Сіверськодонецьк в окупації. Фото: tribun.com.ua
Чому ви не брали Крим в дослідження?
Від заснування нашої організації ми зосередили свою увагу саме на тимчасово окупованих територіях материкової частини нашої країни. Тоді це була частина Донецької та Луганської області.
Коли ми говоримо про окуповані території в цьому ефірі, то маємо на увазі Донеччину, Луганщину, Запоріжжя та Херсонщину. Скільки людей живуть на тимчасово окупованих територіях, спираючись на ваше дослідження?
Населення скоротилося на понад 60% загалом по кількості. Корінного місцевого населення, яке проживало на територіях, які є зараз окупованими, не більше 48%. Росія цілеспрямовано дотримується своєї стратегії із заміщення етнонаціонального складу тимчасово окупованих територій. Політичні туристи із Росії для силового апарату, які забезпечують діяльність окупаційних адміністрацій, так званих судів, так званих численних силових репресивних органів. Якщо ми спостерігали, яким чином закріплювалася окупація в 2014 році, то тоді вони спиралися і брали собі в колаборанти тих, хто був до них лояльно налаштований або з політичних сил, які всіляко агітували за те, що майбутнє України буде процвітаючим тільки в співдружності із Росією. Зараз вони цю концепцію суттєво змінили і їм зрадники не потрібні.
Для путінського режиму Маріуполь – це сакральне місце легітимізації взагалі цього вторгнення. Ті чисельні воєнні злочини, які відбувалися під час збройної агресії саме щодо Маріуполя, були зафіксованими в режимі реального часу. І пропаганда російська намагається на сьогодні збудувати образ відновлення тимчасово окупованих територій. Вони обрали Маріуполь не випадково, тому що це місто, яке має порт, вихід до Азовського моря. Є містом, яке забезпечує логістичні маршрути, поєднуючи море та автошляхи для забезпечення саме і військової інфраструктури, яка знаходиться в Донецькій і Луганській області та щоб продемонструвати, що є проєкти з відновлення. Але жодної квартири не дісталося людям, які внаслідок збройної російської агресії їх втратили. Відсутність водопостачання, перебої з електропостачанням, в жахливому стані медицина. Але є росіяни, яким це байдуже. Вони підтримують режим і для них це можливість придбати квартиру біля моря. Це все обслуговує інтереси легітимізації окупації. Це зосереджено на внутрішнього споживача, на росіян, що "дивіться, є надбання, є Маріуполь".
У РФ є демографічний план заради плану, це спосіб продемонструвати, що ситуація контрольована. В чому вона полягає? Щоб завезти якомога більше з території РФ, з країн Азії, які на сьогодні представлені в Росії, як люди, які приїжджають на роботу туди. І це свідома стратегія, покликана стерти українську ідентичність і нашу пам'ять про ці події. Вони прибирають свідків. Кого не вдалося військовим шляхом, тим вони зроблять нестерпні умови. Вони вже оголосили, що українців, які не взяли в руки російські паспорти, будуть штрафувати і депортувати до України. Зачищення відбувається по всіх тимчасово окупованих територіях, але Маріуполь їм потрібен, як сакралізація наступу. Там дуже розвинута інфраструктура саме силового апарату. Тому там дуже багато приїхало росіян. Це не так, як по всіх інших територіях. Територія з Маріуполем не може бути інтерпретована повністю на інші міста в окупації.
А чи є різниця у ставленні окупаційних структур до місцевого населення і приїжджих?
Безумовно. Росія розділяє поняття громадянин Російської Федерації і громадянин Російської Федерації за народженням. Особливість полягає юридична в тому, що неможливо росіянина за народженням позбавити цього громадянства. А от якщо громадянство набуте і людина не народилася в Росії, то там є низка статей Кримінального кодексу, яка передбачає можливість в разі кримінального переслідування за однією з цих статей ставити питання про позбавлення людини громадянства. Ті, хто приїхали контролювати ситуацію і у всілякий спосіб допомагати Росії з цією ганебною окупацією, це ж не тільки військові, це і вчителі, які імплементовані в систему освіти і відповідають за те, щоб вона не була просто на папері, а щодо дітей проводилася жорстка індоктринація. Це лікарі, які переважно обслуговують військовий контингент.
Там здійснюються контролі, перевіряються мобільні телефони патрулями. Моніторинг відбувається дітей, який вони контент переглядають в школах. Я би розглядала під іншим кутом території, окуповані з 2022 року, і з 2014. З 2014-го люди виїжджали, хтось повертався назад, хтось не взяв паспорти РФ. Таких людей багато. Але окупаційна влада такі створила інструменти впливу на людей, що ти не можеш отримати в банківських установах жодних послуг. Медична допомога заблокована, якщо в тебе немає російського паспорта, російського ідентифікаційного коду, обов'язкового медичного страхування. Навчатися ти не зможеш піти, дитину не можеш віддати до садочка.
