Столичне метро, що працює в режимі укриття. Фото: kyivcity.gov.ua
"В Україні приблизно понад 60 тисяч укриттів, із них найпотужніші — це сховища, їх близько 6 тисяч"
З огляду на ту зброю, яку масово застосовує Росія проти України, що можна вважати безпечними укриттями? Які вимоги мають бути до того, що будується або переобладнується зараз, аби ці приміщення слугували надійними укриттями?
Абсолютної стовідсоткової безпеки, на жаль, немає. Тобто у нас в Україні є приблизно понад 60 тисяч укриттів, із них найпотужніші — це так звані сховища, їх близько 6 тисяч. Вони ще з радянських часів залишилися, але, як показала зараз практика нещодавніх обстрілів, коли і два перекриття пробиває, йдеться виключно про зменшення ризику. Інша справа, що є два основні аспекти, яким має відповідати кожне укриття: перше — захист від безпосереднього вибуху, друге — це аспект довготривалого перебування там людей. Тобто система вентиляції, система подвійних входів-виходів, система медичного забезпечення, місця для сидіння, для лежання, навіть для тварин. І на жаль, в Україні цей другий аспект абсолютно у критичному стані, м'яко кажучи. Тому що після Радянського Союзу залишилося близько 40 тисяч укриттів, на 2000-ні роки їх залишилося 30, а потім різко стало у фонді 65 тисяч. Де ж вони взялися — ці 30 додаткових? Це просто підвали. Якщо ми подивимося на інтерактивну карту Києва, то там рясніє цими так званими укриттями. Але люди чомусь голосують ногами, йдучи в метро, коли чують повідомлення про балістику. Отже, це дуже велике питання. І, на жаль, воєнний бюджет України це близько 2,8 трлн грн із 4,8 трлн загалом бюджету (58% бюджету йде на оборону), а в Києві, наприклад, тільки 2% бюджету міста йде на укриття. Тобто це провал, ми вважаємо, і державної політики, і місцевої влади у безпеці людей. Хоча законодавча база є. І Кодекс цивільного захисту, і постанови Кабінету Міністрів, і Стратегія розвитку укриттів до 37-го року, і Закон України, який вступить у силу з 8 вересня, про приміщення подвійного використання, про так звані безпечні простори — закони є, але, на жаль, не виконуються.
"Сховища — це найбільш надійні укриття"
Пане Іване, ви сказали про те, що є понад 60 тисяч укриттів, із них 6 тисяч сховищ, які мають особливі характеристики. Можете зробити розмежування і схарактеризувати, що називається сховищем і чим цей тип укриттів є серйознішим за решту?
Так, це найбільш захищені укриття. Вони збудовані після Другої світової війни на випадок ядерної війни і здебільшого були для забезпечення державних органів влади, також на великих підприємствах. Це дуже заглиблені приміщення, де є аварійні виходи, система вентиляції, система забезпечення життєдіяльності у вигляді додаткових генераторів електроенергії, система ручної вентиляції, якщо немає спеціальних вентиляторів. Ці сховища вважаються найбільш безпечними. За ними йдуть протирадіаційні укриття, їх приблизно 18–20 тисяч в Україні. Тобто менше половини укриттів загалом в Україні — це сховища (6 тисяч) і близько 18 тисяч протирадіаційних укриттів. Вони менш захищені. А решта — це або прості підвали, або переобладнані паркінги, тобто це найпростіші укриття. Крім того, є ще модульні укриття. Така градація укриттів, отже, сховища є найбільш надійними.
"Верхня частина укриття, яка сприймає навантаження ударної хвилі, має бути арочного або трубного типу"
А щодо конструкції цих укриттів? У нас була розмова з архітектором, і він сказав, що укриття мають будуватися не як куб під землею, а як труба, тому що заокруглені форми дозволяють гасити ударну хвилю від ракети чи дрона. Чи справді це так? Чому тоді продовжують будувати сховища у формі куба?
Абсолютно слушно пан архітектор зауважив. Візьмемо метро. Ми бачимо тунель, на який зверху тисне сотня тисяч тонн землі, це арочна конструкція, яка найбільш правильно розподіляє навантаження на перекриття. Якщо казати, що основними конструктивними елементами є огороджувальні конструкції, тобто бокові стіни, внутрішні та перекриття, то перекриття арочного типу або у вигляді труби є найбільш безпечним. І коли ми проєктуємо той чи інший об'єкт цивільного захисту, який має бути визначений органами місцевого самоврядування, місцевими органами державної влади, то безперечно має бути врахована кількість людей, яких воно буде захищати, доступність у хвилинах до цього укриття, а конструктивні елементи мають проходити і державну експертизу, і всі аспекти безпеки від тих чи інших засобів ураження. Тобто ми маємо розуміти, що споруда, яка заглиблена на 5 метрів під шар землі, може захистити від певної крилатої ракети. Але від прямого влучання, де воронка сягає 15 метрів, вона не захистить. Усі ці моменти, особливо у цифровому двійнику, під час проєктування мають бути визначені. І люди повинні розуміти, від чого те чи інше укриття може захищати. В Академії будівництва України у нас з'явилося буквально місяць тому спеціальне відділення так званих спеціальних споруд, де наші науковці із КНУБА займаються питаннями будівництва і військових споруд, і також цивільних.
.jpg)
Іван Перегінець. Фото: Українське Радіо
А чи чують архітектори? Чи можна сказати, що вони врахують і будуватимуть саме труби, а не куби під землею?
На жаль, зараз відбувається дуже мало будівництва. У Києві за цей рік було збудовано тільки одне укриття! І це Київ з його бюджетами. А в основному це споруди подвійного використання. Тому коли будується спеціальна споруда, то я думаю, що конструктори, які будують (не лише архітектори, тут більше конструктивна частина споруди важлива), мають враховувати цю трубність, про яку я кажу. Але не абсолютно, що це труба, а саме верхня частина, яка сприймає навантаження ударної хвилі, має бути арочного або трубного типу.
"Правило "двох стін" є виключно рекомендацією, а не укриттям"
Пане Іване, були повідомлення від слухачів, що вночі укриття закриті. Наприклад, нібито в садочку є укриття, але вночі воно зачинене. А у нас якраз обстріли Києва наймасованіші переважно вночі і відбуваються. І питання щодо укриттів у сільській місцевості теж.
У селі справді менше засобів укриття. Це переважно школи або медичні заклади. Але оскільки село розташоване більш горизонтально у плані житлової забудови, то досягти цього укриття не всім зручно. Крім того, густота обстрілів більш сконцентрована все-таки на міста. І тому так звана безпечність мешканців сіл, на жаль, іноді грає злий жарт. Особливо Вишневе нам це показало. Тому відповідальність за своє життя і здоров'я лежить, безумовно, на кожному громадянинові, на кожному домогосподарстві. Це що стосується сіл.
Що стосується більш урбаністичної забудови на кшталт кварталів, мікрорайонів або міст, то тут, на наш погляд, недостатньо працюють ще громади і колективи ОСББ. Тобто є питання інформування всіх мешканців будинку через очільників ОСББ чи керуючих компаній у вигляді листівок або великого плаката перед будинком зі схемою евакуації, в яку споруду і скільки метрів від нашого будинку бігти. До цього треба підходити більш серйозно. Тому оця умовна безпечність і правило "двох стін", яке є виключно рекомендацією, а не укриттям, це дуже велика проблема. На жаль, вона у нас завалена. Ситуація не відповідає тим викликам, які є, особливо з урахуванням, що ворог вдосконалює засоби ураження.
