Дональд Трамп і Сі Цзіньпін. Фото: AP/Susan Walsh
Будувати якусь позицію домінування сьогодні не зможе ні Китай, ні Сполучені Штати
Порядок денний цієї зустрічі.
Дві сторони приходять в абсолютно слабкій позиції відносно одна до одної. Проблема з Ормузькою протокою б'є як по Сполучених Штатах Америки, так і по самому Китаю. Дональд Трамп розраховував, що швидка операція з Іраном і зміна політичної влади може вплинути і створити йому певний серйозний важіль впливу на Сі Цзіньпіна. Бо 90% нафти, яку виробляє сьогодні Іран, йде на експорт до Китаю. І таким чином Трамп зможе втримати лідерство і вибити певні преференції, бути з позиції домінування. Але стався сценарій, на який Трамп не розраховував. Це означає, що сьогодні велика частина споживачів нафтопродуктів є залежними від заблокованої протоки. І Китай зокрема. І хоча китайські танкери проходять час-від-часу Ормузьку протоку, але це є знаком нестабільності, який б'є по всіх. Тому дві сторони підходять з певними нульовими позиціями. Немає чітко домінуючої ролі Сполучених Штатів чи самого Китаю. А є ослаблена позиція двох найсильніших держав. І, мабуть, виходячи з цього, можна прогнозувати певну поведінку. Звісно, що позиція Китаю в цій історії буде "не ми починали цю війну, це ви почали – Сполучені Штати. Тому на вас основна відповідальність." Аргумент Дональда Трампа буде: "Але ж ми боролися проти використання ядерної зброї", проти використання якої також і виступає Китай. Все буде зводитися до акцентів більше на торгово-економічні зв'язки між двома країнами, адже одна країна від іншої залежна. І будувати якусь чільну позицію сьогодні не зможе ні Китай, ні Сполучені Штати.
Геополітика і торгово-економічні зв'язки є основними треками під час цієї зустрічі
До складу американської делегації запрошені власник компаній Tesla і SpaceX Ілон Маск, Тім Кук з Apple, Ларрі Фінк з BlackRock, Стівен Шварцман з Blackstone, Келлі Ортберг з Boeing, Девід Соломон з Goldman Sachs, Діна Павелл Маккормік з Meta, Санджай Мехротра з Micron, Крістіано Амон з Qualcomm, Джейкоб Тайсен з Illumina, Майкл Мібах з Mastercard, Раян Макінерні з Visa, Браян Сайкс з Cargill, Джейн Фрейзер з Citi, Чак Роббінс з Cisco, Джим Андерсон з Coherent, Г. Лоуренс Калп з GE Aerospace. Чим відповість Китай?
Ці компанії абсолютно так чи інакше залежать від китайських комплектуючих, які виготовляє сьогодні Китай на основі рідкісноземів – тих природних матеріалів, які за останні 20 років Китай накопичував. І сьогодні має монополію на розробку збагачення рідкісноземів, які потім використовуються у власному виробництві напівпровідників, мікросхем для літаків. Виробництво компанії Apple відбувалося саме в Китаї. Всі компанії залежать від робочих рук китайців або комплектуючих, завдяки яким ця техніка працює. І це є очевидно сильний важіль Китаю сьогодні. Маючи монополію навіть на виробництво сонячних батарей, які забезпечують реалізацію зеленої політики, зокрема для Європейського Союзу. Але й для тих самих автомобілів Tesla. Основні компоненти у виробництво сонячних батарей – рідкісноземи – Китай має дуже великі запаси. І доступ до цих родовищ по цілому світу. Китайці останнім часом заходили в країни, багаті на рідкісноземи, викуповували родовища для видобутку та збагачення рідкісноземів для подальшого їх використання. Тому ось вам і залежність американців від китайського ринку. Час від часу закидають про глобальну війну між Штатами та Китаєм: вона не вигідна для багатьох, але в більш сильнішій позиції буде Китай. В нього є ключ доступу до тих матеріалів, які потребують американські компанії сьогодні, щоби можна було робити свій продукт і продавати його. Тому тут є бажання знайти, зустрітися і домовитися. Очевидно, це є слабкість Сполучених Штатів, вони залежать не повністю, але велика частина їхнього виробництва від цих рідкісноземів і від виробництва в Сполучених Штатах Америки. Чи може це Китай використовувати, як фактор впливу? Думаю, що так. Але і Китаю потрібен фактор впливу, фактор домінування у виробництві напівпровідників доводити теж на якийсь новий рівень взаємин зі Сполученими Штатами. Провокацією до цієї дії є, звісно, війна в Ірані і блокада протоки, яка блокує і створює проблеми багатьом. Сьогодні говорять не тільки про проблеми майбутніх авіаперевезень в Європейському Союзі, але й по цілому світу, що може спровокувати зростання цін. Тому є багато про що поговорити. Про цей візит до Китаю Трамп завжди озвучував дуже обережно, з великим позитивом до Сі Цзіньпіна. Тут немає зверхнього ставлення, так як це, наприклад, є до європейських лідерів. Тут є пієтет, повага, бажання певне сподобатися. Тому очікування будуються на основі того, як відбувається публічна комунікація в цій історії. Дональд Трамп розуміє, що без Китаю основні компанії, які приносять чи не найбільший внесок у валовий внутрішній продукт Сполучених Штатів Америки, залежать від китайських компонентів. І вони не налаштовані на війну з Китаєм. Для Китаю це є ключовим моментом, щоб порушити питання Тайваню. Я думаю, що Піднебесна буде це питання порушувати. І якою буде відповідь Трампа – дуже цікаво буде поспостерігати?! Це є мікс торгово-економічної боротьби, змагання в обмін на геополітичні поступки. Саме в Тихоокеанському регіоні чи не найбільше американських військово-морських баз розташовано. Це теж хвилює Китай. Тому тут геополітика, тут і торгово-економічні зв'язки є основними треками, які будуть порушуватися саме під час цієї зустрічі.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook
"Трампу не вдалося "нагнути" Китай"
Якщо буде обговорення питання Тайваню, то в яких термінах, в яких концепціях?
