Передачі з архіву Українського радіо

The New York Times переносить слухача до Костянтинівки — міста, яке опинилося в так званій "зоні смерті", де цивільних евакуюють під ударами дронів, а життя дедалі більше нагадує середньовічну облогу, поєднану з найсучаснішими технологіями війни. 

Financial Times пише, що Україна поступово перехоплює ініціативу у війні завдяки масовому виробництву дронів власного виробництва — безпілотники не лише стримують російський наступ, а й дедалі болючіше б’ють по логістиці, економіці та відчуттю безпеки всередині Росії. 

The Guardian аналізує спробу створити спеціальний трибунал за злочин агресії проти України. Автор проводить паралелі з Нюрнберзьким процесом і стверджує, що притягнення російського керівництва до відповідальності є не лише питанням справедливості, а й перевіркою життєздатності міжнародного права. 

Al Jazeera наголошує, що депортовані до Росії українські діти не можуть стати предметом політичного торгу. Авторка пояснює, чому повернення тисяч дітей має залишатися одним із головних міжнародних пріоритетів незалежно від перебігу мирних переговорів чи зміни глобального порядку денного.

ОpenDemocracy паналізує, чи починає воєнна економіка Росії тріщати під тиском затяжної війни та українських ударів углиб її території. Атаки дронами по Москві, нафтопереробних заводах і військовій інфраструктурі не лише демонструють зростання українських технологічних можливостей, а й посилюють економічні, соціальні та політичні ризики для Кремля.

The New York Times описує, як українські удари дронами по Москві та її передмістях змінюють сприйняття війни всередині Росії. Видання передає голоси мешканців столичного регіону, які раніше відчували себе відносно захищеними від війни, а тепер говорять про страх, втому, недовіру до держави й дедалі сильніше бажання, щоб конфлікт закінчився.

Nebraska Examiner розповідає про ветерана армії США й колишнього сенатора штату Тома Брюера, який готується до вже дев’ятої місії в Україну, щоб допомагати на місцях і не дати війні стати "забутою". Невелика команда з Небраски поєднує гуманітарну підтримку, увагу до українських фермерів, ветеранів і прифронтових громад і закликає США не відвертатися від України в ключовий момент війни.

Politico Europe досліджує, як Венеційська бієнале стала для Росії способом повернення на європейську культурну сцену попри війну проти України. Суперечливе відкриття російського павільйону сприймають не лише як мистецьку подію, а як елемент "м’якої сили" Кремля — спробу нормалізувати російську присутність у Європі через культуру, спорт і міжнародні інституції.

Foreign Policy пише, що Україна дедалі активніше переносить війну на територію Росії — Київ робить ставку на далекобійні удари по нафтовій, військовій та технологічній інфраструктурі РФ, намагаючись послабити здатність Москви вести затяжну війну й змусити Кремль переглянути свої розрахунки.

The Wall Street Journal розповідає про ставку України на "війну машин" — команда міністра оборони Михайла Федорова просуває масове використання дронів, роботизованих систем і штучного інтелекту, вважаючи технології головною перевагою Києва у війні на виснаження з Росією.

The New York Times розповідає про нову реальність українського прикордоння, де навіть діти змушені вчитися виживати під атаками дронів — 12-річний хлопець із Чернігівщини зміг знешкодити російський FPV-дрон на оптоволокні, який летів у бік дітей біля будинку.

Центр досліджень Росії, Східної Європи та Євразії аналізує, як Україна через свої виступи й перемоги на "Євробаченні" перетворила конкурс на майданчик культурної дипломатії та розмови про війну, тоді як молдовське медіа Ziarul de Gardă описує скандал довкола голосування журі Молдови на "Євробаченні-2026", яке не дало балів Україні — що спричинило дискусію про геополітику, солідарність і символічне значення конкурсу.

Euronews показує, як Вірменія дедалі сміливіше віддаляється від Москви й демонструє новий зовнішньополітичний курс. Проведення саміту європейських лідерів, зближення з ЄС і перший за 24 роки візит Президента України до Єревана стали для Кремля болючим сигналом: країна, яку довго вважали союзницею Росії, більше не хоче залишатися її сателітом. 

