Передачі з архіву Українського радіо

Associated Press розповідає, як близька союзниця Дональда Трампа Лора Лумер після поїздки до України різко змінила свою позицію щодо війни й визнала, що сама повірила російській пропаганді. Чи може її розворот вплинути на ставлення до України всередині руху MAGA — і навіть у Білому домі?

The Guardian аналізує, як удари України по складах найбільшого російського онлайн-ритейлера Wildberries одночасно руйнують військову логістику й позбавляють пересічних росіян ілюзії, що війна їх не стосується. Чому "російський Amazon" став новою ціллю української далекобійної кампанії?

Ізраїльске видання Ynet Global розглядає п’ять сценаріїв обмеженого нападу Росії на територію НАТО, за допомогою якого Путін міг би перевірити дієвість статті 5. Чому найпривабливішою ціллю для Кремля може стати віддалений Шпіцберген і чим загрожуватиме Альянсу зволікання з відповіддю?

В інтерв’ю Радіо Свобода аналітикиня Андреа Кендалл-Тейлор пояснює, як партнерство Росії з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю посилює військові спроможності цих держав і допомагає їм протистояти західному тиску. Чому ця гнучка "вісь дестабілізації" може пережити війну в Україні та як Заходу слід їй протидіяти?

Спеціальний випуск. Про викрадення українських дітей Росією очима провідних іноземних медіа. Простежимо, як змінювалася міжнародна журналістська оптика — від перших повідомлень про «евакуацію» до масштабних розслідувань про депортацію, русифікацію та воєнний злочин. Згадаємо й те, що світ писав про українських дітей ще після окупації Криму у 2014 році. А також поговоримо, чому історики проводять паралелі між цими подіями та найтемнішими сторінками ХХ століття.

Politico розглядає нове загострення між Києвом і Варшавою після того, як президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського ордена Білого Орла через суперечку навколо спадщини УПА. Видання показує, як болісні історичні питання, внутрішня польська політика й напруга довкола українських біженців можуть ускладнити один із ключових союзів України у війні проти Росії.

The Guardian пояснює, що саме Україна атакувала під час найбільшого дронового удару по Москві та чому ця операція стала показовою для нового етапу війни. Видання звертає увагу на ураження нафтопереробного заводу в Капотні, який забезпечує значну частину пального столиці, а також на психологічний ефект атаки: для багатьох москвичів війна вперше стала видимою просто з вікон їхніх квартир.

CNN аналізує, як нова українська дронова стратегія б’є по російській логістиці на південних ділянках фронту. Видання показує, що дрони середньої дальності вже вражають мости, потяги, паливозаправники й ключові маршрути постачання до Криму, створюючи для російських військ дефіцит пального, боєприпасів і дедалі серйозніші проблеми перед можливими наступальними операціями.

Futura Doctrina показує стратегічну логіку українських ударів по московському нафтопереробному заводу в Капотні. Автор Мік Раян пояснює, що це не лише відповідь на російські атаки, а частина ширшої кампанії «далекобійних санкцій», яка має бити по доходах, пальному й тиловій інфраструктурі Росії, поступово підвищуючи для Кремля ціну продовження війни.

The New York Times пише, що війна в Україні вже триває довше за Першу світову, а паралелі між цими конфліктами стають дедалі помітнішими. Йдеться не лише про окопи, виснаження й величезні втрати, а й про те, як нові технології змінюють саму природу війни: сто років тому це були танки й літаки, сьогодні — дрони, які перетворили фронт на багатокілометрову "зону смерті".

TVP аналізує, як путінська війна поступово втрачає підтримку навіть серед тих, кого складно назвати противниками Кремля. Провоєнні експерти, військові блогери, технократи й частина російських еліт дедалі частіше визнають, що початкові цілі вторгнення стали недосяжними, а Москва має дедалі менше варіантів між ескалацією, заморожуванням війни та її впертим продовженням.

The Times описує наслідки російського удару по Києво-Печерській лаврі — одному з найсвятіших місць східного православ’я та об’єкту спадщини ЮНЕСКО. Ця атака — не лише руйнування історичної пам’ятки, а як удар по українській культурній, релігійній та історичній ідентичності, що особливо контрастує з російськими заявами про "захист православ’я".

