Олег Симороз. Фото: Владислав Кравець/Суспільне
"У нас немає сталої системи невідворотності покарання за вчинення кримінального злочину в армії"
Останніми днями громадськість активно обговорює скандал щодо вбивства двох цивільних. В організації злочину підозрюється екскомандир 155-ї ОМБР "Анна Київська" Станіслав Лучанов. 14 липня Рокитнянський райсуд Київщини обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На суді прокурор стверджував, що двох цивільних за наказом Лучанова було вбито. Також було затримано понад 10 військовослужбовців цього підрозділу. Станіслав Лучанов на судовому засіданні щодо обрання йому запобіжного заходу заявив журналістам, що не визнає своєї провини.
На вашу думку, чому таке взагалі стало можливим?
Тут мова, я думаю, про комплексні проблеми, які є в армії. Це ставка, м'яко кажучи, не на тих людей, не на ті підходи, не на ті чесноти, які мають бути в командира. Крім того, є системні проблеми. Це відсутність настання невідворотного покарання саме для вищих ешелонів командирів. І в принципі, це підривало віру військових, саме рядового складу, сержантського, молодшого офіцерського, тому що деякі люди, які в першу чергу причетні до якихось недолугих дій, до злочинів в армії, дуже часто уникають відповідальності, переїжджають кудись у ТЦК на роботу або ще кудись. І ще один момент — різноманітні покидьки у погонах бачать, що немає реальної відповідальності, а це такий інстинкт тваринний. Це психологія злочинця, є у криміналістиці таке поняття. Вони, розуміючи, що не настає покарання, починають думати в найгіршу сторону. І не бояться нічого, бо думають: "Ну, вчиню я злочин, і що мені буде? Навіть якщо буде скандал, мене переведуть у ТЦК і все буде добре". Мабуть, ці два аспекти я б виділив.
Це можна розвинути у більш приземлене поле, що у нас немає військової юстиції, в армії не працюють правоохоронні органи. Йдеться про різноманітні злочини — починаючи від СЗЧ і закінчуючи побиттями, катуванням свого особового складу та злочинними наказами. Правоохоронна система із цим не справляється, тому що це випало на роль ВСП (Військова служба правопорядку — ред.). Я навіть військовою поліцією їх назвати не можу, тому що у них немає навіть слідчих функцій. Це така служба правопорядку, вони мають підтримувати правопорядок. Державне бюро розслідувань і не зацікавлено, і не має ресурсів зараз розслідувати всі ці злочини. Це призводить до того, що у нас, підкреслюю, немає сталої системи невідворотності настання покарання за вчинення кримінального злочину в армії. І це несе за собою такі наслідки, про які ми з вами говоримо.
Дякую за ґрунтовний аналіз. Власне, помилки починають масштабуватися на початковому етапі, коли злочин вчиняється, але оточення не бачить дій влади з його нейтралізації. Непокараний злочин, це друга обставина, дає велику спокусу до його повторення. І третє — це системні провали у законодавстві.
Я б це назвав пухлиною, яка з кожним роком імпотенції найвищого законотворчого органу — який спостерігає, перетворює ці проблеми на токшоу, висвітлює їх у тіктоках — на жаль, росте. Замість того, щоб з нею боротися — як у медицині, агресивно обирати метод лікування і боротися, щоб вижити — ті люди, які це мають робити, просто спостерігають, на жаль.
"Українській владі та командуванню треба починати вчитися працювати з незручними, але фаховими, авторитетними людьми, які відстоюватимуть свою думку"
Є такий вислів "метастази корупції", а тут очевидно можна сказати метастази непокараного зла чи безкарності, десь такі аналогії.
Як оцінює ситуацію Верховний Головнокомандувач ЗСУ, президент України Володимир Зеленський — дослівно: "Це, на жаль, військовослужбовці, колишній командир 155-ї бригади. Все, що ними робилося, буде детально перевірено. Це справа, яка стосується не однієї громади і не тільки Київщини. Встановити повну правду та притягнути до відповідальності всіх винних – це потреба всієї країни. Так і буде", — підкреслює президент Зеленський.
