17 грудня 112 років тому народився українсько-американський славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції, професор Гарвардського, Колумбійського університетів Юрій Володимирович Шевельов.
Оксана Забужко "Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992-2002"
Юрій Шевельов дуже багато листувався. Він залишив по собі колосальний епістолярій. Це не просто листи, це листи-художні твори. Вони до нас прийшли пізно – вже в цифрову епоху. У той час, як в інших культурах, де нічого не нищилося це студіювалося і адаптувалося молодшими сучасниками, нам було заборонено читати і друкувати ці листи у повному обсязі. Я не лише листувалася, а й дуже тісно спілкувалася з Юрієм Шевельовим. Це були 90-ті роки, коли він приїздив в Україну мало не щороку і коли я їздила до США. Шевельов був для мене Вергілієм, який вводив мене в західну культуру і в світ американських університетів.
Листування з Леонідом Плющем
Це надзвичайно цікавий корпус листувань, який було знайдено в архіві Леоніда Плюща. Леонід Плющ після визволення із радянської божевільні приїхав на захід, де займався філософськими і культурологічними студіями. У нього є низка Шевченкознавчих статей, яка наприкінці 70-их почав публікувати Шевельов у журналі "Сучасність". "Екзод Тараса Шевченка" Леоніда Плюща побудований на структуралістських методологіях. Це цікавий прояв пізньорадянської інтелектуальної свободи. Шевельов помаленьку наставляв і напучував молодшого Леоніда Плюща на вже не радянську школу думки, будучи професором Колумбійського університету.
Місія журналу "Сучасність"
Культурна політика західної еміграції завжди дратувала КДБ. Ідейна відсіч українським буржуазним націоналістам за океаном не давала спокою радянській владі. Ті інституції (ред. журнал "Сучасність") та філії академії наук, до розбудови яких був причетний Юрій Шевельов, були спробою зберегти ковчег завіту. Місія нашої еміграції полягала в збереженні ковчегу завіту. Вона намагалася зберегти і законсервувати обличчя України, яке на радянській Україні стерте, деформоване і відправлене у забуття. Завданням було зберегти це обличчя і передати Україні, коли вона стане вільною. Процес цей затягнувся, але той, хто дожив до 1991 року мав змогу бачити і тут, і там, що передача цього ковчегу завіту великою мірою таки відбулася.
"Любі друзі, шановні вороги!"
Це історія стосунків Юрія Шевельова з Україною, яка великою мірою продовжується і тепер. "Шановні вороги" – це продукт старої культури, коли ворог робить лихо, а ти його шануєш, тому що він опонент. Тобто передбачається, що це люди з однієї площини та системи цінностей. Це стара війна герців, лицарських турнірів. "Любі друзі" – це коло Юрія Шевельова, яке завжди його зустрічало під час візитів до України. Юрій Шевельов був людиною сократичного спілкування, платонівського бенкету. Він упивався діалогами, думками, словами, ідеями. Це не просто навчительство з його боку стосовно нас, "любих друзів". Насправді це була спроба в цих розмовах та діалогах з його українськими знайомими нової генерації здійснити трансмісію культури і зберегти її тяглість.
Фото: Оксана Забужко Главком
