Фото: facebook/"Книжковий Арсенал"
"Книжковий Арсенал" — це острівець інтелектуальної взаємодії
Яке значення такі фестивалі мають для українців, для української молоді?
Хотів би наголосити на неймовірному значенні таких літературних і мистецьких подій. Я сам народився на Луганщині, і мені в дитинстві та юності бракувало таких подій, коли навколо тебе все просочене власне культурою, контекстом і ось цим духом розмов. Інтелектуальних, філософських. Я навіть боюся сказати, можливо, і зараз десь за межами Києва цього бракує. Тому ця практика, коли є невеличкий фестиваль десь на рівні районних центрів, містечок, на рівні селищ міського типу — це дуже класна традиція. Мені здається, такого має ставати ще більше.
А київський "Книжковий Арсенал" залишається монолітом для всіх книжкових фанів і прихильниць. Я пам'ятаю мій перший "Арсенал" у 2021 році, пригадую свої враження і якийсь дитячий захват, коли ось тут поруч ті письменники, котрих ти бачив тільки в інтернеті, або читав книжечки і все, а тепер ти маєш нагоду поспілкуватися з ними у вільній атмосфері, десь взяти автограф, десь сфотографуватися, просто поговорити, висловити слова вдячності, і тому це для мене було таке перевідкриття. Зараз "Книжковий Арсенал" — наймасштабніша, напевно, книжкова подія в Україні, і вона набуває особливого значення у час повномасштабної війни. Тому що це острівець інтелектуальної взаємодії, хоча й неможливо за ці чотири дні відвідати всі події. Але точно кожному і кожній є з чого обрати і є до чого долучитися. Принагідно можу анонсувати, що я собі обрав неділю, у цей день у мене там є моя подія.
"Є певний контраст між наповненням шкільної програми і тим, як розвивається сучасна українська література"
Ви планували повести на фестиваль і своїх школярів, адже ви викладаєте українську мову та літературу для учнів старших класів. Наскільки зараз серед підлітків популярною є українська література?
Ситуація відрізняється у різних класах, школах та осередках, але, апелюючи до свого досвіду, скажу, що інтерес є. Стабільно він не надто високий, якщо ми говоримо про учнів 9-11 класів, але є розуміння популярності й трендовості української літератури. Порівнюючи з нашим дитинством, коли в середині нульових живі українські письменники, українська література асоціювалися з чимось, що було, і вже зараз воно не актуальне, сьогодні імена Макса Кідрука, Павла Дерев'янка, Артура Дроня, Сергія Жадана, інших письменників і письменниць є трендовими. Вони є актуальними для молоді, і молодь знає, що за цими іменами є успішні кейси письменників і письменниць, які досягли успіху, збирають повні читацькі зали, і наклади творів цих письменників є дуже-дуже великими. Тому розуміння популярності та актуальності сучасної української літератури є. Водночас є певний контраст між наповненням української літератури у межах шкільної програми і тим, як розвивається сучасна українська література. І тут ні для кого не буде таємницею, що до сучасної української літератури ми доходимо лише наприкінці 11 класу, коли учні готуються до ЗНО, НМТ, і вже у них трошки розфокусовується увага. Тому Міністерство освіти вже говорить і долучає експертів, щоб наближати шкільну програму з літератури до сучасності та щоб імена сучасних письменників і письменниць вже були включені у цю програму.
"Глобальний контекст української літератури серед інших літератур світу дуже актуально підсвічувати"
Буквально вчора я дізнався, що у списку читання на літо для 9 класу є твори Олександра Михеда, Оксани Думанської, Дарки Корній та Макса Кідрука. Тобто це якраз сучасні письменники, а крім того, є ще Коцюбинський, Леся Українка, Іван Багряний, Віктор Близнець, Ісмаїл Гаспринський та Ервін Умеров. Для порівняння, торік для 9 класу були "Слово о полку Ігоревім", "Енеїда", "Наталка Полтавка", "Маруся", "Тарас Бульба", "Чорна рада" та "Інститутка". Виходить, це кардинальна зміна?
Ну так, хочеться бути стриманим оптимістом. Поступово ситуація змінюється. Але у мене як у педагога є певний внутрішній професійний конфлікт. Класику треба знати, але якщо ми говоримо тільки про творчість Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша, Григорія Квітки-Основ'яненка і не зачіпаємо тему Михеда, тему сучасної, наприклад, ветеранської літератури або літератури постмодернізму, то мені здається, що ми показуємо підліткам не всю картинку розвитку літератури, і це не зовсім коректно. Так от якраз "Книжковий Арсенал" — це можливість підсвітити сучасну картинку української літератури, тим більше там будуть і гості з інших країн. Мені здається, глобальний контекст української літератури серед інших літератур світу дуже актуально підсвічувати. І тому, якщо нас слухають освітяни Києва, Київщини, то це може бути непогана ідея — завітати на кілька годин на "Книжковий Арсенал", щоб діти мали нагоду подивитися і серед цього виру книжок обрати те, що їм подобається. Не обов'язково у межах шкільної програми, це може бути нонфікшн або якась белетристика. Це може збагатити розуміння дітей, що таке українська література.
