На хвилі законопроекту про "дематюкацію" в ефірі Радіо Культура в програмі “Книжкова лавка: топ-7" говорили з письменницею Гасею Шиян.
Ведучі:
Олена Гусейнова
Пріапеї
Це приблизно щось, як у нас у фольклорі є коломийки, але їх писали автори античних часів. Тобто їх писали і Вергілій, і Горацій, і Катулл. Тобто це нецензурні віршики про, власне, сексуальність, секс.
"Ґарґантюа та Пантаґрюель", Франсуа Рабле
Ця книжка для мене дуже цікавий приклад того, що є обсценним як таким, тобто семантика і емоція… Твір Рабле, хоча там немає багато аж такої нецензурної лексики, але там є багато дуже нецензурних сцен.
"Механічний апельсин", Ентоні Берджес
Це приклад того, що мова може бути інструментом якоїсь такої класифікації, маркером суспільним. Тобто це однозначно ця субкультура, ці хлопці, фактично хулігани, розбійники, які постійно дуже жорстоко себе поводять — вони винайшли собі якийсь маркер. І, зрештою, будь-яке з цих слів, якщо ти візьмеш і використаєш його на публічному виступі, публічному просторі, то воно не матиме поганого навантаження і ніхто тебе не посадить за це в тюрму і не оштрафує. Однак у книжці це є абсолютним маркером чогось дуже негативного.
Девід Герберт Лоуренс, Володимир Набоков, Генрі Міллер, Чарльз Буковські
Якщо говорити конкретно про Британію, то вона досі залишається таким класовим суспільством і там багато протоколу, манірності, що можна, що не можна. І тому ця провокація письменницька, вона більш гостро стояла. Якщо говорити про Америку, то мені теж завжди дуже цікавий цей контраст американського пуританства і американської фривольності. А у нас в Союзі Америка була символом страшної розпусти.
Українське бароко — "Енеїда", Іван Котляревський
Тут, власне, класно, що ця антична традиція притягнулася. А там, як відомо, відбувалося всяке різне неподобство. І Котляревський, власне, це неподобство геніально адаптував до українських реалій, використовуючи українські нецензурні слова і реалії побуту українців того часу. Це, безперечно, дуже яскравий приклад того, що літературу не можна форматувати і нормалізувати.
Лесь Подерв'янський
Суто з літературної точки зору — це абсолютно геніальний підхід до використання, тобто повністю писати матюком, але так, щоб це мало сенс. Його твори без використання цього інструмента втратили б будь-який сенс.
"За спиною", Гася Шиян
Однозначно я ніколи не вживаю поганих слів у мові автора. Якось я не відчуваю в цьому потреби. Але я їх використовую, як дуже сильний інструмент в передачі емоцій головних героїв. При цьому, я їх не використовую в описі сексуальних сцен.
Весь ефір слухайте тут
Гася Шиян. Фото Facebook
