Ілюстративне фото з відкритих джерел
"На 11 липня очікування були значно гіршими"
Пане Сергію, дещо раніше польський президент анонсував низку жорстких рішень на 11 липня, коли в Польщі вшановують пам'ять жертв Волинської трагедії. Тож як минув цей день? Чи були гучні заяви від президента Польщі Кароля Навроцького? І, що важливо, а чи були якісь практичні кроки надалі?
Як на мене, то передусім увагу треба звернути на трьох ключових політиків, які виступали з заявами і до цього, і вчора, 11 липня. Це, власне, президент Навроцький, це прем'єр Туск і міністр оборони Косіняк-Камиш. Коли ми говоримо про них, то очевидно, що в кожного є свій порядок денний і кожен у свій спосіб використовує ситуацію.
Кароль Навроцький останнім часом чимало нагнітав у двосторонніх відносинах, чого лишень варта історія з "Білим Орлом" (орденом — ред.). Але наразі я би сказав, що його заяви були напрочуд м'якими, тобто не було цієї надмірної ескалації. Він дійсно почав розводити у два різних наративи українців і націоналістів з УПА. При цьому вже й не йдеться, наче, про УПА в цілому, а йдеться про окремих націоналістів, і йдеться про те, що українці загалом нічим не завинили, а завинили саме ті націоналісти, які вбивали цивільних поляків.
Схожа риторика була у Дональда Туска, тобто вони все ж говорять про необхідність примирення і перші кроки з боку України, але разом з тим є усвідомлення того, що українсько-польські відносини у безпековій сфері важать, і тому можна сказати, що Туск загалом намагався примирливо говорити в межах того, що йому дозволяє поточна політична ситуація. Адже ми розуміємо, що у Польщі те, що називається коабілітація, коли президент виступає проти прем'єра, а прем'єр проти президента. І очевидно, що Дональд Туск розуміє, що його намагаються загнати у пастку, аби він виступив з проукраїнськими позиціями, і тоді, звісно, Навроцький зможе "спустити" на нього усіх собак.
Ну, і зрештою Косіняк-Камиш, який навіть відвідав Україну, був в одному з сіл прикордоння. Його заява теж виявилася м'якшою, ніж ми сподівалися. Єдине, що він закликає "не чинити гіркоти і болю своїм друзям", але в цілому очікування були значно гіршими.
Єдине, що справа ще не завершилась і сьогодні, 12 липня ми ще очікуємо "Волинський марш" у Варшаві. Цей марш організовується уже не чинними провладними політиками, а Гжегожем Брауном, який зараз в опозиції. І ось там можливі інциденти, але загалом сподівання на ескалацію чи навпаки, очікування ескалації наразі не виправдались вповні.
На позицію Навроцького вплинуло прихильне ставлення до Зеленського з боку Трампа
Міністр оборони Польщі відвідав Україну, побував на Волині, як ви згадали, своєю чергою посол України в Польщі Василь Боднар у День пам'яті жертв Волинської трагедії поклав вінок до меморіалу у Варшаві. Також не було 11 липня жорстких заяв. Чи свідчить це, що, як мінімум, на офіційному міждержавному рівні градус напруги зменшується?
Я з вами погоджусь, і я думаю, тут треба дивитися на кілька контекстів, які, власне, призвели до цього примирення. Точніше не примирення, будемо відверті, але принаймні зниження градусу напруження у двосторонніх відносинах. Якоюсь мірою зіграв свою роль саміт в Анкарі, де президенти зустрілися, і хоча порозуміння щодо історії вони не досягнули і навряд чи можуть досягнути, але принаймні було сказано, що Польща підтримуватиме Україну.
.jpg)
Сергій Герасимчук. Фото: Facebook
Іще одним чинником, напевно, є усвідомлення того, наскільки ж це може нашкодити, власне, Польщі. Тому що у двосторонніх відносинах, по-перше, є безпековий чинник, і Польщі вигідно, щоб Україна мала належний потенціал для того, щоб стримувати російську агресію. По-друге, відновлення України буде чималим проєктом з боку європейської держави. Якщо ми будемо сваритися з приводу історичних концептів, то, ймовірно, Польщу можуть обійти на повороті західноєвропейці, які дивляться на це дуже прагматично.
І до певної міри частина моїх колег припускає, що зіграло свою роль дуже прихильне до Зеленського ставлення з боку Трампа. А Навроцький все-таки орієнтується більшою мірою на Сполучені Штати. І ось те, що Дональд Трамп цього разу не посварився з Зеленським і навпаки казав, що Україна сильна і він з зацікавленням дивиться на неї, теж могло зіграти свою роль.
Я переконаний, що спалахи ще будуть, бо ця тема однозначно буде важливою у ході виборчої кампанії до 2027 року. Але, ну, принаймні, станом на зараз ми бачимо певне стишення.
Президент Зеленський і президент Польщі Кароль Навроцький провели зустріч на полях саміту в Анкарі і, за словами Дмитра Литвина, радника президента України з комунікацій, вона була довгою. Про що потенційно розмовляли президенти?
Ми можемо говорити про кілька тем, які зараз у публічному просторі.
Це, по-перше, певний перехід до транзакційності у двосторонніх відносинах. Поляки активно наполягають на тому, що час, коли Польща дарувала Україні свою підтримку, минув. Тепер за цю підтримку від України теж вимагатимуть зворотних кроків.