CEPA публікує колонку кримськотатарського автора Сулеймана Мамутова про те, чому визнання російського контролю над Кримом означало б винагороду за геноцид і етнічні чистки. Російська більшість на півострові виникла не природно, а через депортації, примусове переселення, стирання кримськотатарської автономії та переписування історії.

The Atlantic аналізує, чому навіть головні ідеологи російської війни вже не можуть переконливо пояснити її сенс. Саймон Шустер показує це на прикладі Алєксандра Дугіна, який роками виправдовував імперську агресію, а тепер замість цілісної ідеології пропонує хаотичні образи й майже абсурдні фантазії про майбутнє Росії.

Le Monde описує лист Володимира Зеленського до Владіміра Путіна як не просто дипломатичну пропозицію, а спробу вдарити по вразливих місцях російської влади. За формальним закликом до переговорів видання бачить звернення до російських еліт, які дедалі більше втомлюються від війни, санкцій, втрат і невизначеності.

The Telegraph пише, що Україна поступово змінює хід війни завдяки дронам, ударам по російській логістиці та тиску на економіку Кремля. Колишній британський офіцер Майк Мартін водночас застерігає Європу: навіть можливе припинення вогню не означатиме зникнення загрози з боку великої мілітаризованої Росії.

Крим.Реалії розповідають про паливну кризу в окупованому Криму, яка зіпсувала туристичний сезон і стала ще одним наслідком українських ударів по російській логістиці. Бензин на півострові продають з обмеженнями, заправки порожніють, туристи не можуть виїхати, а окупаційна влада намагається робити вигляд, що ситуація під контролем.

The New York Times переносить слухача до Костянтинівки — міста, яке опинилося в так званій "зоні смерті", де цивільних евакуюють під ударами дронів, а життя дедалі більше нагадує середньовічну облогу, поєднану з найсучаснішими технологіями війни. 

Financial Times пише, що Україна поступово перехоплює ініціативу у війні завдяки масовому виробництву дронів власного виробництва — безпілотники не лише стримують російський наступ, а й дедалі болючіше б’ють по логістиці, економіці та відчуттю безпеки всередині Росії. 

The Guardian аналізує спробу створити спеціальний трибунал за злочин агресії проти України. Автор проводить паралелі з Нюрнберзьким процесом і стверджує, що притягнення російського керівництва до відповідальності є не лише питанням справедливості, а й перевіркою життєздатності міжнародного права. 

Al Jazeera наголошує, що депортовані до Росії українські діти не можуть стати предметом політичного торгу. Авторка пояснює, чому повернення тисяч дітей має залишатися одним із головних міжнародних пріоритетів незалежно від перебігу мирних переговорів чи зміни глобального порядку денного.

ОpenDemocracy паналізує, чи починає воєнна економіка Росії тріщати під тиском затяжної війни та українських ударів углиб її території. Атаки дронами по Москві, нафтопереробних заводах і військовій інфраструктурі не лише демонструють зростання українських технологічних можливостей, а й посилюють економічні, соціальні та політичні ризики для Кремля.

The New York Times описує, як українські удари дронами по Москві та її передмістях змінюють сприйняття війни всередині Росії. Видання передає голоси мешканців столичного регіону, які раніше відчували себе відносно захищеними від війни, а тепер говорять про страх, втому, недовіру до держави й дедалі сильніше бажання, щоб конфлікт закінчився.

Nebraska Examiner розповідає про ветерана армії США й колишнього сенатора штату Тома Брюера, який готується до вже дев’ятої місії в Україну, щоб допомагати на місцях і не дати війні стати "забутою". Невелика команда з Небраски поєднує гуманітарну підтримку, увагу до українських фермерів, ветеранів і прифронтових громад і закликає США не відвертатися від України в ключовий момент війни.

Politico Europe досліджує, як Венеційська бієнале стала для Росії способом повернення на європейську культурну сцену попри війну проти України. Суперечливе відкриття російського павільйону сприймають не лише як мистецьку подію, а як елемент "м’якої сили" Кремля — спробу нормалізувати російську присутність у Європі через культуру, спорт і міжнародні інституції.

Foreign Policy пише, що Україна дедалі активніше переносить війну на територію Росії — Київ робить ставку на далекобійні удари по нафтовій, військовій та технологічній інфраструктурі РФ, намагаючись послабити здатність Москви вести затяжну війну й змусити Кремль переглянути свої розрахунки.

