Києво-Печерська Лавра. Фото: Facebook/Києво-Печерська Лавра
975 років лаврі, що насправді святкуємо і переосмислюємо?
Це дуже важлива дата. Вона поєднує надзвичайно довгий шлях в минулому і плідний для всієї спільноти світової. Лавра – об'єкт світової спадщини. Попереду 25 років до її тисячоліття. І 975 років – це певний рубікон, який примушує нас по-іншому подивитися на значення Києво-Печерської лаври для українського духовного простору, для української культури, для державної складової. Те, що на день Конституції президентом України було підписано Указ про відзначення 975-річчя Києво-Печерської лаври і підготовку до тисячоліття – це величезний посил майбутнім поколінням і тим людям, які думають про майбутнє. Ми, як працівники заповідника, монастир, церква, держава, всі люди, дотичні до лаври, маємо думати, як будемо рухати цей об'єкт і як він зустріне своє тисячоліття. І це символічна дата, яка має показати, куди має рухатися Україна, які цінності, орієнтири духовні, культурні несе наша країна в ці найважчі часи.
Києво-Печерська лавра тривалий час перебувала в орбіті "русского міра". Хоча насправді вона виникла, як дуже важлива частина східної європейської цивілізаційної спільноти. І преподобний Антоній, який є по праву засновником Києво-Печерської лаври в 1051 році, був висвячений, як афонський монах, приніс сюди грецьку християнську традицію, яка далі поширювалася по величезних територіях. Завдання Києво-Печерської лаври – показувати цей об'єкт, як велично значну, інколи дуже драматичну, інколи трагічну сторінку, але дуже яскравої, плідної європейської історії. Змінити фокус і погляд на лавру, як частину європейського простору, при цьому як одну із ключових точок формування української національної ідентичності. Перед нами, як істориками, церквою, суспільством стоїть переусвідомлення її духовної місії. Бо хотілося б, щоб привид "русского міра" поступово зникав і на його місце приходила справжня історія лаври, як світової святині, яка відіграла одну з ключових ролей в формуванні нашої національної ідентичності. Росія це все чітко усвідомлює, розуміє значення Києво-Печерської лаври і ту роль, яку відігравала і може відіграти у встановленні, в підтримці України в духовному плані. І ці останні свідомі удари по Києво-Печерській лаврі, які РФ завдає, це їхня сатанинська реакція на те, що лавра постає і відроджує в собі справжні християнські і українські цінності, важливі для нашого суспільства в умовах війни.
"Русскій мір", який присутній в стінописах і розписах Успенського собору. Що робити з цим?
Дуже важливо все це проаналізувати. Одна із функцій заповідника, як установи, яка зберігає, досліджує і популяризує культурну спадщину Києво-Печерської лаври, є вивчення і популяризація цих джерел архівних, історичних даних шляхом екскурсії. Ми з колегами почали аналізувати наші екскурсії, які досі транслювали якісь дуже дивні речі, пов'язані із царями, ми постійно чогось згадували якихось діячів російської церкви. І коли я почав розбиратися, звідки ж іде вся ця наративна частина, то зрозуміли, що до 2024 року ключовим наративом Києво-Печерської лаври була книжка, написана в кінці XVIII ст за часів Катерини II під диктовку тодішньої церковної цензури, яка повністю зачищала лаврський наратив, простір від українського, європейського, від спадщини литовського періоду, часів Речі Посполитої і транслювала ті речі, які були вигідні російській церкві, як частині інструменту Російської імперії. Має бути сформований історичний, національний наратив, який поверне історичні імена, видатних діячів, ті речі, які тут відбувалися і які більшості нашого суспільства невідомі. І ті елементи, які Росія впродовж багатьох століть і особливо останніх трохи більше 30 років тут впроваджувала, їх треба проаналізувати і частково вони мають бути прибрані або по-новому трансльовані. Бо дуже багато речей, які відновлювалися в Києво-Печерській лаврі, відновлювалися під російський імперський наратив. І останні зміни в Успенському соборі, ті ж розписи, які не були узгоджені абсолютно ні з ким, це була підготовка до зустрічі "русскіх визволителів", виникли наприкінці 2021 року. Частина монастирської спільноти, яка тут перебувала до 2023 року, несли наративи Росії, яка поставила задачу знищення України, українців, як нації, нашої державності і всієї української ідентичності. Особливо це проявилося вже після 2008 року, тут почалися просування російських ідеологічних наративів і якихось символічних речей, які були повністю орієнтовані на туристів із Росії, Білорусі. І дуже багато українців, не розуміючи цієї історії, наративів, припинили ходити до лаври. Тому наша задача – повернути своє, транслювати і прибрати те, що є абсолютно інородним, або ті речі, які є історичними, їх правильно сформулювати в наративну частину і пояснювати людям, що було тут під час імперського панування і чим це загрожувало Україні і українцям, як нації. Росія намагалася знищити нашу ідентичність, культуру, спадщину або її привласнити і показати, як частину спільного єдиного "братства" трьох народів, яке ми бачимо, чим закінчується.
