскільки на одну сотню умовно російських КАБів ми можемо відповісти лише десятками випущених засобів із нашого боку. Поява згаданого зразка озброєння, яке може бути швидко масштабованим, доповнить арсенали наших Повітряних сил і дасть змогу застосовувати таку ефективну зброю ще частіше.
"Принципи плюс-мінус однакові як усіх зразків озброєння"
Як зазначив Федоров, це не копія західних чи радянських рішень, а власна розробка українських інженерів для ефективного ураження цілей на десятки кілометрів углиб. Чи можемо ми припустити, що ця розробка буде сучасніша й ефективніша за російські аналоги? Які ураження можна завдавати такими засобами?
Щодо технологічності, тут варто завжди тримати певний баланс. Ми можемо розробити якусь унікальну систему озброєння, але вона за рахунок високої вартості та неможливості швидко масштабуватися насправді не дасть якихось швидких та ефективних змін безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Тож тут потрібно витримати чіткий баланс між можливостями масштабування, серійним виробництвом та швидкою інтеграцією тих рішень, які дозволять цій зброї показувати себе на гідному ефективному рівні. Принципи, як ми бачимо, плюс-мінус однакові як для західних зразків озброєння, так і для тих, які використовує Росія. Тобто — це захищена система супутникової навігації з використанням CRPA-антен, це наявність високоточних засобів інерційного наведення і безпосередньо сам аеродинамічний комплект, який дозволяє планувати ці бомби на значну дистанцію. Ми не можемо виключати, що наші розробники також будуть в подальшому впроваджувати рішення, які є, на жаль, зараз у росіян, а також з'являються на озброєнні, наприклад, у Сполучених Штатів Америки, де подібні комплекти також додають додаткові рушії, що значно збільшує ефективну дальність застосування згаданих систем озброєння.
Вочевидь, масштабування відбуватиметься. І хочеться зрозуміти, як це змінюватиме ситуацію на полі бою. Нагадайте, будь ласка, такі засоби ураження призначені для яких цілей? Це позиції, бліндажі, якісь укріплені райони, рухомі цілі? Чи доречно говорити, що за відчутної кількості в Силах оборони таких керованих авіаційних бомб українського виробництва ми зможемо зупиняти росіян там, де вони поки що рухаються?
Якщо говорити про сценарії застосування, то вони досить таки відомі. Передусім, це залежить від калібру авіаційної бомби, яка буде використовуватися з подібними комплектами. А якщо брати росіян, то наймасовіший — це калібр бомби 250 та 500 кг, і росіяни їх застосовують досить широко, починаючи від ударів по наших командних пунктах, по логістиці, а також для знищення цивільної інфраструктури. Те ж саме ми можемо бачити і у випадку застосування західних зразків озброєння нашими Повітряними силами. Насамперед віддається перевага пріоритетним цілям — це місця скупчення особового складу, командні пункти, місця зберігання польових арсеналів, паливно-мастильних матеріалів. Усе це є пріоритетними цілями для наших авіаційних ударів. І чим більше буде необхідного ресурсу у розпорядженні наших Повітряних сил, тим ефективнішою буде робота по цих напрямах.
Вадим Кушніков. Фото: Суспільне Запоріжжя
"Про нову розробку повідомляють тоді, коли є певний рівень успішності у випробуваннях "
Як зазначив міністр Федоров, ця розробка вже пройшла випробування та готова до бойового застосування. З бойовим застосуванням не зволікатимуть? Вже є певна кількість, яку можна використовувати?
Ми бачимо, що логіка публічних комунікацій у нас відточена таким способом, що про ту чи іншу розробку повідомляють тоді, коли є певний рівень успішності у випробуваннях і напрацювання можуть в той чи інший спосіб досить оперативно бути масштабованими. В українських команд та підприємств, які залучені у комплекс оборонно-промислових підприємств та інфраструктури, є одразу декілька подібних напрацювань ,і вони на сьогоднішній момент мають різний ступінь готовності до застосування. Те, що ми побачили у повідомленні міністра оборони, це зразок, який має, напевно, найбільший ступінь готовності до конкретних бойових випробувань.
"Усі розробки форсуються максимально"
Розробка тривала 17 місяців. Для такої технології це багато, мало, швидко, надшвидко? І якщо говорити безпосередньо про формат застосування, з яких це буде літаків? Бомбардувальники Су-24? Чи тут можуть використовуватися літаки, які передали нам наші партнери?
Що стосується темпів розробки, то насправді ми на сьогоднішній момент існуємо у дуже особливих умовах, і тому всі розробки, спрямовані на зміцнення нашої обороноздатності, форсуються максимально. Якщо ми кажемо про аналоги, які існують у світі, або ж ті, які використовує наш ворог, то перша публічна згадка подібного комплекту МПК (модулів планування та корекції — ред.), який зараз активно використовують росіяни, датується ще 2011 роком, коли на Міжнародному авіаційно-космічному салоні (МАКС) було вперше презентовано таку концепцію. Також це стосується і розробки JDAM (американське військове обладнання (Joint Direct Attack Munition), розроблене у 1990-х роках компанією Boeing, яке перетворює звичайні авіабомби на високоточні — ред.). Але ж ми не можемо зіставляти темпи розробок, які мають українські команди, з тим, як це відбувалося в інших умовах та в інших країнах, оскільки вони не були під таким тиском і не мали таких проблем із безпекою.
