Ілюстративне фото: Facebook/Генеральний штаб ЗСУ
"Ми справді вийшли на паритет"
У вашому дописі на початку серпня цього року була аналітика: ворог у липні окупував більше, ніж Сили оборони України повернули. Приріст по мапі складає 36 квадратних кілометрів. Дещо згодом з’явилась інформація від Інституту вивчення війни, що Росія просунулася майже на 38 квадратних кілометрів, а це у 12 разів менше, ніж торік. Поясніть, будь ласка, цю складну математику підрахунку, якою займаєтеся ви і ваша команда. У росіян тимчасова пауза?
Багато людей прочитали цю публікацію не до кінця і неправильно, тому що там є така собі гра цифр. Якщо порівнювати в цілому з тим, що було опубліковано в липні від Сил оборони, тобто те, що Сили оборони звільнили, і просування росіян, то вийшла оця різниця у цифрі, яку ви назвали. Якщо згадувати травень-червень, у росіян останні декілька місяців була від'ємна складова у прирості територій, але зараз відбулося трошки в іншу сторону. Чому так? По-перше, хочу зазначити, що не вся робота Сил оборони опублікована до кінця. Це важливо сказати. Коли будуть офіційні оголошення, буде дозвіл, то будемо позначати цю роботу Сил оборони, бо вона є. Оскільки триває робота, триває оперативна тиша, про яку ми завжди мусимо пам'ятати, що Сили оборони мають працювати саме у цій тиші, то сталася така від'ємна частина. Якщо взяти ці цифри, що звільнили Сили оборони і прибрати їх, то в липні взагалі буде, здається, 88 квадратних кілометрів окуповано. Ми опублікували із запізненням. Чому? Тому що лише на той момент був дозвіл та офіційні заяви про рухи Сил оборони. Відповідно, ця цифра склала не 88, а 34, якщо не помиляюсь. Тому зараз, в залежності від того, коли буде офіційна заява від Сил оборони про те, що ми просунулися, тоді й буде публікуватися кілометраж і різниця. Якщо підсумовувати, то там буде трохи більше у Сил оборони, ніж з боку ворога.
А якщо абстрактно і загально, то ми справді вийшли на паритет. Я б не сказав, що ми армія наступу. Ми чули ці цифри, зокрема коли змінювався головком ЗСУ, це був навмисний маркетинговий наратив, бо так треба було говорити певним людям. Але сказати, що ми армія, яка наступає, мені важко. Тому що коли порівняти ділянки, де ми можемо наступати і де нам треба тримати оборону, то це два різні фронти. Дуже різні. Адже у нас є Покровськ, точніше вже Гришине, і там маємо великі проблеми. У нас вся та ділянка вже є не Покровськом, не Мирноградом, вже навіть не Гришиним, а там є Добропілля. Окупанти рухаються саме туди. Там величезний тиск, велика концентрація сил ворога — і піхоти, і техніки, яку вони використовують, і дронів 1000+ одиниць. Там шалений тиск, яким вони намагаються просуватися в глибину Донецької області у тій частині. Костянтинівка. На жаль, якщо тенденція не зміниться і ніяких рухів не буде зроблено, хоча зараз над цим працюють, то Костянтинівку ми втратимо. І це теж не про наступ, правильно? Там ледь-ледь стримують Сили оборони, і треба віддати належне тим підрозділам, які там стоять. Це Слов’янсько-Краматорська агломерація, десь від півдня Ямполя до Часового Яру. Часів Яр у нас теж під великим питанням. Але ще не поспішайте з висновками, тому що там, можливо, вже всіх вивели і нікого немає. Проте Часів Яр, скоріш за все, вже під величезним питанням утримання. Не буду зараз стверджувати нічого, тривають певні роботи.
"Зараз наводиться порядок всередині Генерального штабу, всередині армії"
У Сил оборони склався справедливий паритет із росіянами, вони не можуть активно просуватися, ми їх знищуємо у великій кількості, ми можемо їх стримувати, нам треба допрацювати ще з проблемами нестачі людей, над чим, в принципі, Михайло Васильович (Драпатий, новий головком ЗСУ — ред.) вже почав працювати. Нам треба нарощувати свої спроможності технологічні, зокрема дрони, треба вирівняти контроль і нормальну роботу фронту, щоб можна було тримати оборону, щоб вже не було фейкових позицій, цих політичних утримувань населених пунктів. Зараз іде велика комунікація з командирами бригад, у яких сформувалася недовіра до вищого військового командування. Бо, наприклад, вони говорили (умовно) про якийсь відхід, щоб зберегти особовий склад, а їм надходив наказ відновити або розслідування: "чому ви втратили?". Отже, це дуже велика внутрішня робота, зараз вона здійснюється, наводиться порядок всередині Генерального штабу, всередині армії. І з часом побачимо, із чим ми вийдемо на осінь та зиму.
"Кількісна перевага ворога вибудовує ці просочування"
Натрапив нещодавно на думку Олександра Коваленка, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив". Він зауважує, що поки вся увага медіа прикута саме до Костянтинівки, реальна проблема є на східному фланзі — це Слов'янсько-Краматорський плацдарм, колишній Сіверський напрямок. Яка реальна ситуація там зараз?