.jpg)
Максим Остапенко. Фото Світлани Мялик
Як керувати Національним заповідником під час війни? З якими викликами зустрічаєтеся?
Війна для лаври це в дечому подвійне випробування, бо, маючи загрози у вигляді ракет і дронів, ми маємо одночасно загрозу у вигляді "русского міра", цієї системи ідеологічної, яка нав'язувала і формувала дуже серйозний вплив на багатьох українців, дехто з них досі вважають, що Путін і Кирило не є військовими злочинцями. Пропаганда Російської, Радянської імперії чи цього монстра, якого зараз формує Путін, продовжує працювати в головах наших людей. І це відбувалося і через церкву. І, зокрема, один із головних об'єктів цього впливу Києво-Печерська лавра. Тому нам треба боротися і усвідомлювати загрозу цієї когнітивної і семантичної війни. І це дуже серйозний виклик. Путін воює за наші святині, за право легітимізувати свою недоімперію, яка є ненависницькою. І щоб підтримувати свою легітимність, їм потрібні ці святині і місця, які будуть показувати їх тяглість, зв'язок з якимось глобальними процесами. І тому святині для Путіна і всієї їхньої наволочі значать надзвичайно багато. Ми маємо це усвідомити. Українці мають повернутися до своїх святинь, шанувати їх, вивчати, знати, молитися тут. І цей процес щоденний. Це не може бути разова акція. Це процес занурення в своє, в те, що нашим є по праву. Це дуже важливо усвідомлювати. Тому для лаври це один із надважливих моментів. В умовах війни це стає ще більш актуальним, бо все це відбувається під час прямих загроз, руйнування і знищення.
Як оговтується і відновлюється сьогодні заповідник від російських повітряних ударів?
Вибух двох "шахедів" в межах об'єкта всесвітньої спадщини, пам'яток, вік яких сотні років – це колосальна загроза. Бо ці об'єкти, коли їх будували, ніхто не розраховував на такі навантаження і впливи. Довгострокова загроза є величезною, бо ті ж церкви, дзвіниці ніяк не розраховували на те, що тут будуть вибухи з амплітудою 3-5 балів землетрусу. У нас стоять на багатьох будівлях сейсмодатчики, які фіксують, що кожен вибух – це як землетрус із силою до 5 балів. Не дай Бог ці вибухи десь поруч будуть більших ракет, це може взагалі зруйнувати структуру будівлі. Стратегічно накопичується цей ефект і будівлі руйнуються не тільки ззовні, але всередині йдуть тріщини, це створює додаткові ризики руйнації, пошкодження і необхідності майбутньої реставрації. Під час останнього обстрілу було завдано шкоди 19 об'єктам у межах Києво-Печерської лаври. Вибиті шибки, пошкоджені дахи уламками. На деяких спорудах достатньо серйозні руйнування. Це надзвичайно сильний вплив на об'єкти, які треба буде відновлювати разом із Успенським собором.
Ми спостерігаємо неймовірну солідарність, дуже багато людей з-за кордону, з посольств інших країн писали слова підтримки, ті, хто могли долучитися, відвідали лавру офіційними делегаціями в рамках посольських візитів, ЮНЕСКО спрацювало дуже добре, їхнє представництво в Україні. Це показник того, що людей особисто торкає, коли країна-агресорка намагається зруйнувати собор. Йде підтримка фінансова, організаційна. Зараз відбуваються процеси відновлення самого собору, просушки його, розробляється необхідна проєктна документація, ведуться підготовчі роботи, вивчається стан конструкцій, які треба буде міняти, вивчаються технології, яким чином влаштувати консерваційне накриття собору для його подальшої реставрації. Всі ці технологічні моменти зараз робляться, є допомога і благодійників, і небайдужих людей.
Чи можна говорити про якісь строки, коли можна буде побачити відновлений собор?
Це питання часу. Отриманий тільки дефектний акт пошкоджень, на підставі яких ми зараз можемо розробляти перші кроки по консервації. Наразі проєкт реставрації, саме підготовка проєктної документації, на основі якої будуть виконуватися роботи – це достатньо тривалий процес. Це не так швидко робиться, як хотілося б, бо частина собору потребує відновлення, частина заміни повної, треба розробити план відновлення, реставрації, консервації тих пошкоджених елементів всередині собору, там величезний обсяг ще попереду організаційний. Ми над цим дуже активно працюємо. Темп надзвичайно високий, але ризики залишаються. Зараз ключова задача на цьому етапі – увійти в зиму, підготувати консерваційний дах, який зможе витримати снігові навантаження і за цей час буде підготовлена вже проєктна документація на реставрацію. Раніше наступного року реставрації не буде запущено. Це технічно неможливо організувати без наявної проєктної кошторисної документації.
Як вдається сьогодні поєднувати наукову роботу, реставрацію, музейну діяльність і відкритість для людей?
