Фото: Суспільне Чернівці
ІТП — це мозок та серце системи опалення будинку
Рада підтримала законопроєкт про встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у будівлях, приєднаних до централізованого теплопостачання. Що таке індивідуальні теплові пункти?
Індивідуальний тепловий пункт — це мозок та серце системи опалення будинку. У законі сказано, що це комплект обладнання для перетворення теплової енергії з тепломережі у теплоносій параметрів, які потрібні для будинку. Тобто важливо, що тепловий пункт не гріє воду в будинку. Він тільки перетворює те тепло, що є в мережі, і переносить його в будинок. Але чому мозок? Тому що в ньому є контролер, який відповідає за погодне регулювання. Тобто він вимірює температуру на вулиці і, залежно від температури на вулиці, подає на будинок тільки ту кількість тепла, яка будинку реально потрібна. Це відбувається за допомогою насосів та клапанів, які й регулюють цю кількість теплової енергії. Головне призначення теплового пункту — це погодне регулювання, щоб будинок не отримував більше енергії, ніж потрібно при тій температурі, що є на вулиці.
Як правило, він розміщується в підвалі житлового будинку. Тобто це загальнобудинкова система на окремий будинок. Тому вона називається індивідуальний тепловий пункт. Згідно з державними будівельними нормами, кожний будинок, який приєднаний до централізованої системи теплопостачання, до тепломережі, повинен бути обладнаний індивідуальним тепловим пунктом із погодним регулюванням.
Індивідуальні теплові пункти в Україні існували й до війни, але масовими так і не стали: у Києві їх мають лише 2–3 тисячі будинків із 10–12 тисяч
До війни, до посилення ракетно-шахедних безпілотних атак з боку ворога, в українських будинках такого не було взагалі?
Ні, це достатньо поширена технологія. Індивідуальні теплові пункти поступово впроваджувалися в будинках при реконструкціях, зокрема в програмах Фонду енергоефективності, які призначені для покращення енергоефективності в будинках. Чітко було прописано: спочатку — тепловий пункт, а потім утеплення фасадів будинку. Тобто якщо ми не можемо регулювати кількість тепла, то, відповідно, ми не зможемо економити від утеплення стін. Тому все впроваджувалося. І багато будинків в Україні оснащені індивідуальними тепловими пунктами, зокрема старі будинки. Існують програми, але їхня кількість відносно житлового фонду невелика.
В останні роки ідеологія була така, що люди повинні створити об’єднання співвласників, і ОСББ має вже знайти кошти, взяти участь у загальнодержавних програмах, отримати гранти, фінансування на встановлення індивідуальних теплових пунктів. Але такого масового впровадження не відбулося. І я думаю, що сьогодні в Києві 10–12 тисяч будинків, але з них оснащені індивідуальними тепловими пунктами, може, 2–3 тисячі.
Переваги ІТП: економія фінансів та покращена стабільність теплопостачання
Які переваги дає наявність ІТП?
Головне — це економія. Не завжди сам по собі тепловий пункт призводить до економії, хоча енергоаудитори кажуть, що загальна економія від впровадження теплового пункту становить 10–25% споживання теплової енергії. Тобто на 10–25% загальні річні витрати родини на опалення повинні бути зменшені. Проте максимальну економію він дає в поєднанні з іншими енергоефективними заходами, зокрема утепленням стін. Утеплення стін у поєднанні з тепловим пунктом дає вже економію 50%. І це для кожної родини достатньо суттєво. Крім того, ІТП покращує стабільність теплопостачання. Оскільки в складі теплового пункту є циркуляційні насоси, які забезпечують постійну циркуляцію води, то заповнення труб краще. Різниця між верхніми поверхами і нижніми поверхами з тепловим пунктом стає меншою, ніж при підключенні без теплового пункту. Тобто в цьому є переваги.
Але зараз є проблема, оскільки будь-який тепловий пункт приєднується до електроживлення. Це і автоматика, і циркуляційні насоси. Проте споживання електроенергії тепловим пунктом не настільки високе: в середньому для невеликого будинку — до кіловата встановленої потужності на тепловий пункт. І сьогодні дуже багато будинків встановлюють інвертори, акумулятори для резервування цієї потужності.
ІТП для одного будинку не рятує систему: економія з’являється лише тоді, коли теплопункти встановлені всюди
Стосовно встановлення ІТП, чи потрібна згода мешканців будинку? Чи це передбачено проєктуванням?
Теплопункт — це не типове обладнання, яке ми можемо купити за маркуванням, як автомобіль, і встановити. Кожен теплопункт проєктується під будинок з урахуванням індивідуальних особливостей, з урахуванням особливостей тепломережі. Тому процес проєктування дуже важливий, і кожен теплопункт проєктується індивідуально для будинку.
З мого досвіду, ОСББ набагато краще себе почувають, ніж неорганізовані будинки. І в плані відключення опалення, і в плані відключення електроенергії вони краще зорієнтувалися і мають можливість більше використовувати можливості державної підтримки. Проте в законі №14067 логіка така, що ми почекали якийсь час, сподіваючись на ОСББ, і можемо сказати, що не всі встановили теплопункти і не всі створили ОСББ. А теплопункт — це таке обладнання, яке дійсно призводить до економії в окремому будинку. Проте реальна економія для держави — економія в кубах природного газу, в базових енергоресурсах — настає тоді, коли всі будинки, приєднані до котельні, обладнані тепловими пунктами. Тобто ми можемо мати таку історію, коли окремий будинок економить, а на котельні зменшення споживання газу не відбувається, бо коли цей будинок "прикрутив" тепло, то в сусідньому будинку, який не обладнаний теплопунктом, просто прийшло більше енергії, і люди просто відкрили вікна, і це тепло вийшло на вулицю. Тому технічна логіка правильна — всі будинки повинні бути оснащені тепловими пунктами. Але диявол може критися в деталях. Є ще інші питання — обслуговування, сервіс, хто за все платить.
Масове встановлення ІТП можливе лише через 3 роки
У законі №14067 стаття 26 "Про обов’язкове встановлення індивідуальних теплових пунктів" узагалі відтермінована на три роки. І через рік тільки повинні бути розроблені положення — як визначати технічну можливість і економічну доцільність встановлення теплових пунктів у житлових будинках, і протягом ще двох років буде проведена інвентаризація. І тільки через три роки почнеться масовий процес встановлення теплових пунктів. Причому вартість цих теплових пунктів усе одно буде перекладена на людей, які будуть отримувати в тарифі на транспортування більшу вартість за рахунок на встановлення цього теплового пункту. Тобто наступного року точно цей закон ніяк не допоможе людям із тепловими пунктами.
Яке обладнання потрібно закупити і встановити?
ІТП — це складне, важке, достатньо технологічне обладнання. Більшість елементів теплового пункту — насосів, клапанів, контролерів — не локалізовані в Україні. Це імпортне обладнання, оскільки має бути достатньо висока надійність. І сам теплопункт дуже сильно відрізняється. Я не можу сказати якусь універсальну формулу, але для 9-поверхівки, 16-поверхівки — може бути 1-2 мільйони. І це тільки на опалення. А ще може бути гаряче водопостачання, балансування системи тощо. На перший погляд це велика вартість. Проте якщо це розділити на квартири і на три роки, і якщо в будинку, наприклад, до 100 квартир, то це буде приблизно 500 гривень на місяць у платіжці. І логіка законопроєкту №14067 така, що колись, через три роки, додаватимуть ці 500-600 гривень у платіжку — і за ці гроші всім, хто навіть не поставив сьогодні сам, поставлять ці теплопункти не примусово, але в обов’язковому порядку.
