Фото: dance.knukim.edu.ua
"Школи мюзиклу як такої немає, тож ми вирішили піти шляхом Лабораторії"
Якою була головна мета проведення Лабораторії мюзиклу?
Ольга Байбак: До цього проєкту ми йшли досить довго. Лабораторія мюзиклу є продовженням нашого довготривалого проєкту Лабораторія драматургії, що відбувається вже п’ять років, і ми маємо певні хороші результати. Олена Лягушонкова є кураторкою саме Лабораторії драматургії, і нам хотілося якось розширитися та зробити щось нове. Про мюзикл ми думали давно і проаналізували, що за останні роки популярність мюзиклів зросла, бо навіть у драматичних театрах пробують ставити мюзикли. З іншого боку, українських мюзиклів як таких досить мало. Можливо, вони є, але таких, що стали відомими й одразу згадуються, небагато. Хтось згадає "Екватор", який був дуже давно. Коли ми говоримо про український мюзикл, то це мюзикл, створений українськими авторами, а тема може бути навіть не українська. Нас надихнули два проєкти. Перший ― це "Тигролови" у Національній опереті. Він здобув велику популярність, і коли я готувала проєкт на УКФ, то запитала, скільки книжок вони продали після вистав (йдеться про роман Івана Багряного "Тигролови" ― ред.). Відповідь ― 500 книжок. Для крамниць це мало, а для театру, де продаж книжки є просто додатковою опцією, це великий показник. Тобто ― люди дивилися мюзикл, надихалися і купували книжки З іншого боку, Львівський театр Заньковецької зі своїм мюзиклом "Червона рута" також набув неабиякої популярності. Мені говорили, що школи мюзиклу як такої немає, тож ми вирішили зробити так, як робили з Лабораторією драматургії. Вчимося у групі, обираємо теми, обговорюємо, запрошуємо людей, які щось знають. Тут у пригоді став досвід Сергія Дідка, головного диригента театру оперети, який досить детально розібрав музичну драматургію та поєднав її з драматургією літературною ― і ми отримали уявлення, яким має бути мюзикл. А далі ми пропонували учасникам обирати теми ― або якийсь твір української літератури, або історичну особу, або історичну подію. І в такий спосіб створити український мюзикл.
.jpg)
Ольга Байбак. Фото: Український театр
"Усі учасники постановили, що хочуть чого іншого, сучасного"
Як ви оцінюєте ці п’ять днів, протягом яких тривала Лабораторія?
Олена Лягушонкова: Важливо, що це перша резиденція Лабораторії. А наступний етап у нас буде з 26 по 30 серпня, коли учасники та учасниці вже матимуть перші драфти. Ці перші п’ять днів були надзвичайно насиченими, адже "надивленість" мюзиклами відбувалась у ютубі та в театрі оперети, і всі учасники постановили, що хочуть чого іншого, сучасного. Потреба в сучасних наративах є дуже потужною, тому що люди мого віку не дуже потребують такого контенту, як "У джазі тільки дівчата", "Графиня Маріца" тощо. На теми, які приносили учасники, формувалися групи по п’ять авторів та авторок, а також композиторів. Ми обговорювали ці теми, адже мюзикл ― це таке явище, де у нас немає багато практики. Мюзикл має дуже чітку драматургічну структуру, він мусить бути максимально зрозумілим, тому був певний контроль. Під кінець першої лабораторії, після лекцій про те, як працює лібретист із композитором, наприклад, ми вчилися робити розкадровку, а потім учасники та учасниці в парах презентували свої проєкти, які мали бути візуально зрозумілими. Фактично такий собі мікропітчинг ― як продати свою ідею. Зараз учасники йдуть на місячну перерву, під час якої мають написати перший драфт.
"Ком’юніті нам важить не менше, ніж самі Лабораторії"
Чи правильно я розумію, що саме в комунікації, у встановленні місточків між авторами лежить перший камінь спотикання?