Насправді це комплексна функція заповідника не тільки збереження, але й популяризації та вивчення. Дуже важливо, щоб наукова робота не зупинялася і тривала. Є дуже багато різних елементів наукового вивчення, дослідження Києво-Печерської лаври, які надзвичайно цікаві. Це вивчення джерел різноманітних, археологічні, архітектурні дослідження, постійний моніторинг об'єктів. Дослідження, моніторинг – це теж важлива складова. Для заповідника за останній рік було величезною задачею забезпечити роботу комісії Міністерства культури по прийому печер, святинь, реліквій і мощей преподобних, які знаходяться в печерах, провести технічне обстеження, забезпечити там належний режим, бо за деякий період було допущено достатньо багато порушень, які треба усувати, відновлювати належний температурно-вологісний режим. Паралельно колектив працює над популяризацію лаври, проводяться лекції, екскурсії, ведеться активна робота в соцмережах, із засобами масової інформації. Ми показуємо різні сторони лаври від невеликих ікон і закінчуючи великими об'єктами, як вони функціонують, як влаштовані – людям це надзвичайно цікаво. І ті відвідувачі, які приходять у лавру, з цим можуть познайомитися. І паралельно все це потребує втілення сучасних методів. Києво-Печерська лавра зараз отримала мобільну лабораторію і ще комплекс лабораторного обладнання для 3D відцифровування від маленьких експонатів до величезних об'єктів, таких як дзвіниці, церкви. Це надсучасне обладнання загальною вартістю близько 800 000 євро. Задача заповідника: зберігати, популяризувати, досліджувати. І одночасно це взаємодія з Православною церквою України, з відновлення духовного українського служіння, повернення українських наративів, українських християнських цінностей. Наша задача разом повернути духовне служіння, дати сили, підтримку українцям, які потребують такої підтримки під час війни. Одна із задач заповідника – формування синергії між церквою, державою і монастирем-заповідником. І я дуже сподіваюся, що ці 25 років мають сформувати таку модель, яка дозволить нам працювати в повноцінній взаємодії, щоб кожна сторона, кожен учасник не вступали у протиріччя, а підтримували одне одного і допомагали. І це зараз вдається робити.
Реставраційні роботи. Як під час війни наважуватися зберігати і що саме? Як це працює?
Держава зараз обмежена по допомозі у виділенні капітальних видатків. Реставрація завжди належить до капітальних видатків. Вона забезпечує комунальні послуги, зарплату, охорону. Для повноцінної реставрації треба серйозні кошти. І це частково вдається робити завдяки благодійникам, спонсорам. І ось три роки, як ми вже відновили реставраційні процеси. Спочатку це була Велика лаврська дзвіниця, потім башта Кущника. Ведуться з кінця 2024, початку 2025 частково роботи на Троїцькій надбрамній церкві. Реставрацію не можна зупинити і законсервувати, це як хірургічна операція. Якщо об'єкт стає розкритий і зупинений через відсутність фінансування – це величезна загроза для пам'ятки. І тут треба дуже серйозні адміністративні дії держави, щоб таке фінансування, якщо виділяється, було беззупинним, щоб не припинялося в кінці року, а потім наступний рік ніхто не знає, коли і які кошти будуть виділені. Хай це буде невеликий обсяг, але щоб вони були беззупинно і можна було ці реставраційні роботи не зупиняти на тривалий термін. Ці моменти дуже важливі саме для збереження пам'яток. Наразі у нас працює велика команда реставраторів пам'яток музейних експонатів, які потребують реставрації. І таких експонатів десятки тисяч. Деякі з них потребують просто профілактичних робіт, деякі консервації, а деякі потребують дуже серйозної реставрації. У нас є унікальні виставкові проєкти, які пройшли реставрацію. Деякі з них походять з руїн Успенського собору. І от тільки зараз поступово доходить у реставраторів черга до їх відновлення.
Як сьогодні Києво-Печерська лавра і Національний заповідник повертає імена українських діячів, українські традиції?
Дуже важливою ідеєю є повернення українських імен. Це почалося раніше. Зокрема, повернення Шевченка, Костянтина Острозького, Петра Могили або Єлисея Плетенецького. Встановлення пам'ятного знаку Іванові Мазепі.
Погруддя гетьмана Івана Мазепи у Києво-Печерській лаврі, 28 червня 2026 року. Фото: president.gov.ua
Якою лавра зустріне свою першу 1 000 років? Які плани на найближчі 25 років у заповідника?
Києво-Печерська лавра належать українському народові і ми маємо відчути свою зацікавленість і повагу до цього місця. Найкращою аналогією є Ватикан для Італії. Подібна історія має статися і з лаврою. За 25 років українці мають зрозуміти, що наші святині формують наше майбутнє. Те, як ми ставимося до наших святих місць, в яких молилися і в яких спочивають наші видатні діячі, таким буде наше майбутнє. І якщо вороги десятиліттями стирають із нашої пам'яті наші святині і нашу приналежність до них, то наше майбутнє буде важким. Якщо ми повернемося до своїх святинь і почнемо їх впорядковувати, вшановувати, реставрувати, відновлювати і наповнювати щирою молитвою і правильними духовними діями, то і будемо мати абсолютно інше майбутнє. Від того, як нація і народ ставиться до своїх святинь, залежить їхнє майбутнє. Я закликаю всіх людей дізнаватися все, що їм цікаво, про лавру, знаходити видатних діячів, які були пов'язані.