The Washington Post описує наслідки українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі, які спричинили масштабні пожежі, токсичний "чорний дощ" і забруднення узбережжя Чорного моря біля Туапсе. Ці атаки не лише б’ють по доходах Кремля, а й оголюють безпорадність російської влади, яка применшує екологічну катастрофу й намагається приховати її масштаби від власних громадян. 

Haaretz розслідує, як викрадену з окупованих територій українську пшеницю таємно доправляють до Ізраїлю через складні морські схеми. Росія приховує походження зерна, перевантажує його у відкритому морі й продає на міжнародних ринках, а прибутки від цієї торгівлі фактично підтримують воєнну машину Кремля. 

The Guardian розповідає історію українського військового Вадима Лєтунова, який після знищення своєї позиції випадково потрапив до російського бліндажа й провів там два тижні поряд із ворожим солдатом. Майже неймовірна історія виживання на лінії фронту, де страх, психологічна напруга, дрони й випадковість зрештою привели до того, що українець повернувся до своїх разом із росіянином, який здався в полон.

The New York Times пише, що Європа готується до затяжної війни в Україні без чіткої стратегії її завершення — на тлі зниження ролі США Київ дедалі більше покладається на власні сили й підтримку ЄС, а перспектива переговорів виглядає віддаленою.

BBC розповідає, як Україна посилює удари дронами вглиб Росії — націлюючись на нафтову інфраструктуру, війська і навіть моральний стан противника, роблячи безпілотники ключовим інструментом стримування.

Open Canada аналізує, як війна проти України підірвала претензії Росії на статус великої держави — замість відновлення впливу Москва опинилася в ізоляції й дедалі більше виснажується самим конфліктом.

The Washington Post описує, як війна переплітається з історією Чорнобиля — зона відчуження знову стає символом втрат і виживання, а її мешканці й працівники сприймають нову війну як продовження давньої боротьби.

The Atlantic пише, що Україна, схоже, більше не розглядає Дональда Трампа і США як надійну опору у війні з Росією. Після марних спроб зберегти прихильність Вашингтона Київ змінює риторику, шукає нових партнерів і дедалі більше робить ставку на власну армію, дрони та підтримку Європи.

CNN розповідає, як Україна дедалі активніше замінює людей на передовій роботами й безпілотними системами. Наземні дрони вже не лише евакуюють поранених і підвозять боєприпаси, а й беруть участь у штурмах, тоді як Київ робить ставку на технології як на спосіб компенсувати нестачу людей і втримати перевагу над Росією.

Associated Press описує, як Україна намагається повернути тисячі культурних цінностей, які Росія вивезла або знищила під час війни. І як часто надзвичайно складно довести масштаби цих втрат. Музейники, прокурори й дослідники буквально по крихтах відновлюють каталоги, цифрові архіви та докази розграбування, щоб у майбутньому домогтися повернення викраденого і покарання винних.

Deutsche Welle досліджує, як живе Донбас під новим натиском російської армії на Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ. Видання передає голоси військових і цивільних, які, попри обстріли, руйнування та втому, не готові віддати регіон, бо переконані: якщо здатися зараз, далі Росія піде ще глибше.

Колумніст Вальтер Пінкус пише для The Cipher Brief, що попри заяви Кремля про просування, війна проти України дедалі більше виглядає як ознака стратегічного занепаду Росії: величезні втрати, повільний темп наступу та зростаючий економічний тиск свідчать про виснаження держави, яка не здатна досягти своїх початкових цілей.

В матеріалі від The New York Times йдеться, що співпраця Москви й уряду Віктора Орбана напередодні виборів в Угорщині відбувається не приховано, а відкрито — через енергетичні домовленості, політичну підтримку та поширення антиукраїнських наративів, що ставить під сумнів єдність ЄС.

Видання POLITICO випустило статтю про важливу перемогу України в Спортивному арбітражному суді, який заборонив Росії проводити шахові турніри на окупованих територіях, створивши прецедент: міжнародні спортивні інституції більше не можуть ігнорувати питання окупації та легітимізувати її через спорт.