Олена Лягушонкова: Це вже шоста Лабораторія драматургії, і вона цінна не тільки новими знаннями, а й тим, що вибудовуються зв’язки. Дві попередні лабораторії ― це були зв’язки драматурги/драматургині та режисери/режисерки, причому деякі брали постановки своїх напарників і напарниць. Хтось співпрацює далі, тож це ком’юніті нам важить не менше, ніж самі Лабораторії. Якщо п’єса, написана в рамках Лабораторії, навіть не буде втілена сценічно, то все одно з’являться нові пари режисерів, драматургів, лібретистів, композиторів. Ця комунікація і проговорення певних проблем є не менш важливими.
"Мюзикл ― це масовий жанр, який приваблює глядачів"
Чому глядача і глядачку має цікавити мюзикл? Навіщо ми маємо розбудовувати цю спільноту?
Ольга Байбак: Колись більшість українських театрів силоміць загнали в категорію музично-драматичних, і взагалі український театр починав розвиватися у нерозривному зв’язку із музикою. Це у нас є. Але сьогодні до багатьох п’єс треба підходити вже з іншими критеріями та оптикою. Мюзикл ― це масовий жанр, який приваблює глядачів. Очільник театру оперети та голова Спілки театральних діячів дуже зацікавлений у результатах нашої Лабораторії. До речі, мюзикли ставлять і інші театри, приміром, театр Франка. Тобто інші театри також мають потужності й спроможності, можливо, не такі як в опереті, яка заточена на цей жанр.
Чому ми пішли у масовий жанр? І це було наше принципове рішення. Повернімося до "Тигроловів". Люди хотіли побачити іншого героя ― сильного персонажа, який дає відсіч росіянину Медвину. І саме через популярний масовий жанр можна дуже багато чого сказати. Відтак, якщо ми будемо вкладатися тільки у високе мистецтво, то аудиторія зменшиться. Будьмо відверті ― дуже велика аудиторія театрів ходить саме на "низький" жанр комедії, і ці глядачі залишаються поза зоною уваги багатьох митців. Але ж хочеться, щоб для цих людей також був зрозумілий та якісний продукт, після споживання якого вони хоча б загуглять про події та персонажів із мюзиклу.
.jpg)
Олена Лягушонкова. Фото: Театральна риболовля
"Говорити про складне дуже простою мовою"
Так чи інакше, ми впираємось у питання "А чи піде на це глядач?". Багато матеріалу залишається поза фокусом уваги, бо масовий глядач не піде. Люди перевантажені, втомлені, ставляться до мистецтва радше як до розваги. Чи маємо ми спрощувати? Чи все-таки робимо пропозицію, а попит з’явиться потім?
Олена Лягушонкова: Спрощувати ― ні, не треба. Розмовляти доступною мовою ― так, треба. Говорити про складне дуже простою мовою. Бо якщо спрощувати і применшувати якісь сенси, то ми доходимо до світової хвороби ХХІ століття ― популізму. Навіщо нам це? Але нам потрібно дуже простими словами пояснити, чому це погано, і давати мозку роботу навіть на таких простих рівнях, як мюзикл. А чи піде глядач ― напевно, це вже наступна ланка комунікації театрів, промоції вистав. Бо ті проєкти мюзиклів, які були створені під час нашої Лабораторії, мені здаються такими, що можуть себе продати. Як це виглядає з перспективи театру, я не знаю. Наше завдання ― створити максимально якісний продукт, щоб за нього не було соромно.
"5 драматургів і 5 композиторів утворили пари і зараз працюють над своїми проєктами"
Про яку кількість проєктів на серпень ідеться? І чи всі будуть потім поставлені на наших сценах?
Олена Лягушонкова: Ми маємо таку надію. Як мінімум, у нас буде фестиваль читань цих мюзиклів, під час якого буде представлено п’ять музичних номерів. І ще ― варіативно зачитаний сам текст. Важливо, що на цей фестиваль ми плануємо запросити максимальну кількість людей, які будуть зацікавлені втілити ці тексти у себе на сцені.
Ольга Байбак: П’ять драматургів-лібретистів і п’ять композиторів утворили пари і зараз працюють над своїми проєктами. У серпні ми будемо досконально розбирати кожний проєкт, читати, обговорювати. Відбудеться ще кілька майстеркласів. А сама презентація на загал буде у жовтні, це п’ять номерів до кожного лібрето.