Очевидно, Китай буде говорити про історичне возз'єднання з Тайванем, про історичну справедливість. Саме в цій конфігурації буде йти мова. Спроба так званої успішності перемовника, на якій часто наголошує і сам Дональд Трамп, не принесла йому плодів, як мінімум, із Китаєм щодо підняття цих тарифів. Дональд Трамп заходить із силою, він хоче домінувати силою. Він розраховує, що інша сторона просто "дає задню". Коли відчуваєш цю силу, фінансову велич, могутність США – вона одразу відступає. Краще відступити, ніж просто втрачати. Це один із методів роботи хеджування конфліктів або ризиків, коли ви відчуваєте, що є серйозний ризик вашому існуванню, або які наслідки можуть бути надзвичайно високі – ви тоді краще відступаєте, ніж будете далі боротися. Тому, на жаль, це не спрацювало. Для Дональда Трампа цей ризик не спрацював і йому не вдалося "нагнути" Китай. Відповідно ви отримали одразу відповідь, що позначилося на прибутках американських компаній. Трамп розуміє, що його стратегія не працює стовідсотково на всіх. Вона є частиною, може бути застосована десь із меншими, слабшими країнами, але не може бути застосована щодо Китаю. Тому що Китай в цьому випадку є в такій самій категорії і віковій, і фінансовій, що може собі дозволити не погоджуватися з Дональдом Трампом. Дональд Трамп зважатиме зараз на позицію Китаю. Очевидно, це має призвести до більш серйознішого ставлення до Сі, ніж те, що ми бачили раніше. В сьогоднішній ситуації немає абсолютного переможця, немає людини, немає лідера, який може відчуватися максимально комфортно, адже дві сторони сьогодні залежна одна від одної. Але питання самого Тайваню, очевидно, буде порушуватися. І це питання буде ключовою темою. І американці це чітко розуміють. Якою буде дія Дональда Трампа в цій історії? Що він відповість? Чи він скаже, що ми не будемо заперечувати… Тоді це ставить під загрозу прямих союзників США Південну Корею та Японію. Дональд Трамп вийшов із троїстих союзів. Вони не працюють так, як мали б працювати.
Ви маєте на увазі, що не будемо заперечувати, якщо ви вдаватиметеся до силових дій щодо Тайваню?
Так. Якщо Штати дадуть зрозуміти, що питання Тайваню не є основним сьогодні, що їм потрібно, то боюся, що ця ситуація може завершитися іншим сценарієм.
Російсько-українська війна
Російсько-українська війна. Чи це питання буде порушено?
У контексті глобальної безпеки, очевидно, мало би бути порушено. Це вже питання, наскільки ми пропрацювали ось цей фрагмент на дипломатичному рівні. Наскільки нам вдалося з американцями все-таки якось домовитися щодо порушення цього питання ще раз. Але чи має право це питання бути порушеним? Очевидно, що так. Чи може бути використаний аргумент натиснути на Росію? Думаю, ні. Навряд чи Китай буде погоджуватися на те, щоби тиснути на Росію і щось Росії десь доводити. Тому, я думаю, що навряд чи можна розраховувати на якийсь певний прорив у тому, щоб поінформувати якось Росію в цьому план, щоб Росія покаялася. Навряд чи мова йде про це. Але, принаймні, фактор глобального впливу російсько-українська війна, звісно, створює.
