Василь Кук. Архівне фото з відкритих джерел
"Щоб дістатися до документів, мені довелося очолити архів СБУ"
Генерал Кук – останній головнокомандувач УПА. Людина, до якої не менше питань, ніж захоплення. Чи змінили ви свою думку про генерала Кука від першого знайомства до написання книги про нього?
Моє перше інтуїтивне сприйняття людини здебільшого правильне. Потім накладаються інші якісь раціональні чинники, але потім я розумію, що інтуїтивне сприйняття було правильним. Попри те, скільки нового я дізнався про Кука, сказати, що в мене змінилася думка про нього, то ні. В середині 1990-их років, коли я був студентом, до Львова приїхав Василь Кук. Першим враженням було розчарування. Я, мабуть, очікував побачити воїна, а прийшов інтелігентний дідусь невисокого зросту. Проте, коли він почав говорити, я зрозумів, чому саме він був керівником підпілля. Я одразу побачив інший рівень цієї людини. Він продемонстрував високий рівень розуміння минулого і сьогодення. Тоді в мене сформувалося остаточне враження захоплення цією людиною. Це не означало, що це було взаємно. Василь Кук був дуже обережний у спілкуванні. Для того, що він наблизив до себе, знадобилося багато років. Ми познайомилися у 1996 році, і лише в 2005 році я заслужив право з ним більше спілкуватися і змусив його до того, щоб почати записувати спогади. Він пробував кілька разів, проте йому бракувало на це часу. Він займався виданням спогадів інших своїх побратимів. Вже після Помаранчевої революції я заслужив якусь довіру в нього і ми почали записувати спогади. У липні 2005 року за кілька днів ми зробили перше коло запису його спогадів. Він зробив на мене доручення, аби я міг працювати з архівами. І тут я зрозумів, що жодної Помаранчевої революції в архівах не відбулося. Там ще навіть СРСР не розвалився. На всі мої запити працювати з цими документами звучала відмова. Щоб дістатися до цих документів, мені знадобилося 2 роки і довелося очолити архів СБУ. Це ненормально, коли Україна зберігає секрети неіснуючої держави. Це було радше спусковим гачком, щоб взятися за цю роботу. У 2007 році ми почали роботу з архівом, однак невдовзі після цього Василь Кук помер.
Чи багато з того, що казав Василь Кук, не підтверджувалося архівними даними?
Ні, такого не було. Було радже те, чого він не говорив. Він не з тих, які обманювали. Були моменти, коли було відчутно, що він змовчав про якісь речі. У тих записах мало персони Кука. У них – визвольний рух. Василь Кук розчинився в цьому русі, оскільки з 1937 році перебував у підпіллі. Тому персони Кука там було дуже небагато.
Що робив Василь Кук після полону 1954 року
Як так сталося, що Василь Кук зміг дожити до дуже поважного віку і при цьому не опинитися у радянських таборах? Ставлення самих упівців до останнього командира було неоднозначним. Чи справді він пішов на угоду із СРСР і завдяки цьому вижив? Як ви висвітлюєте цю тему в книжці й хто для вас Василь Кук?
Це не перша книжка про Кука. Попередня книжка закінчується 1954 роком, коли його захопили в полон. Я навпаки звернув увагу на те, що було після 1954 року. Книжка починається виступом Кука, де його питають: "Чому тебе не вбили?". Я дуже багато уваги приділив тому, що робив Василь Кук після полону 1954 року. НКВС також імпровізував і не розумів що з ним робити. Спочатку була спроба скористатися ним у контексті шпигунської роботи і вийти на західні розвідки. Це їм не вдалося. Тоді вони вирішили піти іншим шляхом і скористалися ним із пропагандистською метою. Тому вони намагалися його обробити, возили по Україні разом із дружиною. Спочатку це було кілька років ув’язнення на вулиці Володимирській і постійні допити. Потім вони зрозуміли, що потрібно це завершувати з користю для себе. Це вже початок 1960-их років, засуджений культ Сталіна, тому про жорсткі репресії не йшлося. Тому була ставка на його використання з ідеологічною метою. Все закінчилося відкритим листом Василя Кука до керівників Організації українських націоналістів за кордоном. Їх там був цілий перелік. На той момент Бандера вже помер. У листі йшлося про дві речі: Кук потрапив у полон; і він засуджує свою попередню діяльність, тому що радянська влада виявилася кращою, ніж очікували. І що для продовження збройної боротьби в Україні немає жодних умов. КДБ, яке отримало цей лист, дуже втішилося і почало його масово поширювати. Його навіть озвучували на радіо, показували політв’язням і відправляли за кордон. Через кілька років КДБ зрозуміло, що цим листом радше скористався Василь Кук, ніж вони, оскільки особливо пропагандистського ефекту було. Натомість Куку вдалося передати найважливіше повідомлення на Захід – про непотрібність висилання сюди якихось бойових груп. А це на той момент було досить активно. Завдання, яке реалізував для себе Кук у цьому листі, що це безглуздо і що це треба зупинити. Надалі Василя Кука намагалися знищити на моральному рівні, розуміючи, що будь-яка спроба підняти проти нього черговий процес відіб’ється на тих людях, які брали на себе зобов’язання, щоб його перевиховати.
