Артур Пройдаков у студії Радіо Культура
У вашій книжці "Ну хто так робить?!" є діалог зі старшокласником про те, навіщо школярам правила граматики української мови. Чи справді підліткам потрібні всі ці правила в таких обсягах? Що на це може відповісти вчитель української мови?
Це питання останнім часом стає все більш актуальним. Я щиро кажу, що деякі теми потрібні для складання НМТ або ЗНО. А деякі теми потрібні, щоб ми могли розвивати в собі грамотність і критичне мислення. Але не надавати більш широкої ваги тій чи іншій темі, яку ми просто проходимо. На жаль, є такі теми, яким ми мало приділяємо уваги, наприклад усне мовлення. Мало хто зі школярів почувалися би впевнено в прямому ефірі перед мікрофоном. Дуже важливо давати цей майданчик в школі і виходити на публічний простір комунікації. На жаль, дуже часто це зводиться до того, що ми дуже правильно пишемо словникові чи текстові диктанти. Не можна все виміряти лише академічними знаннями з морфології, синтаксису тощо. В такому предметі, як українська мова набагато більш простір для інтерпретації та креативності. Тому це правильне питання в наш час, коли все пришвидшено. Ми зараз на порозі змін у старшій профільній школі, яка запрацює з 2027 року. І діти розуміють, що тут щось не те з вивченням одних і тих самих тем протягом десяти років. Звісно не варто нехтувати темами з української мови, але не варто їх і перебільшувати.
Як дітей зацікавити нудними правилами?
Слід мати у фокусі зв'язок з реальним життям, наприклад, добирати тексти сучасних українських пісень, або тексти сучасних поетів, прозаїків, а не обмежуватися лише підручником. Це буде стирати певні бар’єри, що є якась суперлітературна мова і мова літературних творів. Ці межі слід стирати. Наближати до реального життя, аналізувати сучасні тексти, десь давати більше можливості дітям креативити. Я би ще радив пам’ятати про "4К" – комунікація, критичне мислення, командна робота і креативність. На уроці української мови та літератури я раджу поєднувати такі завдання для дітей. Нехай вони вигадують історію на основі певної теми і потім презентують. Навчати медіаграмотності тощо. Тобто навчати щось більше. Уроки в 2005-му і 2025-му році мають відрізнятися, оскільки це різні контексти. Давати дітям простір для експериментів і помилок. І не боятися цього. На жаль, НМТ не пробачає помилок. Але наразі НМТ це не про софтскілс, не про психоемоційні навички, а про академічні знання. НМТ з української мови сьогодні не передбачає написання есе чи аналіз, а лише відповіді на запитання. І тут є контраст. Тому тут варто дотримуватися балансу. Ставити в пріоритет особистість дитини і балансувати. Ідучи на іспит, ми не можемо не знати основ синтаксису чи стилістики. У нас занадто теоретичної складової на НМТ. Крім того, 4 години зосереджено працювати над інтелектуальною роботою складно навіть дорослому.
Як продовжити вчитися?
По-перше, прийняти ту думку, що навчання впродовж життя – це не про майбутнє. Це про тут і зараз. Ми можемо змінювати роботу протягом життя, можемо змінювати профіль нашої діяльності і треба бути відкритими до змін.
Інколи батьки ставлять занадто високі вимоги до своїх дітей, при цьому самі не дотримуються тих поглядів і цінностей, які вони умовно пропагують у своїй родині. Якщо батьки сидять у телефоні і при цьому чекають, що дитина читатиме книжку, то цього не станеться. Правильно виділяти певний час на читання книжки всією родиною і без гаджетів. Якщо батьки в цей час дивитимуться серіал, а дитина читатиме книжку, то вона це сприйматиме як покарання.
Як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу вчителя в Україні?
Повномасштабне вторгнення максимально підсилило гнучкість, адаптивність і стресостійкість вчителів. У прифронтових регіонах питання ставиться не стільки про якість навчання в школах, а радже про ефект соціалізації і комунікації.
Як змінилися діти за час повномасштабного вторгнення?
Це залежить від регіону і школи. Загалом діти стають більш прагматичними і більш прямолійними. Сучасні діти хочуть розуміти, навіщо вони щось роблять і що вони матимуть на виході. Крім того, діти дуже реагують на щирість.
Як у цьому контексті можна допомогти старшим людям зберегти свою українську мову?
На персональному рівні – це внутрішня мотивація. На рівні дитини школа має максимально допомагати говорити українською мовою, як на уроках, так і на перервах. Є такі моменти, коли діти на уроках відповідають російською мовою, а вчителі можуть це пропускати повз вуха. На перервах є виклики також. У закладі освіти українська мова має бути всюди. Про це має дбати адміністрація школи і вчителі. А батьки мають допомагати вчителям у цьому питанні.
Деякі школи бояться присутності війни в просторі школи, наприклад бояться повісити QR-код для зборів чи провести ярмарок для збору коштів на потреби ЗСУ. Уникати цієї теми сьогодні неможливо.
Які ваші поради на щодень?
Читати кілька сторінок щодня. Я намагаюся читати 30-50 сторінок за день. Коли ви гортаєте соціальні мережі, спробуйте проаналізувати, що ви сьогодні дізналися. Чи зробив цей час у соцмережах вас сильнішими. Якщо ви хоч одну-дві статті запам’ятали і можете переказати, це вже добрий знак – ви не змарнували час. Ще одна порада – комунікація. Спробуйте щодня виділяти час на живе спілкування з рідними. Спробуйте зануритися в світ дитини. Також корисно робити нотатки певних тез, з якими ви ознайомилися за день. За один день ми всього не навчимося. Запорука успіху – в системності та стабільності.
27 жовтня відбудеться Радіодиктант національної єдності. Навіщо людям писати Радіодиктант?
Тому що це класне відчуття причетності до великої спільноти, коли ми разом у різних куточках світу робимо щось спільне, натхненне і патріотичне.
