Роман Шухевич. Архівне фото з відкритих джерел
За ним стояла потужна родинна традиція
З якої родини походив Роман Шухевич?
Роман Шухевич – це не людина, яка зробила себе сама. За ним стояла потужна родинна традиція. Дід Романа Шухевича – Володимир був одним із тих, на кому родина священнослужителя почала перетворюватися на інтелігенцію. Він закінчив філософський факультет Львівського університету і про нього можна було сказати, що він був по життю менеджером культури. Володимир Шухевич володів неординарним дипломатичним даром, завдяки чому він легко зав’язував контакти з людьми. Він був членом багатьох організацій, активно діяв у педагогіці. Найвідомішим його досягненням є п’ятитомна праця "Гуцульщина". Він був ученим-етнографом. Він описав традиційну гуцульську культуру в усій її повноті. Його дружина Герміна була дочкою відомого фінансиста Максима Любовича. Вона знайшла своє місце у жіночій освіті. Вона викладала в професійних школах для дівчат, де молоді незаміжні дівчата могли здобувати фах. Крім того, Герміна Любович грала в театрі. Для дівчини з хорошого товариства грати в театрі було тоді викликом. Це було на грані епатажу як на стандарти тих часів. Проте Герміна довела, що артистична гра не робить людину гіршою.
Відчуття соціальної відповідальності Романа Шухевича
Що було основним зерном і осердям Романа Шухевича, що він просував у всіх своїх напрямках?
Передусім, це відчуття соціальної відповідальності. Роман Шухевич і люди його кола росли зі свідомістю, що вони несуть відповідальність за своє суспільство, що вони мусять щось зробити. Вони відчували відповідальність за інших, оскільки вважали, що кому багато дано, з того багато спитається. По-друге, Роман Шухевич і все його покоління були дітьми війни. Коли Роману було лише 7 років, почалася Перша світова війна. Він проживає цей час у будинку свого дідуся Володимира Шухевича. Бойові дії відбуваються безпосередньо у Галичині. У 1914-1915 роках майже увесь регіон перебуває під російською окупацією. Після закінчення Першої світової війни починається польсько-українська війна, яка закінчилася поразкою українців. Тобто, це покоління росло зі свідомістю двох фактів. По-перше, вони мали державність і втратили її. По-друге, рацію має той, хто має силу і зброю. Саме ці фактори сформували самосвідомість цих людей. Тобто, йдеться не лише про Романа Шухевича, а про все його покоління.
Роман Шухевич виділявся здібностями. Він був і спортсменом, і музикантом, і добрим організатором. Він вмів домовлятися і організовувати людей. Мав здібності лідера і був обдарованим військовиком, знався на техніці. Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю "будівництво доріг і мостів". Це була дуже обдарована людина, яка зуміла максимально використати ці здібності, наскільки це було можливо в тих умовах.
Олеся Ісаюк. Фото з архіву Олесі Ісаюк
Ідеологічно Роман Шухевич не підтримував німецьких нацистів
Як Роман Шухевич бачив участь нацистської Німеччини у русі за незалежність України, зважаючи на велику кількість закидів щодо його співпраці з нацистами. Ідеологічно Роман Шухевич підтримував нацистів?
Ідеологічно – ні. Ставлення Романа Шухевича до Третього Рейху у війні було прагматичним за принципом ворог мого ворога – мій якщо не друг, то попутник чи союзник. Екзистенційним ворогом ОУН і загалом України була Росія. Цю екзистенційність ворожнечі було зафіксовано в Маніфесті ОУН 1940 року. З іншого боку, бандерівці розуміли, що самі вони Росію не переможуть. Вони пам’ятали досвід своїх батьків з попередньої війни за незалежність, коли довелося одночасно боротися проти "червоних" і "білих" росіян. На жаль, тоді державність відстояти не вдалося. У такій ситуації вихід був один – шукати союзника. Чому не підходили західні демократії? По-перше, демократії в особі Франції чи Англії можна назвати демократіями доволі умовно, оскільки на той час це були колоніальні імперії. Проте питання навіть не в термінології. Вони були географічно далеко. Крім того, західні держави були зацікавлені в стабільності. А єдиним шансом на зміни такої глибини, які б давали надію на створення української держави, була нова війна. Тому імовірний союзник мав би бути також зацікавлений у радикальній зміні того статусу-кво, який існував після Першої світової війни. І Німеччина була таким потенційним партнером. Вона після Першої світової війни переживала національне приниження і прагнула переграти ситуацію. Крім того, Німеччина була гарним партнером, оскільки також була зацікавлена у зміні ситуації, що склалася. Німеччина була достатньо потужна, щоб кинути виклик СРСР. Тільки тому Німеччина і цікавила бандерівців.
При цьому Шухевич і бандерівці опиралися на власні сили. Вони зверталися по допомогу до Німеччини, лише коли розуміли, що їм бракує власного ресурсу. Так було з підготовкою військових. у Романа Шухевича та його товаришів не виникало сумнівів щодо війни за незалежність. З підготовкою кадрів були проблеми, оскільки не було власного ресурсу. Тому вони домовилися з військовою владою Третього Рейху в 1941 році, що німецька сторона вишколить певну кількість українських добровольців відповідно до тогочасних вимог військового мистецтва. Результатом цієї домовленості стали два батальйони "Роланд" і "Нахтігаль". 30 червня 1941 року разом із німецькими військами батальйон "Нахтігаль" увійшов у Львів. На той час ним керував Роман Шухевич. Увечері того ж дня відбувається проголошення Акту української державності. В результаті німецька окупаційна влада заарештувала Степана Бандеру і уряд, сформований Ярославом Стецьком. Роман Шухевич дізнавшись про це, оголошує протести. Після цього "Нахтігаль" роззброюють і відправляють у Німеччину. Врешті вони опиняються у складі 201 батальйону Білорусі, де вимушено несуть охоронну службу.
Роман Шухевич. Архівне фото з відкритих джерел
"Жорсткого протистояння між Бандерою і Шухевичем не було"
У чому полягали розбіжності у поглядах Романа Шухевича і Степана Бандери?
Жорстокого протистояння не було. З одного боку, це були давні робочі суперечки, які бувають у кожному колективі. А з іншого боку, впливала та ситуація, що Степан Бандера і Роман Шухевич після Другої світової війни опинилися в абсолютно різних умовах. Певний конфлікт виник між бандерівцями, які опинилися на еміграції відразу після Другої світової війни і тією частиною підпільників, які в 1945-47 роках зуміла пробитися на Захід.