Людмила Тягнирядно та Анастасія Коновалова. Фото: Українське Радіо
"Це не революція дошкільної освіти, ми прописали орієнтири, до яких маємо іти"
Новий державний стандарт дошкільної освіти запрацює вже наступного року. Що конкретно він змінює, які нові вимоги будуть передбачені для дітей?
Це не революція дошкільної освіти. Ми прописали орієнтири, до яких маємо іти як система у навчанні своїх дітей дошкільного віку. Орієнтири — це не обов'язкові результати навчання, як у школі, це орієнтир для вихователя: куди ми рухаємося, як поміряти, чи ми готові до школи, чи не готові, як планувати свою роботу. Проте новий державний стандарт дошкільної освіти не передбачає, що ми беремо стандарт, саджаємо дитину і починаємо її тестувати. Абсолютно ні. І батьки не мають цього робити. Це виключно орієнтир для освітніх програм. Кожна освітня програма має свою систему моніторингу, яка базується зазвичай на спостереженні за дитиною. Цей орієнтир допомагає нам, тому що діти зараз дуже різні, і в залежності від місця проживання вони мають дуже різні потреби. І у вихователя чи виховательки відчуття норми в групі може варіюватися від того, яка конкретно в неї група дітей. Тому ці орієнтири необхідні в роботі, але це не революція дошкільної освіти. Революція — це якраз нові гнучкі типи організації освітньої діяльності, формати фінансування тощо. По змісту дошкільної освіти на сьогодні це не змінюється так радикально, щоб говорити про якусь революційну реформу.
"Зараз планують відкрити 100 ясельних груп — для дітей від одного року"
У нас сьогодні новий закон про дошкільну освіту дозволяє гнучку організацію послуг. Зокрема, що робить Київ, якщо садок не набирає дітей? Вони зараз планують відкрити 100 ясельних груп — для дітей від одного року. Це безпрецедентно для Києва, тому що із трьох років важко було потрапити в садок, а тепер ми вже беремо однорічних дітей просто тому, що інакше садок треба закривати. А місто Київ дуже не хоче закривати садки, і я цьому безмежно рада. Бажання зберегти мережу, зберегти педагогів, надати доступ якраз і штовхає до того, що ми відкриваємо ці 100 ясельних груп. Але вони дуже переживають, чи буде попит, чи буде достатньо дітей. Така реальність. Водночас для міста Києва все одно є перенаселені райони, де все одно зберігаються черги. І працює програма "Гроші ходять за дитиною", де батьки можуть частково оплатити послуги приватного садочка, і це вирішує питання черг. Але якщо взяти Київ, то кількість дітей у черзі та кількість вільних місць — однакова. Зберігаються також черги у містах-сателітах Києва — це Ірпінь, Вишневе тощо, там дійсно залишається така проблема. Проте якщо ми виїжджаємо в будь-яку сторону від міста Києва, там зовсім інша ситуація. У мене сьогодні більше 30% закладів працюють не на повну потужність, причому маючи укриття, тобто вони могли б приймати більше дітей, просто ці діти або не народились, або сім'ї виїхали. Демографічна ситуація така, що ми маємо думати, як надати послуги молодшим дітям, для того щоб зберегти мережу, підготуватися до бебі-буму, який точно нашу країну очікує.
Скільки разів ми робили ефіри про цю проблему, коли ти мав навіть бути прописаний у цьому районі, щоб потрапити в садок. А зараз виходить, що зовсім інша ситуація.
Зробіть ефір у Подільському районі, ви побачите зовсім іншу ситуацію. Сьогодні стаєш у чергу в Шевченківському районі, а на наступний день тобі приходить запрошення. Це не характерна ситуація для всіх регіонів. Знов-таки, коли ми говоримо про безпеку, якщо садочок не має укриття і він закритий, звісно, там є черга. Або, наприклад, там є дистанційна освіта, ми не бачимо цієї черги, але по факту знаємо, що дистанційна освіта у дошкіллі не може замінити очний формат. Тобто це діти, які не охоплені тією дошкільною освітою, яку ми як українці хочемо своїм дітям надавати.
Наша мета — так званий "Барселонський таргет" — це 96% охоплення дітей від 3 до 6 років і 45% від 0 до 3 років
На сьогодні, за різними даними, наприклад, за опитуванням, яке проводив ЮНІСЕФ, близько 52% дітей віком від 0 до 6 років охоплені дошкільною освітою, десь близько 73% це діти 5-річного віку. Але наша мета, у рамках євроінтеграції, це так званий "Барселонський таргет", який характерний для всіх європейських країн — це 96% охоплення дітей від 3 до 6 років і 45% охоплення дітей від 0 до 3 років. Ми до цього теж прагнемо і маємо, по-перше, адаптуватись, бо в нас може бути село, де залишилось 4-5 дітей. Звісно, там не буде окремого великого садочка, і питання підвезення дітей дошкільного віку — це дуже контраверсійне питання. Підвозити туди педагогів, відкривати групу, наприклад, при бібліотеці, будинку культури або школі — це те, що зараз новий закон дозволяє, і це є рішення. Тому що кожна дитина, яка є в тому селі, ще цінніша для нас. Бо чим менше у нас дітей, тим більше ми маємо у них вкладати.