"Не просто фізична паперова книжка, а й море українськомовного простору"
Важливий момент, що це не лише вир книжок, але й україномовний океан, де всі спілкуються українською мовою. І тут у мене підступне запитання. Згідно із соцопитуваннями, вікова група, де російська мова найміцніше тримається, це підлітки, школярі старшої школи. А потім, коли ці діти вступають у виші, там уже відбувається українізація. Чому так трапляється? Як, на ваш погляд, посилити українську мову? Чи книжка тут може стати у пригоді?
Я погоджуюся, що ситуація з мовою підлітків у Києві є не дуже приємною тенденцією. Знову ж таки, пам'ятаю початок повномасштабного вторгнення, 22-й рік, мені тоді здавалося, що ніколи так багато української мови від підлітків у школі та за межами школи я не чув. Зараз є певний спад — можу констатувати на суб'єктивному рівні те, що я бачу у своєму оточенні, серед учнів та учениць. І так, великий відсоток говорить поза межами школи, навіть на перервах російською мовою. На уроках — українською, розмовляючи з учителем, а між собою, за межами школи є великий відсоток дітей, які говорять російською. Чи допоможе в цьому книжка? Так. Але — не просто фізична книжка паперова, а, як ви сказали, і море українськомовного простору, і море авторів, письменників, які між собою взаємодіють і можуть надихати інших людей. Тому книжка може бути помічна.
Про причини — це цілий комплекс причин. Але я помічаю, що діти, які говорять російською мовою десь на перервах або поза межами школи, говорять російською зі своїми батьками. Тобто, я думаю, це історія про мову в родині, і тому виходимо на ширший рівень, за межі школи. Багато родин спілкуються вдома російською, і таким чином мова російська ширше виходить за межі родинного спілкування, на вулиці, у заклади громадського харчування тощо.
"Освітянам треба виходити на інший рівень — комунікації з батьками. Розмовний клуб — один із варіантів"
Тут я хотів би запитати, чи є якесь рішення проблеми.
Маю одну пропозицію, але не думаю, що вона може різко масштабуватися на всю країну. Я маю розмовний клуб із батьками, заняття безкоштовні, спочатку вони були в офлайн-форматі, потім в онлайн-форматі. Це опція для батьків покращити свою українську мову, перейти на українську, збагатити її. Тут не тільки заняття, які мають філологічний акцент, а ще й такий просвітницький характер — показати, чому саме зараз треба говорити українською мовою, чому саме зараз треба її підсилювати. У мене такі заняття досі у безкоштовній реєстрації, до них можна долучатися. І більше того, я своїм колегам по різних закладах освіти Києва та України готовий передати ці матеріали, презентації, близько 20 штук, для того щоб проводити заняття, розмовні клуби разом із батьками.
.jpg)
Артур Пройдаков. Фото: facebook/arturproidakov
Отже, одне з рішень, яке у нас може бути, це організовувати низку заходів, спрямованих на популяризацію української мови не тільки для дітей, а насамперед і для батьків. Тому що може бути дуже негативна картинка: я в школі на 100% викладаюся, показую українську мову, веду дітей на "Книжковий Арсенал", потім вони приходять додому заряджені, вмотивовані від мене, від письменників, а батьки продовжують далі говорити з ними російською мовою, умовно помножуючи на нуль усі мої зусилля та зусилля з боку інституції школи. Відповідно, освітянам треба виходити на інший рівень — на рівень комунікації з батьками. Як це зробити? Розмовний клуб — один із варіантів. Але інша історія — це, напевно, мовна політика, якісь законодавчі акти, однак поки що ніхто не може контролювати, вводити якісь нормативи на спілкування на рівні побуту. Знову ж таки, є мовний закон про дотримання української мови у закладах освіти, у галузі обслуговування, але контролювати, як говорять родини між собою вдома, під час вечері на кухні, поки що таких опцій ми не маємо і навряд чи матимемо. Відтак популяризація, підсилення української мови на всіх рівнях, мені здається, це важлива стратегія.
"Підлітки чудово все розуміють, якщо їм прямо говорити і не лукавити"
Наш слухач запитує, що ви кажете старшим школярам щодо їхньої повальної поваги до російської мови, якою вони залюбки і вперто послуговуються?
Я би не назвав це "повальною повагою". Вони сприймають це як даність, у більшості не вбачають у цьому нічого поганого. І тут я намагаюся їм артикулювати про те, що точно це недобре — говорити ворожою мовою десь поза межами своєї родини, нав'язувати її на перервах у коридорах школи тощо, тому що це вже територія, де треба дотримуватися законодавства і говорити українською мовою, бо це особливо важливо й актуально. Я їм кажу, що це особливо актуально, коли вночі російські ракети летять, а ми тут вдень говоримо російською мовою. Намагаюся говорити прямим текстом. Підлітки чудово все розуміють, якщо їм прямо говорити і не лукавити. Але у багатьох таких розмовах вони кажуть, що ми ж нічого не порушуємо, нічого такого не робимо. І я намагаюся достукуватися до них, але це — мій один голос. Мені б дуже хотілося, щоб до цього голосу долучилися ще й інші авторитетні люди, зокрема батьки.
Насамкінець — яку книжку або дві ви порадите прочитати дітям 15-17-річного віку?
Я пораджу прочитати Івана Багряного "Тигролови". Класика, яка актуальна, пригодницький український роман, де заховано важливі підтексти. А друга книжка — нехай це буде Ілларіон Павлюк "Я бачу, вас цікавить пітьма". Сучасно, цікаво, актуально.
Читайте також: https://ukr.radio/news.html?newsID=110874