Після публікації розслідування полк "Скеля" вийшов із закликом не асоціювати Лучанова з їхнім підрозділом. Здобутків на їхньому рахунку, пишуть представники "Скелі", багато. Зокрема, днями стало відомо, що 425-й штурмовий звільнив 6 сіл на Дніпропетровщині — під контроль України повернули Тернове, Запорізьке, Новогеоргіївку, Вороне, Січневе та Маліївку. Пілоти 155-ї бригади розбомбили схованку росіян.
Як уникнути негативних асоціацій? І перед вашою відповіддю ще один промовостий момент. Зрозуміло, що проросійські ресурси не обійшли увагою цей інцидент. Потрібно чітко розуміти — ворог не спить і використовує такі випадки на свою користь. А оскільки подія є чутливою, то схожі публікації зі спробами дискредитувати ЗСУ набиратимуть обертів.
Щоб не було дискредитацій, маніпуляцій, підриву авторитету Сил оборони, треба просто не робити ставку на аморальних людей. Не ставити їх на керівні посади. Я не розумію, для чого нам всі ці перевірки, мотиваційні листи для простих смертних, які працюють. Дуже важко простому смертному навіть на якусь базову командну посаду потрапити. Тебе будуть муштрувати, будеш проходити поліграфи і так далі. А як для вищого складу це відбувається? Поки працюватиме кумівство різноманітних осіб на посаду, аморальних, зі ставкою на те, що він ручний, він буде працювати, матимемо такі плоди. Українській владі та командуванню треба починати вчитися працювати з незручними, але фаховими, авторитетними людьми, які будуть відстоювати свою думку. Тоді буде в армії репутація, зокрема, у високого командування. Якщо ставка буде робитися на тих людей, які дискредитовані, які будь-яке дурне рішення виконуватимуть заради виконання, ми будемо рухатися, на жаль, в бік того, що відбувається в армії нашого ворога. Російська армія є цьому дуже гарний приклад.
Я дуже щиро сподіваюся, що історія зі "Скелею", історія зі 155-ю бригадою нарешті покаже комусь в Офісі Президента і в Генеральному штабі, що вони, м'яко кажучи, у кадровій політиці роблять не так, як мали б робити, і керуються не тим. Відповідно, треба ухвалити кадрові рішення на найвищій ланці Сил оборони, Збройних сил України.
Фінальний висновок буде дуже лаконічний. "Україна – не Росія", так називається відома книжка 2-го президента України Леоніда Кучми. Отже, наші методи повинні бути абсолютно протилежними тому, що відбувається на Московії. Ми демократична цивілізована держава, все повинно бути під громадським контролем. Мають відбуватися конкурси. З одного боку, війна – це безумовний жах, а з іншого боку, війна – це перезавантаження для економіки, для того, щоб люди, які почувалися абсолютно нормально у цивільному житті, раптом виявляють військовий талант. Історія знає масу таких прикладів.
Екскомандир 155-ї ОМБр Станіслав Лучанов (на передньому плані). Фото: Facebook/155-та ОМБр
КОНТЕКСТ
Рокитнянський районний суд Київської області напередодні, 14 липня обрав запобіжний захід для екскомандира 155-ї ОМБр "Анна Київська" Станіслава Лучанова у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права на заставу. Підполковника підозрюють в організації викрадення і вбивства двох людей. Про це з приміщення суду повідомили кореспонденти Суспільного.
Засідання розпочалось із чотиригодинною затримкою й на його початку Станіслав Лучанов заявив журналістам, що не визнає своєї провини.
ВЕРСІЯ ПРОКУРАТУРИ
Прокурор нагадав, що підозрюваний є підполковником ЗСУ та, перебуваючи на посаді командира 155-ї ОМБр, був "прямим начальником" інших фігурантів кримінальної справи, також військовослужбовців. Тож, мовляв, й вирішив долучити їх до викрадення братів Максима та Романа Мосейчуків із села Калинівка на Київщині, маючи для цього "особисті мотиви".
Так, за твердженням сторони обвинувачення, до викрадення й вбивства обох чоловіків підполковник вирішив залучити військовослужбовців Руслана Дмитрука, Андрія Зайця, Олександра Перцулу, В’ячеслава Артамонова, Богдана Шурка, Максима Микитенка, Романа Козака та Сергія Коломійця, які йому підпорядковувались. Він нібито наказав їм розподілити поміж собою "ролі" й надалі керувати підготовкою та вчиненням цього злочину.