З житлом дуже цікава ситуація вийшла, бо навіть ті, хто мали паспорти вже російські, не встигли документи переоформити, бо штучно були створені спеціальні комісії, які затягували процес перереєстрації.
З цією паспортизацією чому вони так зацікавлені? Це не тільки потенційний мобілізаційний ресурс. А чому дуже потрібні дівчата з паспортами РФ? Тому що за російським законом, якщо громадянка Росії народжує дитину, дитина автоматично є росіянином. Це ланцюг загарбницької політики, який поширюється на соціум. Це свідома стратегія для подальшої експлуатації тимчасово окупованих територій і вони таким чином намагаються цих людей прив'язати до цих територій саме через це громадянство.
.jpg)
Віра Ястребова. Фото: facebook
Як економічно функціонують ці регіони? Ви пишете, що там сформувалася модель "дорогої бідності". Що це таке?
Ми такий термін підібрали, щоб пояснити, що ті виплати, які люди отримують від окупаційної влади, не співрозмірні з цінами, якщо казати про продукти харчування. Вартість деяких продуктів є більшою навіть, ніж у Москві. І за рахунок цього ті гроші, які даються, тут же повертаються через структури підприємницькі. І через це можливість влаштувати більш-менш нормальне життя є настільки дорогою фінансово, що вкрай важко виживати. І тому це є "дорогою бідністю", тому що люди за межею виживання.
Ми до цього досліджували тему промисловості в окупованих територіях. І це переважно або виготовлення товарів подвійного призначення, або суто обслуговування інтересів галузі оборони Російської Федерації. І там зарплати українців менші, ніж зарплати у тих росіян, які приїжджають на певні посади контролювати ці процеси. І тут чітко прослідковується підхід по дискримінації і експлуатації місцевого населення. Якщо людина з якихось обставин життєвих погодилася на цю експлуатацію, вона буде мати наслідок цієї "дорогої бідності". Якщо вона не погоджується, до неї застосовуються репресивні заходи впливу і її змушують виселятися. Росіянам складно тримати цей протестний потенціал. Тому вони свідомо його зачищають і замінюють населення на лояльне або байдуже, які не пам'ятають, що тут було до того, як туди прийшла Росія.
Що із шахтами на Донеччині, Луганщині? Чи вони функціонують?
Вони знищені. Території, де було більшість шахт, окуповані з 2014 року. Росія дістала вугільну продукцію, яка була можлива для видобутку, що було вже розроблено гірничими інженерами завдяки тому обладнанню, яке було працездатне, і трудовими ресурсами, які були на той час. А потім ці шахти просто залишили, як є, попередньо вирізавши з них на брухт, вкравши те, що могли вкрасти, і їх затопили. Було понад 100 шахт станом на 2014 рік, які працювали, залишились зараз одиниці, які використовуються, як інструмент залучення нібито інвестицій. Це чисто корупційна схема компаній, пов'язаних з колишнім українським чиновником, який дуже любить РФ, але зараз не в Україні. Тому казати про те, що там буде розвиток вугільної промисловості – це повна маячня, нічого не буде, відновленню вони не підлягають.
Головним інвестором в окуповані території зараз став Китай. Як це працює, який інтерес Китаю в цих громадах?
Дуже хитрий, східний, прорахований, який спирається винятково на інтереси саме Китаю. І те, що Росія зараз грає в ці ігри, намагається виставити території тимчасово окупованої України, як хаб для інвестиційних проєктів Китаю – це не є так. В чому інтерес? Є корисні копалини, окрім вугілля. Є можливість постачати на промисловість, залишки якої там є, своє обладнання, своє устаткування, підписувати контракти, щоб її обслуговували китайські спеціалісти-інженери. Продукт від цієї діяльності господарської буде передаватися Китаю. Санкції у Росії, надра і земля належать українцям, а Китай поставив боргове зобов'язання окупанта і ще й отримує ресурси з тимчасово окупованих територій. І санкції щодо нього не вводиться, тому що це нібито приватні інвестиції і винятково ініціатива окремих фінансово-промислових груп Китаю. Але жодним чином доступу отримати на тимчасово окуповані території і без погодження Пекіна Москвою було б неможливо. Відбувається цинічне пограбування, але під іншим прапором.
Гуманітарна ситуація доволі тяжка і погіршується. Вода – тема номер один. Що тут вам вдалося дізнатися? Наскільки все справді із цим тяжко і як це комунікує окупаційна влада?