The Guardian опублікував репортаж про українських ветеранів з ампутаціями, які виходять на боксерський ринг, демонструючи не лише фізичну витривалість, а й силу адаптації та психологічного відновлення — і доводячи, що навіть після важких травм життя та боротьба тривають.

Le Monde аналізує, як Україна намагається вибити одну із головних опор російської воєнної машини — нафтовий експорт. Атаки на ключові порти й інфраструктурні об’єкти мають зменшити прибутки Кремля, ускладнити експорт і не дати Москві повною мірою скористатися зростанням світових цін на нафту.

The Japan Times розглядає провал російського вторгнення в Україну через контраст між амбіціями Кремля і реальністю на полі бою. Після років війни Росія просувається на метри, зазнає колосальних втрат і не досягає жодної зі стратегічних цілей. А от Україна зміцнює армію і навіть починає експортувати свій бойовий досвід союзникам.

The Moscow Times пояснює, чому переговори щодо війни в Україні не наближають мир, а навпаки затягують конфлікт. Росія використовує дипломатію як інструмент виснаження і виграє час. Натомість захід припускається стратегічних помилок, послаблює тиск і фактично дозволяє Кремлю продовжувати війну.

The Guardian розповідає про масштабну екологічну шкоду, яку війна Росії завдає Чорному морю. Видання описує зникнення видів, загибель дельфінів, забруднення води через вибухи, нафтові розливи та підрив Каховської дамби. На думку науковців, унікальна екосистема моря може зазнати незворотних змін.

Carnegie Endowment публікує тривожний прогноз про Росію після війни проти України. Навіть вийшовши з цієї війни виснаженою, економічно ослабленою і з підірваними збройними силами, Росія може стати ще більш озлобленою, реваншистською і схильною до нової конфронтації з Європою. Йдеться не лише про ризик прямої агресії, а й про довге протистояння Кремля зі США, Європою і НАТО.

The Washington Post написав про українську стійкість, яку найкраще видно не на фронті, а в університетських аудиторіях Києва. Американський соціолог, який приїхав викладати до Київської школи економіки, описує, як студенти і викладачі продовжують навчання під сиренами, переносять лекції в укриття і будують майбутнє країни буквально під час війни.

European Policy Centre аналізує небезпечну логіку територіальних поступок Україні в обмін на так званий мир. Визнання російського контролю над Донбасом чи іншими окупованими територіями не зупинить війну, а лише легітимізує агресію, послабить українську оборону і дасть Кремлю час підготувати новий удар.

CNN розповідає про майже невидиму, але надзвичайно важливу боротьбу України за повернення дітей, яких Росія депортувала, утримує на окупованих територіях або намагається перевиховати у власній системі. Коли офіційні механізми часто не працюють, українські волонтери, правозахисники і родини будують цілу підпільну мережу порятунку, ризикуючи заради кожної окремої дитини.

The National Interest пише про системне знищення свободи віросповідання на окупованих територіях України. Кремль фактично ліквідує незалежні церкви і підпорядковує релігійне життя Російській православній церкві. Йдеться не лише про контроль, а про створення ідеологічної "віри в Путіна", де релігія стає інструментом війни та пропаганди.

Репортаж The Guardian розповідає історію українського військового, якого офіційно визнали загиблим і поховали. А через три роки він подзвонив матері після звільнення з російського полону. Текст показує не лише драму однієї родини, а й масштаб проблеми з ідентифікацією тіл та долею зниклих безвісти.

CNN написав складний і незручний текст про зворотний бік війни: як фронтовий досвід, травма і хронічний стрес впливають на родини військових і можуть призводити до зростання домашнього насильства. Це ще один вимір війни, який залишається поза фронтом, але глибоко вражає українське суспільство.

У матеріалі від NBC News йдеться про українських біженців, які після років війни дедалі частіше сумніваються, чи зможуть повернутися додому. Як адаптація, робота і нове життя за кордоном співіснують з відчуттям втрати дому і страхом перед майбутнім України. Чи не ризикує країна втратити мільйони своїх громадян назавжди?