Чи не здається вам, що ХХІ століття вас дуже обмежує?
Ігор Мельничук: – Не можна сказати, що ми чимось обмежені. Зараз такий час, що практично немає жодних обмежень, навіть у лексичному плані. Не те, що було, коли ми починали. Тоді були різні комісії, дозволи на виступи. Комуняки кричали, що ми розвалюємо Радянський Союз, а були і з нашого табору люди, які кричали, що ми навпаки, паплюжимо українську мову. А потім вже полюбили, і ті, і другі.
У Макаревича є така пісня, "Не треба прогинатись під мінливий наш світ, хай краще він прогнеться під нас". Особисто я не бігаю за модою – мода дуже перемінна.
Чи вже скінчився "совок" у головах? Чи, за відчуттями, ви досі "лупаєте цю скалу"?
Ігор Мельничук: – Думаю, це минуло. Всередині нас досі щось живе, що заважає звільнитися від якихось комплексів, які нам насаджували багато років. Але воно швидко забувається.
Павло Крахмальов: – Я би не сказав. Я у своїх колег і в себе помічаю цю "совковість", і вона найстрашніша – безініціативність. У Радянському Союзі як було? Ти гаєчка в механізмі, і ти про це знаєш. Я зараз я в собі і в своєму поколінні таку лінь бачу: та, хтось це вирішить, хтось це зробить. А нове покоління повинно розуміти, що тільки ти сам makeyourself(створюєш себе – ред.).
Як ви сприймаєте людей, які не люблять вашу музику?
Ігор Мельничук: – Прекрасно. Це було б жахливо, якби усі любили нашу музику.
Останній сингл групи "Брати Гадюкіни" називається "Біг по граблях". Чому присвячена така назва?
Ігор Мельничук: – Є певні учасники колективу, які щойно познайомившись з жінкою, одразу її тягнуть під вінець… Усі наші пісні – це історії з життя. І ця пісня – теж свого роду жарт над товаришем.
Вже скоро ви презентуєте альбом "Сміх і гріх". Як довго творився, де буде презентація?
Павло Крахмальов: – Це буде свято 3 грудня в CaribbeanClub. Це вівторок. Буде презентація альбому "Сміх і гріх", буде багато сюрпризів, і квитків уже майже немає, наскільки я знаю.
"Брати Гадюкіни" як група пережили багато різних періодів. Який для вас був найскладнішим?
Павло Крахмальов: – Мабуть, тоді, коли Сергій (Кузя, Сергій Кузьмінський, вокаліст гурту "Брати Гадюкіни", помер у 2009 році від раку – ред.) повідомив, що він захворів. Оцей період, коли він був у лікарні, і пізніше легше не стало. Є велика діра в серці, що його немає.
Я вже давно не слухав старих "Гадюкіних", і нещодавно мене "пробило" переслухати старі записи. Я слухав, як Кузя співав. Він був гарний вокаліст, мало хто про це говорить. Я слухав живі записи, як він на концерті тримався і не було жодної фальшивої ноти, все ритмічно. Він як робот – не помиляється.
Чи можливо зараз підготувати рокового вокаліста?
Павло Крахмальов: – Мені здається, це якісь природні речі. Голос має бути трошки репнутим, трошки недосконалим. І тоді це буде рок, як на мене.
Слухай розмову повністю в ефірі Українського радіо!