Вони не вирішать ситуацію із водопостачанням. Ми згадували Маріуполь. Біля цих новозбудованих будинків уже є пластикові каністри з водою. Логістика доставки продуктів харчування є складною і дуже дорогою для місцевого населення. Але там не існує гуманітарної кризи з цього питання. Глибша проблема полягає в доступі до медицини і медикаментів. Були зафіксовані факти, що на території Донецької і Луганської областей збувалися лікарські препарати з РФ без пакування. Росія свої ліки маркує датами, коли вони є непридатними. А на ТОТ почали з'являтися препарати без маркування цього, без коробочок. Реалізовувалися ліки, які підлягали утилізації.
Росію не зупинило те, що у воді затоплених шахт присутні важкі метали і вона взагалі непридатна навіть для побутового споживання. Окупанти її починали подавати в мережу водопостачання і в такий спосіб намагалися якось цей дефіцит нівелювати. Але зросла кількість онкологічних захворювань. Вони запровадили на території Донецької області з 2020 року заборону розголошення причин смерті.
Ті, хто приїжджає туди гауляйтерами або очолюють так звані силові структури, собі завозять воду. Є навіть вислів "день води". Але це всього кілька годин, кому пощастить і до кого вона ще дійде. Ті гауляйтери, які пилили бюджети Росії, дотації на утримання тимчасово окупованих територій, не витрачали жодної копійки в інфраструктуру.
Про мобілізацію. Що відомо про її масштаби на тимчасово окупованих територіях? Скільки людей Росія уже відправила на війну проти своєї ж країни?
В нас є дані, які ми брали з відкритих джерел. І це сотні тисяч. Це теж викликало певні демографічні перекоси. Ця примусова мобілізація готувалася. Наслідки вже на сьогоднішній день зрозумілі. Поки Росія буде розуміти, що вона може на нас напасти і пробувати нас захопити, вони цю ідею не залишать.
На Донеччині тимчасово окупованій 17 дитячих садків відкрилися, де проводять пропагандистські заходи саме РПЦ МП, Донецька і Маріупольська єпархія, як такі собі експериментальні релігійні садочки. Окремим компонентом тут є релігійна освіта. Це дуже зручний спосіб маніпуляції.
Ті, хто в окупації, позбавлені навіть можливості мати якийсь протест, якусь іншу думку. В них не стоїть на меті покращити ситуацію на 20-30% по демографії. У російських окупантів стоїть кінцева мета сформувати лояльних політично, які підтримують режим або не чинять опору, тих, хто буде працювати на тих підприємствах, які потрібні саме для міністерства нападу Російської Федерації. І ці території є плацдармом про решти України. Ніхто там не буде відновлювати якогось адекватного цивільного життя.
У дослідженні ви пишете: "Найбільш значущим результатом дослідження є висновок про формування нової моделі окупації XXI ст." У чому суть цієї моделі і хто її автор?
Жага СРСР 2.0 нікуди не поділася. Стратегія про союзну державу і саме юридична можливість цього відновлення була вибудована ще в 1990 роки і в грудні 1999 року вона вже була легітимізована. Поки існує Росія в тих кордонах, в яких вона існує, поки там немає реальної федерації, немає сильної місцевої влади, громадянського суспільства, ця загроза залишатиметься. Концепція цієї гібридної війни і покликана на те, щоб руйнувати, вибивати в кожній сфері життя, закладати міну уповільненої дії, змінити свідомість, громадянство, стерти історичну ідентичність, економічну державу, з якої вони роблять військовий анклав, щоб ускладнити її подальшу інтеграцію, економічну незалежність. У РФ хвороблива ідея по тому, що вони слабкі. Але всі повинні бути слабшими за них. Тоді вони будуть себе відчувати сильнішими. І, на жаль, вона реалізовується не на всі 100%, я сподіваюсь, як їм би того хотілося, але це теж ми не можемо скидати з рахунків. Вони присутні в інформаційних просторах. У них є агенти впливу за межами і Росії, і України. Це все теж є частиною стратегії в інформаційній площині, економічній, безпековій. Ще релігію забула згадати.
Це імплементації культурного простору, відчуття стертя кордонів. Найбільшою територією, де є ця загроза, є прикордонна територія. І це треба розуміти і сьогодні відслідковувати з точки зору нашої національної безпеки, що у нас відбувається на прикордонних територіях.
Які рекомендації, засновуючись на тому, що ви знаєте і дізналися про окуповані території, маєте для України.
З приводу реінтеграції тимчасово окупованих територій, я вважаю, що у нас немає таких органів або низки фахових посадовців, які б відповідали за створення і реалізації державної політики. Реінтеграція – це не тільки якісь меседжі для тимчасово окупованих територій. Це робота із ВПО, до яких доступ є. На сьогоднішній день, якщо ми будемо аналізувати з юридичної точки зору, у кого маємо запитати за неналежне виконання роботи в цьому напрямку з виконавчої влади – по суті з нікого. Свідома стратегія відсутня. І тут потрібно залучати фахівців із політології, з національної безпеки. І в першу чергу працювати з нашими людьми з ВПО, до яких ми маємо доступ.