"Дитина повинна мати доступ до якісної підтримки у найчутливіші роки свого життя"
Поговорімо про перший підземний садок, ви про нього згадували. Він збудований за кошти субвенції і вже запрацював на Харківщині. Наскільки цей формат може стати ефективним і чи можна його масштабувати на прифронтові громади?
Я хочу зазначити, що він побудований за кошти і місцевого бюджету, і державного бюджету. Йдеться про співфінансування, і дуже важливо підкреслити саме ініціативу та участь громади в такому дуже великому для селищної громади проєкті. Це рішення. Тому що дітям потрібно бути з дітьми, особливо, коли ми говоримо про дітей 3-6-річного віку. І потрібно бути поруч із професіоналами, котрі знають, як цих дітей підтримати. Коли ми з вами зростали, яка була альтернатива садочку? Ідеш гуляти на подвір'я, їси вишню. Зараз у прифронтових регіонах альтернативи просто вийти на вулицю немає, бо обстріли. Тоді що робить дитина? Дитина перебуває поруч із мамою, у якої свої справи, своя робота. Що дитина робить? Сидить у телефоні. На сьогодні дослідження Dignity Online показує, що 78% дітей дошкільного віку користуються телефонами та інтернетом, і з них 42% проводять в інтернеті від 1 до 2 годин на день. І це не розвиваючі додатки, хоча таких дуже мало, бо велике питання, що розвиває у дошкільному віці. Це YouTube і TikTok. Отже, альтернатива якісній очній дошкільній освіті — це YouTube і TikTok. І ми як держава маємо зробити все, щоб таке питання не поставало. Не важливо, де дитина народилася і зростає, вона має мати доступ до якісної підтримки у найчутливіші роки свого життя.
Діти займаються у підземному дитсадку у Пісочині. Фото: Суспільне Харків/Анастасія Хушану
"Заплановане очне навчання для 25 тисяч вихователів"
Ви сказали, що доступне дошкілля буде також притамане і для дітей від одного року. Тобто з одного до трьох років діти матимуть можливість перебувати у садочку. Але чи готові громади забезпечити їм повноцінний, доступний догляд, розваги, дошкілля і все, що потрібно в цьому віці?
Громади, звісно, не готові. У якому питанні? Маленькі діти і безпекова ситуація. Це велика відповідальність. П'ятирічну дитину в укриття завести й однорічну — це дуже велика різниця. Але громади на це йдуть і групи відкриваються. Тому коли колектив садочка вибирає або мати пустий садок, або мати молодших дітей, це важко, але обирають ці послуги надавати. Наша мета зараз, як Міносвіти, це проєкт "Перші кроки вперед", ми будемо підтримувати педагогів. Цього навчального року заплановане очне навчання для 25 тисяч вихователів, яке охопить кожен садочок України, з фокусом на ранній вік, на інклюзивну освіту, на підтримку дітей з інвалідністю, особливо ментальну підтримку. Це єдиний спосіб зберегти мережу, як я вже казала, і підтримувати батьків наймолодших дітей. Бо сьогодні війна створила попит, який раніше не існував.
Ви сказали, що вихователі проходитимуть навчання в усіх 9 тисячах садків, але чи готові вихователі доглядати за дітьми від одного до трьох років? Адже це також може бути викликом для вихователів, як адаптувати своє життя, свою роботу, знайти підходи до того, аби давати раду не одній маленькій дитині, а декільком, які будуть у яслах.
У нас близько 100 тисяч вихователів. Хтось готовий, а хтось не готовий. Вихователі — це різні люди, здебільшого жінки, з різним баченням, різними поглядами, кваліфікацією, різним досвідом тощо. Вони дуже різні й дуже фахові зазвичай. Тут ще є специфіка вікового розподілу. На жаль, мало молодих людей йде сьогодні працювати у дошкілля, а це зазвичай досвідчені фахівчині.
"Один заклад зможе надавати послугу різних типів"
Закон про дошкілля передбачає 8 типів організації дошкільної освіти. Це сімейні, мобільні садочки, мінісадочки, центри педагогічного партнерства. Як взагалі вони працюватимуть і чим відрізнятимуться від звичайного садка?
