Ілюстративне фото: АрміяInform
Інтерес до України на Близькому Сході зростає
Почнімо із обговорення поїздки президента України Володимира Зеленського до Саудівської Аравії. Це вже другий його візит до цієї держави за цю весну. Чи можемо ми сказати про те, що президент Зеленський і загалом Україна закріпилися на Близькому Сході, чи поки що такі далекосяжні висновки робити зарано?
Сам факт того, що президент Зеленський другий раз поспіль у такому короткому проміжку часу їде до Саудівської Аравії, на Близький Схід означає, що інтерес до нашої держави, того, що Україна може забезпечити часткову безпеку неба в цих країнах має велике значення. Очевидно, святе місце порожнім ніколи не буває навіть в міжнародній політиці. Тобто, якщо хтось десь втрачає, очевидно, це місце заповнює сильніша країна. Так відбувається в боротьбі між двома гігантами — Сполученими Штатами та Китаєм, особливо на африканському континенті. Там, де Сполучені Штати недопрацьовують, туди завжди приходить Китай з кращою пропозицією. От і Україна в свою чергу теж використовує цю тактику. Зрештою, динаміка зустрічей свідчить про те, що інтерес до України зростає.
"Те, що Алієв напряму підтримує прямого ворога Росії, є переворотом на всьому пострадянському просторі"
Інтерес зростає і це потрібно використовувати. Тим більше, що раніше вже були підписані попередні договори, угоди, в тому числі і стосовно того, що Україна буде ділитися досвідом із відбиття дронових, передусім, атак. Також напередодні президент Зеленський відвідав Азербайджан та зустрівся з президентом Ільхамом Алієвим. Прикметно те, що Кавказ – це завжди сфера, куди завжди дивилася Росія. Що означає цей візит Зеленського в Азербайджан?
Це надзвичайно цікавий візит. Він абсолютно не поступається візиту до Саудівської Аравії. Я хочу нагадати, що саме Ільхам Алієв був останнім президентом, який зустрічався з Путіним перед повномасштабним вторгненням. Тоді Азербайджан та Російська Федерація підписали стратегічні документи по співпраці між двома країнами. І всі задавалися питанням, чи це є звичайні співпадіння, чи Ільхам Алієв якось знав, мабуть, про плани Кремля, і його присутність в Кремлі, в Росії в той час могла свідчити про підтримку. Путіну була потрібна ця підтримка когось, щоб він не був сам. Але нагадую, що Ільхам Алієв не з'явився на фінальній пресконференції з Путіним, коли вже сталося повномасштабне вторгнення.
Відповідно, можливо, Алієв тоді діяв, випереджаючи події, незважаючи на те, що Росія теж має свої певні апетити і претензії територіальні до Азербайджану, щоб хоча б так якось убезпечитись.
З іншого боку, ми розуміємо, що за останні 4 роки Азербайджан кардинально змінив свою позицію. І те, що Алієв сьогодні напряму підтримує прямого ворога Росії, звичайно, є переворотом на всьому пострадянському просторі. Адже вважалося, що Москва може давати певні вказівки, з ким кому спілкуватись. Тут ми бачимо президенти України та Азербайджану напряму виходять на співпрацю і, очевидно, об'єднуються заради того, щоб показати, що Путін не має жодного впливу на їхні союзи.
Тому візит є надзвичайно важливий з точки зору історичного екскурсу. Нагадаю, що і азербайджанці теж внаслідок атак Росії в Україні втратили значні об'єкти нерухомості, інфраструктурні об'єкти, особливо все, що стосується перегону нафти та нафтопродуктів. Тому, як кажуть, спільна біда об'єднує країни, які раніше не мали такої тісної співпраці.
Очевидно, Зеленський зараз більше перебуває за кордоном, ніж в Україні і це правильно. Зараз є вікно можливостей, відкрите для України у дронових технологіях, антидронових технологіях, у всьому, що ми називаємо захистом неба. Україна тут, очевидно, грає першу скрипку. Пригадайте, коли в 2022-му році українці просили закрити небо над нашою державою. А сьогодні Україну просять закрити небо над іншими державами. Наскільки війна динамічно змінює позиціонування України, позиціонування взагалі міжнародної політики, того, що буде далі. І, власне, криза на Близькому Сході, зростання України в дронових технологіях є свідченням, що змінюються глобальні гравці.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook
США, як на мене, зараз дуже зацікавлені в тому, щоб якомога швидше досягти якоїсь угоди з Іраном, навіть ціною, можливо, жертви інтересів Ізраїлю, але заради того, щоб зупинити можливу катастрофу саме в енергетичному секторі, що напряму відіб'ється на рейтингах Дональда Трампа. Відповідно, це спонукає до необдуманих і таких емоційних кроків. Тому події розвиваються надзвичайно швидко і немає горизонту планування на місяць, на два. Горизонт планування є максимум на тиждень-два. Тому що за цей період може багато що змінитись. Відповідно, повертаючись до візиту Зеленського до арабських країн: ще вчора про Україну навіть і не згадували, а сьогодні президента України вже вдруге приймають. Це свідчення того, що карколомні і фундаментальні такі зрушення в світовій політиці відбуваються на наших очах.