The Wall Street Journal розповідає про ставку України на "війну машин" — команда міністра оборони Михайла Федорова просуває масове використання дронів, роботизованих систем і штучного інтелекту, вважаючи технології головною перевагою Києва у війні на виснаження з Росією.

The New York Times розповідає про нову реальність українського прикордоння, де навіть діти змушені вчитися виживати під атаками дронів — 12-річний хлопець із Чернігівщини зміг знешкодити російський FPV-дрон на оптоволокні, який летів у бік дітей біля будинку.

Центр досліджень Росії, Східної Європи та Євразії аналізує, як Україна через свої виступи й перемоги на "Євробаченні" перетворила конкурс на майданчик культурної дипломатії та розмови про війну, тоді як молдовське медіа Ziarul de Gardă описує скандал довкола голосування журі Молдови на "Євробаченні-2026", яке не дало балів Україні — що спричинило дискусію про геополітику, солідарність і символічне значення конкурсу.

Платформа Eurotopics аналізує сигнали, які Владімір Путін намагався надіслати під час параду 9 травня в Москві. Частина оглядачів побачила у скромнішому форматі параду та обережній риториці Кремля ознаки слабкості, втоми від війни й поступового послаблення позицій Путіна. Інші ж застерігають, що Росію не варто недооцінювати, адже її військова промисловість продовжує працювати й модернізувати техніку. 

Болгарський політолог Дімітар Бечев у статті для AlJazeera пише, що Росія поступово втрачає свої позиції як у війні проти України, так і на міжнародній арені. Попри спроби Кремля демонструвати силу через парад 9 травня, цьогорічний захід виглядав значно млявішим: було менше впливових гостей, не показували важку техніку, тоді як Росія загалом дедалі більше стикається з економічними проблемами, невдоволенням еліт і затяжною війною без помітних успіхів. 

Стаття на Oilprice.com описує, як українські далекобійні дронові атаки дедалі сильніше впливають на Росію — особливо на її нафтову інфраструктуру, яка є ключовим джерелом фінансування війни. Українські удари по нафтобазах, НПЗ, системах ППО та військових об’єктах уже досягають регіонів за сотні кілометрів від фронту, зокрема навколо Санкт-Петербурга. Через це Росія змушена розтягувати свою протиповітряну оборону, а деякі економічні показники, зокрема обсяги переробки нафти, почали падати. 

Washington Post розповідає про новий феномен — "воєнний туризм" в Україні. Попри війну та офіційні застереження, дедалі більше іноземців приїжджають до України не воювати чи волонтерити, а побачити життя країни під час війни на власні очі. Туристи відвідують Київ, Харків, Бучу, Ірпінь та інші місця, пов’язані з російським вторгненням, намагаючись зрозуміти реальність війни поза новинними заголовками.

Euronews показує, як Вірменія дедалі сміливіше віддаляється від Москви й демонструє новий зовнішньополітичний курс. Проведення саміту європейських лідерів, зближення з ЄС і перший за 24 роки візит Президента України до Єревана стали для Кремля болючим сигналом: країна, яку довго вважали союзницею Росії, більше не хоче залишатися її сателітом. 

The Washington Post описує наслідки українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі, які спричинили масштабні пожежі, токсичний "чорний дощ" і забруднення узбережжя Чорного моря біля Туапсе. Ці атаки не лише б’ють по доходах Кремля, а й оголюють безпорадність російської влади, яка применшує екологічну катастрофу й намагається приховати її масштаби від власних громадян. 

Haaretz розслідує, як викрадену з окупованих територій українську пшеницю таємно доправляють до Ізраїлю через складні морські схеми. Росія приховує походження зерна, перевантажує його у відкритому морі й продає на міжнародних ринках, а прибутки від цієї торгівлі фактично підтримують воєнну машину Кремля. 

The Guardian розповідає історію українського військового Вадима Лєтунова, який після знищення своєї позиції випадково потрапив до російського бліндажа й провів там два тижні поряд із ворожим солдатом. Майже неймовірна історія виживання на лінії фронту, де страх, психологічна напруга, дрони й випадковість зрештою привели до того, що українець повернувся до своїх разом із росіянином, який здався в полон.