Володимир Путін. Фото з відкритих джерел
Путін узяв на себе всю відповідальність
Президент України Володимир Зеленський опублікував відкритий лист до правителя Росії Володимира Путіна, в якому закликав останнього завершити війну. Водночас Путін заявив, що не бачить сенсу зустрічатися з президентом України та що перехід до публічної дискусії є нібито неправильним. Наскільки очікуваною є така відповідь Путіна?
Річ у тому, що Путін і навіть Трамп раніше постійно акцентували, що є начебто якась міфічна змова в Україні, щоб утриматися комусь десь при владі, і потрібно конче продовжувати війну. Президенти мають право, в межах міжнародного і міждержавного права, такими відкритими листами звертатися один до одного. Свого часу такими відкритими зверненнями комунікували президенти Америки та Радянського Союзу. Зараз Путіна це спіймало зненацька, швидше за все, і методички для російських політруків та російських пропагандистів не були розіслані на такий випадок. Це призвело саме до того, що Путін не був готовий викручуватися дипломатичними ухиляннями від прямої відповіді, відкрито чи свідомо, швидше за все, за принципом "що бачу, те співаю", а тому взяв на себе всю відповідальність за те, що він хоче воювати, хоче продовжувати війну. Він навіть не готовий заходити в протокольні частини відповідно до офіційного звернення українського президента. Президента суб'єктної держави, якого і в Україні, і за кордоном визнають усі. Це надзвичайно важливо і цікаво, що Путін на офіційному заході заявляє, що він буде продовжувати воювати, що йому потрібна капітуляція України. Чи він усвідомлює реальний стан на полі бою? Так, я думаю, усвідомлює. Я з тих, хто вважає, що Путін володіє повною, вичерпною інформацією про те, що відбувається на полі бою. Тільки тому йому залишається проводити таку риторику і грати роль бо буцімто сильного політика. Не бути, а намагатися здаватися.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook
Брехлива теза, що Україна не хоче миру, зараз розвалилася
Є досить популярна думка серед оглядачів, що справжнім адресатом цього листа Президента України не був Путін. Одна аудиторія — це західний політикум, щоб іще раз підтвердити і продемонструвати, що Україна цілком готова завершувати війну та хоче цього. І, відповідно, наперед відбити можливий тиск на Україну. Мовляв, бачите, ми насправді хочемо закінчувати війну. А друга аудиторія — це частина російських еліт, які поки що тихо незадоволені Путіним, мовчать, але десь на умовних кухнях обговорюють інші сценарії розвитку Росії, щоб вони заворушилися. Що ви думаєте з цього приводу?
Європейський політикум і так знає, в якому ми стані та наскільки ми хочемо припинити цю війну. Тим паче європейський світ у цьому дуже зацікавлений. Їм і не потрібна така доказова база, тому що вони її вже мають, причому набагато вичерпнішу, оскільки вони дедалі більше створюють із нами спільний оборонний комплекс. Щодо російських еліт, то вони ж не є суб'єктами, вони ні на що не впливають у межах Росії, вони є виконавцями волі. Вони теж проінформовані, знають про реальний стан війни і знали до цього, хто реально хоче припинити війну, а хто не хоче. Якби вони розуміли, що, наприклад, і Путін зацікавлений у припиненні війни, але чекає якогось фідбеку від України, то зараз, на тлі цієї заяви, вони обов'язково поспішили б підняти це, так би мовити, на щит своєї пропаганди. Вони цього не зробили, хоча теж знали.
Казати, що цей лист був просто маніпуляцією, теж не можна. Річ у тім, що коли відбувається таке офіційне звернення, завжди є фактори, які, як правило, у світовій політиці вимагають від сторони, до якої звертаються, якихось дій. Уявіть собі ситуацію, що зараз Путін почав би теж грати роль і маніпулювати на цьому питанні. Українська дипломатія мала б бути готовою, а вона і була готова до того, що один із варіантів — Путін усе-таки запропонує переговори або погодиться на переговори, і почнеться оця гра в пропозиції. Те, що в нього там уже все закостеніло і він на міжнародному форумі у Петербурзі хотів дійсно показати себе ого-го, а десь уже, як то кажуть, не вміє тримати ніс за вітром, — це вже його проблеми. Але ті, хто готував разом із президентом України листа, а це був обдуманий крок, розуміли, що можливий і такий варіант. Тоді це призвело б до того, що на нас теж почали б тиснути: погоджуйтеся на якісь путінські "дрібниці", зокрема щодо територій. Тому, коли готувався цей лист, я впевнений, що такий варіант теж розглядався.
Але цей лист вибиває загальну підготовлену росіянами пропаганду і її прихильників, які несли брехню Путіна та вели підривну роботу в Європі, мовляв, Україна не хоче миру. Зараз ця теза, побудована на міжнародній дипломатичній арені, про те, що “не все так однозначно” і що не тільки Росія не хоче припинення війни, а й Україна, — розвалилася. Тобто розвалився великий пласт роботи, напрацьований російськими пропагандистами, російськими дипломатами, політиками та прихильними до Росії сторонами. А ми розуміємо, що цей пласт напрацьовувався за мільйони доларів з боку Росії, а зараз він посипався. Звичайно, зараз вони будуть намагатися шукати інші виправдання, але Путін дуже-дуже сильно звузив їхній маневр своєю заявою про те, що він хоче воювати.