Я був там нещодавно фізично, говорив із командирами, був на командних пунктах і в цілому бачив, що там відбувається. Там є проблема, дійсно, але її зараз не варто перебільшувати. Яка складається ситуація? Там є великі просочування ворога. У першу чергу через те, що сприяють погодні умови, такий сезон — літо, "зеленка". Військові, командири кажуть, що важко побачити, бо воно залазить в кущі, у ліс — і там його вишукують. Ще треба якось отримати підтвердження, що воно дійсно "200", а не через 2 дні знову виліз, бо вижив чи зазнав просто поранення. Це дуже важка робота. Маємо нестачу особового складу, над чим зараз працюють, щоб виправити. І відповідно, кількісна перевага ворога вибудовує ці просочування. Навіть зараз, до прикладу, Рай-Олександрівка, дуже важливий населений пункт у тому районі, куди зараз намагається затягуватися ворог, хоче його окупувати, бо населений пункт тактично важливий у тому районі.
Але, якщо уточнювати більш реальну ситуацію на місцях, то зі своїм просочуванням ворог дуже часто опиняється там назавжди. Російських окупантів там знаходять, їх там убивають, тобто триває ця постійна робота. Зараз на волосині витримують цю оборону і дуже важливо, щоб уся ця оборона трималася. Звісно, залежить, як буде на місцях, як даватимуть ресурси, як будуть командири справлятися, як будуть приділяти увагу ділянці вищого військового командування. Там ще відбулися певні тактичні зміни на ділянці. Про них, здається, публічно ніхто не оголошував, тому я теж не буду. Це стосується контролю цієї ділянки, скажімо так.
.jpg)
Роман Погорілий. Фото: Facebook
"Хто поїде туди, одразу відчуває, що Слов'янськ-Краматорськ — це вже небезпечна зона"
Каленики, Рай-Олександрівка, лізуть у Миколаївку. Миколаївка це по суті такий стратегічний населений пункт перед Слов'янськом. Якщо вони його візьмуть, то звідти будуть залазити безпосередньо у Слов'янськ. Але ще рано, тому що там вибудовується оборона, йде вогневий контроль з боку пілотів. Хоча є проблеми, росіяни готуються до тієї ділянки, тривають підготовчі роботи. Наприклад, ті ділянки, які ми мінуємо, щоб ворожа піхота не проходила, вони розбивають артилерією. Отже, росіяни готують собі підходи, щоб якщо впаде Костянтинівка, скоріш за все, там активізуватися. Їм не треба вже навіть брати Лиман, а достатньо там просочитися, взяти контрольні населені пункти, і вже просочуватись у Слов'янськ-Краматорськ. Хто поїде туди, то одразу відчуває, що Слов'янськ-Краматорськ — це вже небезпечна зона. Особливо Краматорськ. Його просто знищують. Там не затихає — КАБи, РСЗВ, артилерія, дрони, "Шахеди", "Ланцети", FPV — все 24/7. Ти їдеш в магазин, і в будь-який момент по тобі може прилетіти КАБ. Там по вулицях вже літають FPV-дрони. Оце проблема. І так з усією агломерацією — це Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Олексієво-Дружківка і Костянтинівка. Зайдуть в Костянтинівку — ця зона розшириться. Після Костянтинівки вони вже взялися за Дружківку, там перебувати не можна, це вже безпосередньо зона бойових дій, де ти не можеш просто жити. Тільки найвідважніші там залишилися. Сходити в магазин, покурити цигарку, випити кави — цього там зробити майже неможливо. Візьмуть після Костянтинівки у роботу Дружківку та Олексієво-Дружківку. Це важливі населені пункти в тому районі, логістичні, хабові, й це вплине взагалі в подальшому на оборону, на перебування командних пунктів, резервів, пілотів, майстерень тощо. Я вже мовчу про техніку й артилерію, там все у динаміці, і це треба враховувати. Тому передусім увага все ж таки на Костянтинівку, а друге — це Слов'янсько-Краматорська агломерація на тій ділянці.
Здебільшого мають місце фейкові просування росіян із "флаговтиками"
У своєму дописі ви досить ствердно зазначаєте, що Донецьку область у 2026-му році росіянам нереалістично окупувати, і у 2027-му, за нинішніх темпів, вони не матимуть шансів. Чому така впевненість?
Якщо враховувати нинішню динаміку втрат росіян та як вони проводять штурмові дії, як окуповують, то це просування локальні, просування позиційні. Взяли якийсь опорний пункт, спостережний пункт, у посадці просунулися, але в більшості випадків мають місце фейкові просування із "флаговтиками". Усі про них знають, це не новина. Це тактично не впливає на ситуацію в цілому. І якщо враховувати ці темпи, то Донецьку область, звісно, вони не візьмуть. От прямо фізично: зайти в населений пункт, закріпитися, окупувати його, мати об'єктивний контроль над територією і перебувати там. А те, що вогневий контроль, то він у них вже по всій Донецькій області. Бо в будь-який момент там може прилетіти "Шахед", "Ланцет", це впливає на логістику, на умови проживання. Там зараз уже майже всі живуть під землею, а не над землею. Але це ж не про окупацію. Тобто з їхніми втратами у них також проблеми із солдатами, з якістю, кількістю на певних ділянках. Це теж треба враховувати. Просто у них є певний оперативний резерв, коли він може йти "на м'ясо". Я не буду боятися цього слова, бо постійно один-два штурмовики лізуть безперестанно, десь там намагаються сховатися, вижити.