Я припускаю, що питання літаків МІГ залишається на порядку денному. Поляки кажуть про те, що Україна наразі не відмовилась від них, та й Польща ще їх не утилізує, і цілком можливо, що цей трансфер все-таки відбудеться. Єдине, що ремонтувати їх, напевно, доведеться в Україні, і крім того, поляки хочуть отримати від України якусь підтримку у дронових технологіях, тобто цей діалог точиться.
Другий момент – це, очевидно, безпекова ситуація і в Україні, і ті "зливи" у медіа, в яких йшлося про те, що, можливо, атака на Польщу. Я думаю, що координація з цього приводу між Україною та Польщею є життєво необхідною.
Ну і, звісно, я переконаний, що не обійшлося без теми історичного примирення. Наразі польський наратив полягає в тому, що Україна все ж таки має визнати провину тих упівців, які були причетні до злочинів проти цивільних. Однак, як ми бачимо, тут є певне стишення. З іншого боку, ця тема, хоча і буде обговорюватись між президентами, і ми бачимо цілком конструктивні кроки з обох сторон, поки що в мене є відчуття, що польська сторона хоче від Києва більше і цю тему порушуватиме і надалі. Але основного вони досягли: ми отримали заяву з боку керівника Інституту національної пам'яті України про те, що ексгумації триватимуть. Тобто поляки, принаймні, на цьому треку отримали те, що хотіли. І зараз головне, аби ці ексгумації відбувалися належним чином і документувалися ті злочини, які будуть виявлятися надалі.
З часом я хотів би, принаймні, але не переконаний, чи так станеться, варто було б повернути цю тему історикам і з тим, щоб саме вони давали оцінку тому, що відбувалося на Волині.
11 липня переміг не здоровий глузд, а прагматизм
Голова Офісу президента днями заявив, що Польща готує незрілі ескалаційні кроки до 11 липня на річницю Волинської трагедії. Вочевидь, цих кроків не відбулося. Чому? Переміг здоровий глузд?
У мене є відчуття, що переміг прагматизм, а не здоровий глузд. Тобто чекати перемоги здорового глузду нам ще доведеться. Але принаймні те, що зараз ескалювати цю тему невигідно, стало зрозуміло і з боку України, і з боку Польщі. Польща, як я вже казав, це і втрачені шанси потенційно брати участь у відновленні України, і втрачені безпекові шанси. Для України ж треба пам'ятати про той аргумент, що Польща як держава-член Європейського Союзу, причетна до рішень щодо відкриття нових кластерів, щодо відкриття і закриття переговорних розділів, щодо членства України в Європейському Союзі в цілому. І тут ми теж маємо трохи стишувати свою риторику, тому що з одного боку так, ми маємо право на своїх героїв, це було неодноразово підкреслено українською стороною. З іншого боку, ескалювати зараз на цьому етапі, коли Польща може там виступити гравцем з голосом вето, замість того ж самого Віктора Орбана, напевно, теж не варто.
"Якщо поліція Польщі діятиме недостатньо швидко, то 12 липня не виключені інциденти"
Пане Сергію, на початку ви згадали про марш, який відбудеться 12 липня. Які там можуть бути ризики і чи мають стосунок до цього маршу офіційні посадові особи, про яких ми згадуємо?
Ні, стосунку до цього маршу офіційні посадовці не мають. Його організатором є Гжегож Браун, який дуже яскраво засвітився останнім часом на усіх конфліктах з Україною, тому що він був причетний і до історії з українським зерном, і загалом має імідж такого собі антисеміта, консерватора, ультраконсервативного політика.
Так ось його ідея полягає в тому, щоб провести цей марш у Варшаві для того, щоб відзначити річницю трагедії, яку в Польщі називають різнею. Примітно те, що напередодні він відзначився ще одним скандалом з єврейським населенням Польщі, тобто він виступає не суто проти українців, він ще влаштовує скандали з євреями, тож можна віднести його не лише до антиукраїнських політиків, але й до антисемітів.
Такі марші, як правило, включають до своїх рядів прихильників радикальних сценаріїв, тому я не виключаю там інцидентів, які могли би виникнути, скажімо, з автами на українських номерах або з атаками на українців, якщо поліція Польщі буде діяти недостатньо швидко.
Нагадаю, що, по суті, Браун є політиком, який очолює партію "Конфедерація Корони Польської", і ця партія є навіть більш радикальною за "Конфедерацію", про яку ми багато чули. Вона, по суті, відкололася від неї. Тому це дійсно тривожні дзвіночки.
Але в перспективі це буде ще більш тривожним, тому що якщо підтримка Гжегожа Брауна буде зростати, то я не виключаю, що і партія "Право і справедливість" буде рухатися вправо, щоб змагатися саме на крайньому правому сегменті політичного спектру за голоси виборців із Брауном.
І зрештою ми бачимо, що навіть представники партії, які входять до уряду, той самий Косіняк-Камиш, теж мають схильність до експлуатації антиукраїнських наративів. Цього разу він був досить стриманий, але він орієнтується на того ж виборця — як правило, консервативного, правого, сільського мешканця. І тому така риторика у окремих політиків навіть з числа нинішньої правлячої коаліції буде періодично з'являтися. Але сподіваємося, що 12 липня обійдеться без погромів.