"Пострадянські країни вже не орієнтуються на Москву"
Тут можна згадати також, що президент раніше ще відвідав Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, побував в Туреччині та Сирії, мав телефонну розмову з лідером Єгипту. А зараз вдруге відвідав Саудівську Аравію та дістався Азербайджану. Непокритою поки що залишається Середня Азія. Додам, що останніми роками взаємини Азербайджану і Росії не були безхмарними. Це не тільки війна між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах, але і збитий російськими силами протиповітряної оборони азербайджанський літак, через який триває політична криза, бо Путін так добряче і не вибачився перед Азербайджаном. Тож чи можна сказати про те, що Україна заходить туди, звідки поволі витискається Росія?
Я би розбив ваше питання на дві частини. Щодо Середньої Азії, то справді, мені видається, що там є домінування не стільки Росії, скільки Китаю. Тобто той самий Казахстан більше вже орієнтується на Піднебесну, навіть американські компанії отримали там, попри такі сили, можливості розвивати далі свій бізнес. Але це є свідчення глобально того, що Росія не може впливати напряму і не буде впливати напряму на політику тих країн, особливо Казахстану. Інколи, коли ми чуємо пропагандистів Кремля про те, що вони заберуть території Казахстану — це свідчення безсилості і неможливості, втрати впливу. Тому що Росія використовує риторику захоплення лише тоді, коли вона розуміє, що вона втрачає вплив і не має можливості домовитися. Або з нею не хочуть домовлятися, тому що всі розуміють російську натуру домовленостей. Тому, очевидно, і Казахстан, і Туркменістан, оці, скажімо, пострадянські країни вже не орієнтуються на Москву напряму. Вони дивляться далі, вони розуміють, що в цьому регіоні Китай має велике значення, і з ним вартувало би укладати більш тісніші союзи. Чи може Україна туди зайти? Мабуть, варто пробувати, але ми маємо розуміти, що ми завжди будемо там впиратися в інтереси Китаю.
"…значить, буде тепер Україна"
Тому, звісно, ситуація змінюється, і те, що Росія повністю погрузла безпробудно у війні з Україною, не маючи жодних перспектив досягнення тих цілей, які росіяни перед собою ставили, говорить про слабкість Росії. Сусіди це бачать і роблять з цього висновки. Звісно, як би Путін чи пропагандисти не кричали, змінити цю ситуацію неможливо сьогодні. І, відповідно, переорієнтацію на Україну на Близькому Сході, особливо, що стосується технологій, – цей потяг вже не зупинити. Це дратує і американців, і були спроби американців якось загальмувати ці процеси. Але і Америка втрачає свій вплив в цьому регіоні теж, тому що не змогла гарантувати безпеку цим країнам. Відповідно, тут залишається відкритим питанням, а що далі? Хто ж тоді гарантуватиме безпеку арабським країнам? Значить, буде тепер Україна, яка не буде виступати гарантом безпеки, але, принаймні, забезпечить ті засоби захисту неба від дронів, якими не володіють арабські країни.
КОНТЕКСТ
Президент Володимир Зеленський 24 квітня перебував із візитом у Саудівській Аравії. Там він зустрівся зі спадкоємним принцом Мухаммадом бін Салманом Аль Саудом. Вони обговорили напрямки у співпраці між країнами, інформує Суспільне.
- Перший – експорт нашої української безпекової експертизи та спроможностей у захисті неба;
- Другий – енергетична співпраця, яка додає Україні стійкості в цей складний час;
- Третій – напрямок продовольчої безпеки.
"Працюємо разом, щоб посилити наші народи та партнерів. Визначили завдання для наших команд, і розраховую на оперативне та повне виконання. Зараз, коли міжнародні відносини суттєво дестабілізовані, саме така двостороння робота відновлює впевненість", — розповів про деталі зустрічі президент Зеленський.
Перед тим Зеленський був із візитом у Саудівській Аравії наприкінці березня нинішнього року. Тоді Київ та Ер-Ріяд підписали угоду про оборонне співробітництво.
У березні Зеленський заявляв, що на Близькому Сході перебувають 228 українських спеціалістів, які допомагають місцевим силам ППО у боротьбі з іранськими ударними БПЛА. За його словами, Україна отримала 11 запитів від країн-сусідів Ірану, європейських держав і США щодо безпекової підтримки у протидії іранським "Шахедам" та іншим подібним викликам.
25 квітня Зеленський після відвідин Саудівської Аравії прилетів до Азербайджану. Україна та Азербайджан підписали шість угод. Зокрема йдеться про оборонну співпрацю між обома державами. Про це заявив президент Володимир Зеленський під час спільної пресконференції зі своїм азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим у Габалі 25 квітня.
"Ми підписали шість документів. Деталями обов’язково наші команди пізніше поділяться. Це різні напрямки. Сьогодні напрямок номер один – це безпека, це оборонно-промисловий комплекс", — сказав голова держави.
Своєю чергою Алієв розповів, що обговорював із Зеленським військово-технічну співпрацю між країнами, й, мовляв, "це має перспективи як в Україні, так і в Азербайджані".
"Ми бачимо розвиток військових індустрій, оборонно-промислового комплексу. Загалом у виробництві у нас є чудові можливості. І сьогодні у нас також були перемовини про це. І в усіх сферах ми хочемо поглиблювати нашу співпрацю", — сказав азербайджанський президент. Він висловив впевненість, що візит українського лідера до Азербайджану додасть "нових вагомих внесків" до розвитку у відносинах між Баку і Києвом.