"Він просив своїх охоронців застрелити його і намагався покінчити життя самогубством"
Питання "Чому ти вижив?" мало підстави, оскільки попередник Шухевич пустив собі кулю в скроню, коли зрозумів, що може потрапити до радянських рук. Чому Василь Кук не вчинив так само?
На відміну від захоплення Шухевича, яке відбувалося штурмом будинку, де він перебував, із Куком усе було інакше. Один зі зв’язкових Кука вже був завербований КДБ. У травні 1954 року Василь Кук прийшов до криївки разом зі своєю дружиною, де його приспали. Прокинувся він уже зі зв’язаними руками. Він просив своїх охоронців застрелити його і намагався покінчити життя самогубством, завдаючи собі травм. Проте за кілька годин його заарештували працівники КДБ. Для КДБ це була дуже успішна операція, на відміну від операції з Шухевичем, якого не вдалося затримати живим.
"Батько почав боротьбу за сина, щоб зробити його знову українцем, і виграв її"
Як склалася доля сина Василя Кука – Юрія?
Сина у нього забрали. Коли Юрію було кілька років, його віддали в дитячий будинок у Маріуполі, розповідаючи, що в нього немає батьків, що батько загинув як герой у війні в Греції. У 1960 році Василь Кук домігся, аби йому повернули сина. На той час сину було 13 років. Радянський підліток, піонер, який був переконаний, що його батько загинув героєм. А тут з’являється чоловік із незрозумілим минулим і починає його перевиховувати. Батько починає свою боротьбу за сина, щоб зробити його знову українцем. Вони ведуть дискусії про літературу, мову, Голодомор та репресії. І батько у цій боротьбі таки виграв.
Зараз Юрій Кук на пенсії. Був науковцем-кібернетиком. Він захистив дисертацію в 1970-их роках, а потім цей захист скасували через те, що дізналися, хто його батько. У 1990-их роках захист поновили. Крім того, він спортсмен. Він заснував відому "качалку" на Гідропарку.
Володимир В'ятрович. Фото facebook
Василь Кук і Василь Стус
Наскільки Василь Кук є відбитком свого покоління?
Значною мірою. Кук народився на заході України у звичайній родині селян, здобув гімназійну освіту. Громадська активна участь, "Просвіта", "Пласт", Люблінський університет, ОУН і підпілля з 1937 року. Його брата заарештували і повісили. Наступним мав бути Василь. Тому він втік і керував підпіллям із 1937 до 1954 року. Він був соратником Степана Бандери і розвиває організацію УПА. Коли почалася війна, очолює підпілля в південно-східній Україні. Після цього Кук повертається на захід України, стає заступником Романа Шухевича і його наступником з 1950 до 1954 року. Тобто це типова біографія для його соратників і побратимів. У книзі йдеться про Бандеру, і про Шухевича, і про Стуса, з яким Василь Кук працював в архіві. Стус був дуже радикальним і Кук думав, що до нього просто підселили провокатора. Він був не готовий до того, що люди з молодого покоління були готові так засуджувати владу. Ставлення Кука до Стуса змінилося тільки після того, коли Стус почав давати йому свою поезію. Кук тоді зрозумів, що він щирий. Стус не був із тих підпільників, які вміли маскуватися і пристосовуватися. Через пів року Василя Кука перевели в Інститут історії, а Василя Стуса звільнили з архіву. Вони почали говорити про політичні питання. Кук застерігав Стуса не створювати жодних політичних організацій, оскільки лише за саму спробу створення усіх ув’язнять. Після цього їхні шляхи розійшлися. Проте Кук мав контакти з іншим колом дисидентів. Через Оксану Мешко Кук передавала допомогу Василю Стусу, який на той момент був у в’язниці. Потім ув’язнили вже і Оксану Мешко. А після 1980-их вони знову відновили спілкування. Це ще одне коло спілкування Кука з людьми, які творили історію ХХ століття.
"Кук не такий харизматичний лідер, як Бандера або Шухевич, проте він був вправним менеджером і організатором"
Яким Василь Кук був у житті? Що він любив?
Він був скромним, аби не бути занадто яскравим. Хотів постійно вчитися. У підпіллі він вивчив англійську мову. Перед тим знав німецьку, французьку і латину. Пізніше він мешкав у своїй маленькій квартирі разом із сином. Сам собі готував їсти. У нього була фірмова справа під назвою "Дніпропетровський борщ". Він відрізнявся від традиційного галицького борщу тим, що він густіший і гостріший. До страв він любив пити вишневу наливку з невеликим вмістом спирту. Василь Кук грав на мандоліні. У 1937 році, коли перейшов у підпілля, він створив підпільну друкарню під назвою "Мандоліна". У нього було багато книжок. Крім історичних праць, у нього було багато психологічної літератури та книжок із менеджменту. Він, можливо, не був таким харизматичним лідером, як Бандера або Шухевич, проте він був вправним менеджером і організатором.
Хто міг стати командиром УПА замість Кука?
Наприклад, Роман Кравчук, який також був близький до Шухевича. Василь Кук хотів, щоб наступником Шухевича був саме він. Проте через більший досвід і триваліший період перебування у підпіллі обрали саме Василя Кука.