Вони матимуть одну спільну деталь — усі вони ліцензуються. Один заклад може надавати послугу різних типів. Тобто ви можете прийти у звичайний заклад дошкільної освіти, а там буде і садок, і ясла, і центр педагогічного партнерства, і центр розвитку дитини, наприклад. Один заклад надає послугу різних форматів. Якщо ми говоримо про більш традиційні послуги, це ясла, садки, центри розвитку дитини, спеціальні садочки, вони завжди існували, і тут небагато буде різниці. Трошки вікова категорія, бо сьогодні ясла дозволені з трьох місяців, раніше цього не було. Але організаційно воно мало буде відрізнятися.
"Коли мама або тато з дитиною безпосередньо беруть участь у заняттях"
Є зовсім нові типи, зокрема центр педагогічного партнерства. Це дуже цікавий тип організації, він дуже популярний саме у прифронтових регіонах: коли мама або тато з дитиною безпосередньо беруть участь у заняттях. І це дуже популярна, до речі, послуга, тому що вона для зовсім маленьких дітей зазвичай. Наймолодший наш клієнт сьогодні у Запорізькій області має три місяці, звісно, він з мамою, і це дуже важлива послуга для мам. Вийти з ізоляції декрету, подивитися на інших мам, на інших дітей, це спільнота. Дуже важливо сьогодні відчувати підтримку спільноти. І тому такі послуги, зокрема у прифронтових регіонах, є дуже популярними.
"Добре, що сьогодні батьки почали скаржитися, що в садочку тільки граються, бо так і має бути"
Раніше діти після садочка йшли до школи, і їх там тестували. Наприклад, треба було розказати віршик, додати якісь приклади, говорити досить непростими реченнями. Зараз таких вимог немає, і батьки іноді скаржаться, що садок просто розважає дитину, дає можливість їй погратися і не закладає знання, навички, які цій дитині можуть знадобитись у школі. Що про це говорить державний стандарт дошкільної освіти?
Стандарт для того і створений, щоб батьки не переживали. Тому що українська мама та український тато вже мають запит: дитина має говорити англійською, французькою, ходити на айкідо тощо. Ми дуже вимогливі до освіти своїх дітей. Проте ми маємо розуміти, що перші шість років життя — це навчання через гру, це вільна гра, фасилітована гра. І дуже мало часу має приділятися саме заняттєвому підходу. Тому що дитина в цьому віці повинна все помацати, має сама відкривати для себе нове. І тут дуже важливо не перетиснути і не займати її безцінний час постійними якимись навчаннями — "педагогом у кружечку". Має бути баланс. І тому дуже добре, що сьогодні батьки почали скаржитися на те, що в садочку тільки граються, бо так і має бути. Питання у тому, чи це дійсно гра, в якій дитина розвивається, чи вихователька в цей час спостерігає за дитиною і бачить, яка потрібна підтримка цій дитині конкретно, щоб вона ефективніше у групі гралась, або знала, коли їй зупинитись, коли сказати "стоп, мені неприємно", коли замість того, щоб вкусити, відійти і сказати словами. Це дуже важливі навички, які ми сильно недооцінюємо. Але коли дитина, вже така сильна, підрощена, шестирічна, приходить до школи, а в неї цих навичок не сформовано, то це велика проблема для школи. Тому що вони замість того, щоб учити вже математику, вчать дітей базових речей співіснування. Отже, якраз стандарт дошкільної освіти чітко окреслює компетентності та як вони мають проявлятися. Зокрема, дитина дійсно має знати, де вона живе, абсолютно. Але це не означає, що її треба тестувати. Або ми маємо з дітьми вчити віршики, це корисно для пам'яті, для розвитку уваги тощо. Але ми не маємо змушувати дитину декламувати ці віршики, якщо їй це не цікаво.
"Українське дошкілля є дуже високоякісним, ми маємо його зберегти"
Яким має стати український садочок після завершення цієї реформи?
Український садочок після завершення цієї реформи — має бути. Ця реформа спрямована на адаптацію мережі до викликів і війни, і демографічних викликів. Український садочок, порівняно з багатьма європейськими та іншими розвиненими країнами, дає дуже багато. Це безкоштовний догляд та освіта. Мами роз'їхалися по всьому світу, і ми чуємо зараз різне. Хтось гарантує 3 години на день безкоштовних, хтось 5. Багато хто не годує. Ми ж забезпечуємо харчуванням — десь воно краще, десь гірше — але чотириразове і безкоштовне, і гаряче, і з дуже високими нормами. Українське дошкілля є дуже високоякісним, і ми маємо зберегти і харчування, і безкоштовний доступ, і безкоштовний догляд. Ми маємо бути гнучкішими, маємо мати педагога, який не втомлений, який отримує гідну заробітну плату і може любити свою роботу, тому що їй — бо це жінки зазвичай — комфортно і вона не думає, як дожити до зарплати. Це дуже важливо. Тому реформа має бути спрямована на піклування про дитину і сім'ю, піклування про педагога і гнучкість, для того щоб забезпечити доступ кожній дитині, незалежно від того, у якій громаді вона перебуває.