Далі, як сказав прокурор, вищезгадані військові вночі прибули до Калинівки на Київщині та незаконно проникли на територію домоволодіння, де жили брати Мосейчуки. Тоді підозрюваний Заєць двічі вистрілив у ногу одного з них — Романа. Потім підозрювані військовослужбовці силою помістили обох братів в автівки марок Mercedes Vito та Mitsubishi L200 й відвезли їх до військової частини А5001, неподалік Полтави, де незаконно утримували до 1 липня.
За словами прокурора, 1 липня Лучанов вирішив організувати вбивство Мосейчуків, аби приховати викрадення. За версією прокуратури, до цього він залучив командира батальйону 155-ї ОМБр Олексія Долгаленка, для якого також був прямим начальником. Виконуючи наказ командира, Долгаленко 1 липня вивіз Максима Мосейчука службовим автомобілем на полігон поблизу Полтави, де вистрілив йому в голову, від чого той помер на місці.
"У Лучанова виник умисел в заподіянні смерті. Він залучив Олексія Долгаленка, для якого нього прямим начальником. [...] Лучанов надав наказ вбити братів, вибрав місце [...] Долголенко 1 липня вивіз Мосейчука Максима з (теритрої військової — ред.) на полігон. Завдав поранення в голову, Мосейчук помер", — стверджувала сторона обвинувачення.
Потім, за твердженням прокурора, підозрюваний також вивіз на полігон другого брата — Романа. За його словами, Долгаленко вистрілив йому в голову щонайменше вісім разів. Аби приховати тіла, підозрюваний поклав їх у заздалегідь викопану яму на території цього ж полігону та відзвітував Лучанову.
Озвучивши подробиці матеріалів справи, сторона обвинувачення нагадала суду, що підполковник після публічного розголошення інформації про викрадення братів Мосейчуків пішов у СЗЧ та змінив номер телефону й клопотала про взяття його під варту без права на заставу. Слідство вважає, що екскомандир 155-ї ОМБр може переховуватись від правоохоронців і впливати на свідків, які є його колишніми підлеглими.
ЩО КАЗАВ ЕКСКОМАНДИР 155-Ї ОМБР ТА ЙОГО АДВОКАТ
Під час судового засідання Лучанов заявив, що не згоден з оголошеною йому підозрою. Крім цього він стверджував, що готовий співпрацювати зі слідством. Підозрюваний також зазначив, якщо слідчі вбачають якісь ризики, то він згодний із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою до з'ясування всіх обставин. Крім цього, підполковник заперечив, що пішов у СЗЧ. Він стверджував, що був у відпустці, а потім — на лікарняному.
Адвокат Лучанова Денис Лисов заявив, що "в матеріалах справи немає жодної згадки" про його підзахисного. За словами захисника підполковника, вказівку на вбивство братів давала "інша людина". Зокрема, адвокат зауважував, що під час допиту ніхто із сімох підозрюваних у викраденні Мосейчуків не згадував імені Лучанова, а восьмий підозрюваний, Шурко, мовляв, відмовився давати свідчення.
Водночас у клопотанні про підозру Долголенку, якого звинувачують у вбивстві братів, зазначено, що ці дії він вчинив за наказом екскомандира 155-ї ОМБр. Проте, Лисов апелював, що протоколу допиту немає.
Також захисник підполковника, посилаючись на матеріали справи, заявляв, що кілька людей впізнали іншу людину, котра "представлялася командиром 155-ї бригади, згідно з допитами тих людей". Окрім цього, Лисов казав, що є суперечність між "віддавати накази" й "діяти за попередньою змовою". "Питання завідомо незаконного наказу якось не дуже корелюється з питанням за попередньою змовою, якої я не розумію. У них була попередня змова чи це був наказ, який вони виконували?", — поставив запитання адвокат.
РІШЕННЯ СУДУ
Заслухавши доводи сторін, колегія суддів постановила взяти підполковника під варту строком на 60 діб без права внесення застави.